Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

ДЗ «Медична академія післядипломної освіти МОЗ України»

к.м.н., доц. О.М. Акулова, д.м.н., проф. І.В. Кочін, к.м.н. Д.О. Трошин,

О.О. Гайволя, І.Ф. Шило

Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна

к.м.н., доц. П.І. Сидоренко, Т.М. Гут

         Одним із пріоритетних завдань Державної служби медицини катастроф (ДСМК) України, як складової частини єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (НС) техногенного та природного характеру, є завдання з протидії тероризму. Відповідно до «Державного класифікатора надзвичайних ситуацій України» (2010р.), положення якого є обов’язковими для фахівців ДСМК, терористичні акти (ТА) з використанням патогенних біологічних агентів (ПБА), небезпечних хімічних речовин (НХР) та радіаційних речовин (РР) відносяться до класу  соціально-політичних НС (код 30000) або до класу НС військового характеру (код 40000), тобто ТА створюють загрозу виникнення можливих (або) реальних осередків біологічного зараження, хімічного або радіаційного ураження. Однак, у навчально-методичної літературі ДСМК специфічні питання  діяльності ДСМК в осередках ТА висвітлені недостатньо. Метою роботи є розробка чіткого алгоритму дії ДСМК згідно етапів її функціонування.

I етап.Діяльність Державної служби медицини катастроф України з протидії тероризму у період повсякденного її функціонування.

До пріоритетних попереджувальних завдань ДСМК  на цьому етапі функціонування  служби входять:

1. Створення, підтримка та забезпечення постійної  готовності сил та засобів ДСМК щодо оперативного реагування на загрозу.

2. Якісне і оперативне керування силами і засобами ДСМК в їх  взаємодії з іншими підсистемами єдиної державної системи запобігання і реагування на НС  техногенного та  природного характеру як в повсякденних  умовах, так й  при НС.

Ефективність роботи ДСМК значною мірою залежить від чіткої організації управління, забезпечення стійкості управління формуваннями та установами, які входять до складу служби. Взаємодія з іншими аварійно-рятувальними службами достягається шляхом сумісного постійного навчання, проведення командно-штабних та учбово-тренувальних занять з відпрацюванням практичних навичок і вмінь оперативного складу місцевих органів влади, територіальних Управлінь охорони здоров'я, правоохоронних і аварійно-рятувальних служб МВС, СБУ, МНС, прокуратури, пожежної служби тощо.

3. Розробка та впровадження планів роботи медичних закладів ДСМК у період повсякденної готовності та при здійснення ТА.

Служба організовує  свою діяльність за планами медико-санітарного забезпечення населення в НС або у разі загрози їх виникнення. Плани повинні враховувати вид, структуру та реальні можливості установи охорони здоров'я, географічні, природні та техногенні особливості території, яку обслуговує ЛПУ, відповідні завдання органу охорони здоров'я або відомства, до сфери управління яких відноситься дана установа. Стратегічна мета планування діяльності ДСМК полягає у підвищенні стійкості всіх складових служби стосовно  виконання покладених державою завдань при загрозі ТА та виникненні осередків ураження і  реалізується через розробку, запровадження та виконання наступних провідних питань: забезпечення узгодженого оперативного реагування органів управління, сил і засобів центральних та територіальних  рівнів;  організації і координації робіт з надання екстреної медичної допомоги постраждалому населенню в зонах ураження; координації робіт з евакуації постраждалого населення і хворих із цих зон; оцінки та  прогнозу впливу на населення шкідливих факторів та надання рекомендацій  щодо їх мінімізації; організації  оперативного контролю в зонах НС. Структура та зміст плану, оцінка та визначення типу загрози визначаються відповідно до закону України «Про захист  населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.2000 р. № 1809-III[33] та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Плану реагування на надзвичайні  ситуації державного рівня»  від 16.11.2001 р. № 1567 [30].

4. Розробка і затвердження методичної бази та єдиних критеріїв з визначення та категоризації ризиків медико-санітарних наслідків можливих НС (рівні небезпеки об’єктів, територій та груп населення). Реалізація цього завдання призведе до активного керування ризиками НС: встановлення характеру та оцінка загрози для визначення ймовірності та ступеня первісного її ризику, прийняття стратегії щодо зниження ризику, визначення кількісних і залишкових факторів ризику для прийняття управлінського рішення  стосовно того, який з них є більш прийнятним, моніторингу програми керування ризиком.

5. Якісне проведення моніторингу потенційно небезпечних об’єктів та  територій, де потенційно можливе скоєння ТА, в межах інформаційно-аналітичної функціональної системи МОЗ України як підсистеми Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань  надзвичайних ситуацій (УІАС НС). Модернізація моніторингу на тлі автоматизованих систем обліку потоків інформації, автоматизована оцінка медичних, епідеміологічних та санітарно-гігієнічних  ризиків дозволяють своєчасно провести  ідентифікацію скоєння ТА. Крім того, наказом МОЗ України«Про затвердження Концепції галузевої програми «Електронна система реєстрації та обміну медичною інформацією між закладами, установами й організаціями охорони здоров'я» від 25.07.2008 р. № 409 [29] передбачено  комп'ютеризація інформаційного забезпечення ЛПУ, органів і установ швидкої медичної допомоги як оперативного ланцюга ДСМК. Використання сучасних інформаційних технологій створює умови для організації надання доступної, якісної, своєчасної екстреної медичної допомоги постраждалому населенню від ТА.

6. Зміцнення матеріально-технічної бази служби  та створення незнижуваного запасу ресурсів для оперативної роботи ДСМК з ідентифікації та локалізації  біологічних, хімічних та радіоактивних осередків.  

Матеріально-технічне забезпечення роботи формувань ДСМК відбувається зі спеціально створюваного медичного резерву запасів майна, діагностичних, імунобіологічних препаратів, реактивів, дезінфекційних засобів, інших матеріалів і приладів, необхідних для роботи формувань ДСМК. Створення резервів  медичного  майна  і лікарських засобів та забезпечення термінового постачання їх для локалізації і ліквідації наслідків ТА здійснюється на основі Постанови КМУ «Про Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» від 29.03.2001 р. № 308 [35]. Резерви створюються заздалегідь з метою оперативного їх використання у разі  загрози  виникнення НС, ліквідації  НС відповідного рівня. Створення, утримання та поповнення резервів здійснюється: оперативного резерву - за  рахунок:  коштів  державного бюджету через МОЗ; відомчого - за рахунок коштів  державного  бюджету   через  відповідні центральні органи виконавчої влади;     регіонального та   місцевого  -  за  рахунок  коштів  бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів; об'єктового - за рахунок власних коштів лікувально-профілактичних установ. Керівник кожного рівня та ланки ДСМК несе відповідальність за створення резервів  медичного  майна  і лікарських засобів.

Визначальним фактором протидії біологічному та хімічному тероризму, а також ТА із застосуванням РР є готовність органів і установ галузі охорони здоров'я, ДСМК та ДСЕС України, відповідних закладів інших міністерств і відомств щодо проведення профілактичних, протиепідемічних і лікувальних заходів при виникненні осередків ураження, зміцнення матеріально-технічної бази та створення надійної системи «раннього оповіщення» з використанням електронних засобів зв'язку.

II етап.Діяльність Державної служби медицини катастроф України  на етапі підвищеної готовності функціонування.

Підтвердження або спростування висунутої гіпотези стосовно скоєння ТА є проведення розвідки (радіологічної, хімічної або санітарно-епідеміологічної)в осередку ТА. Розвідка осередку ТА полягає в збиранні всебічної інформації про осередок ураження з метою оцінки обстановки та прийняття управлінських рішень.

Загальними вимогами до проведення усіх  видів розвідки є:

1. Професіоналізм членів групи. До складу групи включається персонал, навчений та підготовлений практично до режиму роботи у НС, володіючий технікою відбору проб з різних об'єктів зовнішнього середовища, матеріалу від хворих, трупів людей і тварин.

2. Дотримання заходів індивідуального захисту членів групи: робота в засобах індивідуального захисту, дотримання індивідуальних та загально прийнятих заходів безпеки.

 3.  Оперативність проведення. На виїзд у зону осередку ТА повинно бути витрачено не більше 15-20 хв.; час на відбір і упакування проб - не більше 30-40 хв.; на оформлення документації - не більше 10 хв. Строки відбору і транспортування проб до лабораторії не повинні перевищувати 1-2 години.

4. Безперервність її проведення - для корегування заходів в умовах складної та  мінливої обстановки.

5. Послідовність та узгодженість. Радіологічну,  хімічну  розвідки, СЕР  організовують  і проводять  формування  ДСЕС, ветеринарна служба, органи МВС, МНС, МО, спеціальні формування інших міністерств і відомств. Необхідна координація діяльності цих сил, обмін інформацією для ефективного проведення заходів,  єдність системи їх виконання і послідовність.

6. Проведення розвідки на всій території, сприятливої для скоєння  ТА. При неможливості такого проведення розвідувальні групи першочергово спрямовуються в ті райони, де є найбільша імовірність скоєння ТА.

У випадку, коли розвідка зони НС підтвердить факт скоєння ТА, ДСМК переходить до роботи у режимі НС.

III етап.Діяльність Державної служби медицини катастроф України на етапі її функціонування у режімі надзвичайної ситуації.

1. Лікувально-евакуаційне забезпечення постраждалого населення.

Особливості лікувально-евакуаційного забезпечення постраждалого населення в осередках біологічного зараження.Враховуючи можливу високу ступінь контагіозності хворих, уражених ПБА, до встановлення етіологічного діагнозу:

- медичний персонал повинен надавати медичну допомогу постраждалим у протичумних костюмах I типу;

- у випадку надання екстреної медичної допомоги без засобів індивідуального захисту медичні працівники розглядаються як інфіковані і підлягають екстреній неспецифічній (або специфічній) профілактиці та обсервації;

- проводиться дезінфекція транспорту і нош після евакуації інфекційного хворого;

 - організуються та проводяться дезінфекційні заходи в осередках в режимі, розробленому до найбільш стійкого збудника – збудника туберкульозу;

- проводиться протибактеріальний захист населення (екстрена специфічна або неспецифічна профілактика);

- виявляються хворі, розгортаються інфекційні стаціонари, перепрофілюються лікарні, забезпечується жорсткий протиепідемічний режим в усіх лікувально-профілактичних установах;

- встановлюються  режимно-обмежувальні заходи (карантин, обсервація) на зараженій території;

- посилюється контроль за проведенням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів в осередку, на етапах медичної евакуації та лікувально-профілактичних установах.

Особливості лікувально-евакуаційного забезпечення постраждалого населення в осередках хімічного ураження:

- гострі отруєння виникають раптово, клінічна картина розвивається дуже швидко, тому особливо важливого значення набувають заходи з організації і надання першої медичної допомоги в осередку ураження у вигляді само- та взаємодопомоги рятувальниками МНС;

- одночасне ураження швидкодіючими ХНР значної кількості людей при швидкому перебігу інтоксикації, переважне виникнення  тяжких отруєнь потребує значної кількості медичних бригад постійної готовності першої черги та токсикологічних спеціалізованих медичних бригад постійної готовності другої черги, підготовлених до роботи з ураженими ХНР;

- контингент тяжко уражених спочатку формується серед осіб, які знаходяться у безпосередній близькості від джерела ТА, де виникають найбільш високі концентрації ХНР,  далі, за рахунок подальшого розвитку інтоксикації, питома вага легко уражених переходить до більш тяжкого ступеня, тому кожний  випадок ураження треба розглядувати як тяжкий;

- необхідність надання екстреної медичної допомоги ураженим безпосередньо в осередку в максимально стислі  строки та негайна їх евакуація на етап шпитальної кваліфікованої і спеціалізованої допомоги;

- необхідність  використання медичним персоналом засобів індивідуального захисту при роботі в осередку та при контакті з ураженими стійкими ХНР, які не пройшли дегазації;

- необхідність проведення ураженим часткової санітарної обробки безпосередньо в осередку та повної – на етапі шпиталізації;

- рухливість осередків ураження ХНР при зміни погодних умов (в першу чергу - напрямку вітру), тривале збереження на місцевості стійких ХНР потребують ретельного тривалого медичного спостереження поза зоною ураження ХНР;

- необхідність розгортання пунктів санітарної обробки для дегазації одягу, взуття уражених, засобів індивідуального захисту, евакуаційного транспорту при зараженні стійкими ХНР;

- можливість втрати працездатності,  потреба в екстреної медичної допомозі та евакуації медичних працівників.

Особливості лікувально-евакуаційного забезпечення постраждалого населення в осередках радіаційного ураженнязалежать  від виду терористичного застосування РР (диверсійний акт з аварією на атомної електростанції або диверсійне застосування РР проти окремих осіб). Найбільш тяжкі  наслідки  щодо  кількості постраждалих серед населення можливі при аваріях на атомних електростанціях. Дози зовнішнього опромінення та тривалості їх  накопичення у часі визначають  кількість та характер радіаційних втрат населення, що в свою чергу залежить від фази розвитку аварії. На першому етапі розвитку аварії, який продовжується від декількох часів до декількох діб найбільш важливе:

- кваліфіковане та термінове проведення медичного сортування постраждалих, з виокремленням осіб з можливою гострою променевою хворобою II-IV ступеню, променевими  ураженнями шкіри, радіаційними опіками легень тощо;

- екстрена евакуація тяжких хворих до радіологічних центрів (м. Київ,    м.Харків) для лікування у спеціалізованих клініках НДІ;

- організація та надання спеціалізованої медичної допомоги та динамічне спостереження за легко ураженими в шпиталях територіальних ЛПУ, спроможних надавати медичну допомогу  ураженим радіонуклідами, а також з комбінованими  ураженнями (термічними опіками, травмами, отруєннями  токсичними речовинами тощо);

- захист медичного  персоналу, що приймає участь у наданні екстреної медичної допомоги потерпілим від радіаційного ТА, з використанням засобів індивідуальних захисту та персональний контроль дози опромінення індивідуальними дозиметрами. Кожен медичний працівник повинен мати ці прилади. Індивідуальну дозу опромінення варто фіксувати в картці індивідуального обліку;

- розгортання радіометричного посту, санітарних пропускників для проведення та контролю дезактивації одягу, взуття уражених, засобів індивідуального захисту, евакуаційного транспорту.

На другому етапі розвитку аварії проводиться активне спостереження за населенням з виявленням осіб, які потребують лікувально-профілактичної  допомоги. Показаннями до шпиталізації та поглибленого обстеження цих осіб є інформація про дозу опромінення та клінічні данні, прояви будь-яких ускладнень загально соматичних або інфекційних хвороб.

ТА з використанням вибухових речовин призводять до пошкодження систем водопостачання, каналізування, забруднення зовнішнього середовища, тому ліквідація санітарно-гігієнічних і епідемічних наслідків ТА потребуватиме певного часу, значних сил і засобів, залученні до цієї роботи установ системи охорони здоров'я незалежно від відомчої підпорядкованості за активною участю місцевих органів влади, територіальних Управлінь охорони здоров'я, особового складу та формувань ДСМК та ДСЕС, тому організазуєтся та проводится комплекс санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів., спостереження за зоною скоєння ТА. Головною метою спостереження є виявлення, оцінка та прогноз ступеню небезпеки ПБА, ХНР, іонізуючого випромінювання для населення та особового складу аварійно-рятувальних служб.

 Прогноз медичної, санітарно-гігієнічної і епідемічної ситуації в зоні НС потрібен для розробки та  корегування  заходів  захисту населення щодо локалізації та ліквідації впливу шкідливих і небезпечних факторів НС. Проводиться також постійний аналіз і подання керівництву МОЗ України повного обсягу інформації стосовно реальної обстановки та перебігу проведених заходів в районі ТА з оцінкою якості та ефективності запровадженого комплексу захисних заходів.

Своєчасне, повне, якісне та поетапне проведення всіх лікувально-евакуаційних заходів дозволить із мінімальними втратами локалізувати і ліквідувати медико-санітарні наслідки ТА, попередити виникнення і поширення нових інфекційних, хімічних, радіологічних захворювань серед населення.