О.О. Гайволя, І.В. Кочін, О.М. Акулова, В.М. Ільїна, Д.О. Трошин, І.Ф. Шило

ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області

Гуманізація процесу післядипломної освіти лікарів в системі управління Державної служби медицини катастроф (ДСМК) України вимагає такої побудови її змісту, в центрі якого знаходиться Людина в якості вищої мети. Зміст післядипломної освіти повинен забезпечити вільний і різнобічний розвиток особистості лікаря-слухача, що дозволяє йому здійснювати безперервну активну участь в житті суспільства. Реалізація цього принципу поширюється на сукупність усіх умов, в яких відбувається освіта як процес, вимагає поваги до особи фахівця, визнання його прав і людської гідності. Варіативність форм організації учбової діяльності містить в собі вимоги здійснювати освітній процес відповідно до типів і видів цілей лікарів-слухачів згідно до актуальних завдань їх загального і професійного розвитку. Практична реалізація цього принципу припускає, що буде здійснено побудову структурно-логічних схем різних освітніх етапів підготовки фахівців для системи ДСМК України, що дозволяє кожному лікарю включатися в аудиторні, та самостійні заняття. Динаміка поєднання видів учбової діяльності припускає, що лікар (суб’єкт навчання) приходить в освітній процес самостійно, мотивовано вступає в комунікації з колегами і викладачами. Це дозволяє йому визначитися у виборі шляхів розвитку власних пізнавальних процесів з вираженою аксіологічною спрямованістю. Розвиток видів діяльності здійснюється у діапазоні від колективних до групових та індивідуальних. Ця динаміка має нелінійний характер і базується на структурі соціальних стосунків як в суспільстві, так і в конкретній освітній організації. Свобода вибору змісту, форм і методів включення в освітній процес припускає, що кожен лікар відповідно до рівня своїх запитів має право обирати такий варіант форми навчання, який дозволяє оптимально досягти наміченого. Практична реалізація цього принципу вимагає від організаторів післядипломної медичної освіти розробки необхідної навчально-методичної документації (навчально-методичного комплексу) усіх етапів освітнього процесу. Оптимальність поєднання дедуктивних та індуктивних підходів припускає, що лікар-слухач може включатися в освітній процес як на підставі своїх особистих запитів, так і актуальних вимог "робочого місця". Одночасно цей принцип пред’являє вимоги до оптимального поєднання індукції і дедукції - логічних категорій організації і здійснення освітнього процесу. Гармонізація системи стосунків в суб’єктно-об’єктно-суб’єктних підсистемах припускає, що усередині післядипломного медичного учбового закладу створено "освітнє середовище", що активно сприяє саморозвитку як лікарів-слухачів, так і викладачів.