Трагічні події Великої Вітчизняної війни на превеликий жаль позбавляють нас можливості відновити опис життя і діяльності керівників бібліотеки з моменту її зародження. Вдалося зібрати та узагальнити більш-менш повну джерельну інформацію про директорів ЗОУНБ імені О.М.Горького, які очолювали її, починаючи з жовтня 1943 року та по сьогодення.

Панічева Ганна Вісаріонівна (1910-1977).

Даних про Ганну Вісаріоновну дуже мало. Відомо, що перед війною вона закінчила Всеукраїнський інститут народної освіти з бібліотечної спеціальності.

Після визволення Запоріжжя з 16 жовтня 1943 р. призначена виконуючою обов’язки директора державної обласної бібліотеки імені О.М.Горького.

Початок відродження організаційних питань, вибір приміщення для закладу в зруйнованому місті, збирання книг серед населення, забезпечення умов, необхідних для роботи, формування кадрового складу – усе це лягло на її плечі.

Перші розпорядчі документи Ганни Вісаріонівни присвячувалися саме призначенню керівників структурних підрозділів бібліотеки.

Ганна Вісаріонівна була енергійною жінкою, володіла пробивною силою. Їй вдалося зробити чимало. З призначенням в 1944 р. директором бібліотеки М.Ф.Гришко, Ганна Вісаріонівна працювала в Бібліотеці заступником директора, старшим бібліотекарем до 1947 р.

Потім вона очолила бібліотеку Запорізького педагогічного інституту і працювала на цій посаді до 1949 р.

Перед виходом на пенсію Ганна Вісаріонівна завідувала однією з міських бібліотек Запоріжжя.

Гришко Марія Фокінічна (1907-1960).

Народилася в селянській сім’ї у Нововасилівському районі Запорізької області. Комсомол направив енергійну активістку на підготовчі курси до Всеукраїнського інституту народної освіти у Харкові. Після закінчення курсів її зарахували до інституту на бібліотечний факультет.

В 1939 р. випускниця потрапляє до За­поріжжя і тут її призначають завідуючою бібліотекою для дітей у новій частині міс­та (6-те селище). Почалася бурхлива діяль­ність молодого спеціаліста, яку, на жаль, порушила війна. Під час окупа­ції міста Марія Фокінічна була евакуйована, працювала у шпиталях, завідувала бібліотекою шпиталю, доглядала поранених, читала їм книги, газети.

В 1944 р. вона повертається до Запоріжжя і призначається директором Запорізької державної обласної бібліотеки імені О. М. Горького, яка переживала важкі часи - тулилася у двоквартирному будинку по вул. Леппіка, 12, терплячи нужденність у найнеобхіднішому. Долати труднощі допомагав директорові невеликий, але згуртований колектив, та вірні помічники - заступник А. С. Бабич, завідуючий господарством С. Г. Хижняк.

В 1946 р. трудові досягнення колективу вивели заклад переможцем змагання обласних бібліотек України, його нагородили Почесною грамотою, Перехідним Червоним прапором та грошовою премією.

Розширенню сфери впливу бібліотечного обслуговування сприяла організація літніх читалень. Один з наказів директора Гришко М.Ф. присвячений саме цій події:

1949-1950 рр. завдячуючи старанням директора господарським спосо­бом звели прибудови до будинку, розширили площу абонемен­ту за рахунок відселення міського відділу народної освіти. Це певною мірою поліпшило умови обслуговування читачів.

Проте невгамовна Марія Фокінічна на досягнутому не заспокою­валася. Енергійно добивалася будівництва бібліотечного примі­щення. І в 1952 р. мрія директора збулася. Бібліотека отримала досить пристойне на той час приміщення на першому поверсі житлового будинку по вулиці Спортивній, 14 (нині вул. Лобановського), в якому вона функціонувала 25 років.

Ті, хто працював з Марією Фокінічною, відзначають її життєрадісність, енергійність, доброту та сердечність.

В 1958 р. Марія Фокінічна Гришко нагороджена медаллю "За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр".

Рябошапка Галина Сергіївна (1904-1985).

Народилася в сім'ї залізничника на Катеринославщині. Закінчила гімназію, рано втратила батьків, працювала на одній із шахт Донбасу. Пізніше перебралася до Дніпропетровської області, працювала в Убарівському райкомі партії, брала участь у колективізації, працювала директором першої середньої школи у м. Пологи. З переїздом на Кіровоградщину, трудилася у Знам'янському міськкомі партії, вчилася на заочному відділенні комуністичного університету імені Артема у Харкові. По завер­шенню навчання була обрана секретарем міськкому партії по пропаганді та агітації.

З початком війни, евакуювавши сина та матір до тилу, пішла з чоловіком до лав Червоної Армії. Перша військова посада - командир санітарного поїзда.

Одержавши похоронку на чоловіка, подає рапорт про відправку до діючої армії. Прохання задовольняють та направляють до політвідділу однієї з армій 1-го Українського фронту на посаду інструктора по роботі серед жінок. Перемогу зустріла у Берліні. Бойові заслуги Галини Сергіївни відзначені двома орденами "Вітчизняна війна" І та II ступеню та багатьма медалями.

З 1946 р. працювала у відділі пропаганди та агітації Запорізького обкому Компартії України.

В 1951 р. призначається директором обласної бібліотеки для дітей "Юний читач" та закінчує заочне відділення Харківського бібліотечного інституту. З 1959р. переводиться на посаду директора обласної бібліотеки імені О. М. Горького, що засвідчено у книзі наказів.

В 1961 р. Г.С. Рябошапка вийшла на пенсію та активна життєва позиція не дозволяла їй спокійно відпочивати. Вона брала участь у громадському житті, обирається головою товариського суду ЖЕУ.

Галина Сергіївна відзначалася працьовитістю, принциповістю, вимогливістю до себе і підлеглих. Її поважали колективи, де вона працювала.

Бальцер Анатолій Іванович (1922-1997).

Народився в Запоріжжі в робітничій ро­дині. Рано зазнав тягарів життя. В 1937 р. батько загинув у катівнях НКВС і юнакові довелося працювати на заводах імені Войкова, "Комунар", поєднуючи ро­боту з навчанням у вечірній школі робіт­ничої молоді.

В 1940 р. закінчивши з відзнакою школу, вступає до Запорізького машинобудівельного інституту. 1941-1946 рр. перебував у ла­вах Радянської Армії. Пройшов шлях від рядового піхотин­ця до старшого лейтенанта-артилериста. Брав участь у боях під Харковом, Воронежем, на Псковщині та в Прибалтиці. Визволяв Пушкінський заповідник, одержав там третє поранення (пізніше став інвалідом Великої Вітчизняної війни).

Нагороджений орденами "Вітчизняна війна" І та II ступенів, медалями.

Демобілізувавшись в 1946 р., повертається на навчання в ЗМІ. Часто відвідував Бібліотеку, де на той час працювала бухгалтером його мати. Світ книг полонив його і, залишивши інститут, він перейшов працюва­ти до обласної бібліотеки імені О.М. Горького. Спочатку - помічником бібліотекаря, потім - бібліографом, завідуючим довідково-бібліографічним відділом (по закінченні 1951 року заочного відділення Харківського бібліотечного інституту), заступником директора, а з 1961 р. очолив заклад. Керував колективом Анатолій Іванович понад 20 років (1961-1982 рр.).

У цей період Анатолій Іванович плідно працював над перетворенням структури бібліотеки, формуванням керівного складу закладу.

Доля А.І. Бальцера - директора тісно пов'язана з будівництвом приміщення Бі­бліотеки, яке, з повним правом, можна назвати Палацом Книги. Спорудження тривало рівно 10 років, і директорові доводилося брати участь у пошуках документації, добуванні дефіцитних матеріалів, об­ладнання, меблів. В 1977 р. будівельники вручили керівникові закладу і колективу символічний ключ від нової споруди для Бібліотеки.

Крім усього А. І. Бальцер був активним учасником дискусій з питань бібліотечно-бібліографічного життя, його голос лунав на наукових конференціях та професійних нарадах у Москві, Києві, Харкові, Одесі. Ним опубліковано у фахових збірниках, журналах та газетах понад 40 статей.

Анатолій Іванович відзначався урівноваженістю, працелюбністю, неординарними професійними підходами до теорії й практики бібліотечно-бібліо­графічної справи., його авторитет у середовищі колег був незаперечний.

Міністерство культури СРСР нагородило його значками "За відмінну роботу" та "Пропагандист книги", багатьма грамотами.

В 1982 р. Анатолій Іванович виходить на пенсію, але зв'язків з колективом не полишав: відвідував усі корпоративні зустрічі, розробив проект музею бібліотеки та написав нарис з її історії.

25 травня 1997 р. А. І. Бальцер раптово пішов із життя.

Степаненко Інна Павлівна (1948 р.)

Народилася на Черкащині в селянській сім'ї. Після закінчення загальноосвітньої школи в 1966 р. вступає на бібліотечний факультет Харківського державного інституту куль­тури, який в 1970 р. успішно закінчує.

У числі семи випускниць вона запрошуєть­ся до Запорізької обласної наукової бі­бліотеки імені О.М.Горького на посаду старшого бібліотекаря науково-методичного відділу.

Трапилося те, що повинно було трапи­тися. На цій роботі розкрилися професій­ні здібності Інни Павлівни як аналітика бібліотечної справи.

В 1978 р., за пропозицією керівника закладу її призначають на посаду заступника директора з наукової роботи.

За короткий строк Інна Павлівна освоює всі аспекти наукової роботи, ще яскравіше розкриваються її фахові здібності, вона стає висококваліфікованим спеціалістом. Тому, коли в 1982 р. дирек­тор (А. 1. Бальцер) вийшов на пенсію, обласне управління культури, не вагаючись, запропонувало Інні Павлівні керувати обласною бібліотекою імені О. М. Горького.

Стоїть біля керма однієї з найкрупніших бібліотек України у такі складні й відповідальні роки вельми досвідчена Інна Павлівна Степаненко.

Під її керівництвом ЗОУНБ імені О.М.Горького перетворилася у сучасний інформаційний науковий заклад, центр новітніх технологій, передових форм і методів обслуговування користувачів. Особистими професійними досягненнями Інни Павлівни стали: впровадження у бібліотечну практику нових методів господарювання, введення додаткових (сервісних) послуг, створення автоматизованого інформаційного простору, сприяння розробці та прийняттю Програм інформатизації бібліотечних процесів, поповнення книжкових фондів, створення комфортних, зручних умов для роботи користувачів та персоналу закладу.

Завдяки зусиллям директора І.П.Степаненко з’явилися нові структурні підрозділи, здатні забезпечити сучасний рівень бібліотечного обслуговування – дитяча кімната, зал електронних ресурсів, Інтернет-центр, центр з вивчення англійської мови та Українсько-Канадський центр, регіональний тренінговий центр "Бібліоміст" . Самовіддана плідна праця Інни Павлівни високо оцінена державними нагородами.

В 1998 р. І. П. Степаненко стала першим лауреатом обласної щорічної премії імені А. І. Бальцера в галузі бібліотечної справи області, заснованої Запорізьким відділенням українського фонду культури. 1999 року їй присвоєно почесне звання "Заслу­жений працівник культури України". Має вона і регіональні нагороди: медалі "За розвиток Запорізького краю" (2007 р.), "За заслуги перед Запорізьким краєм" ІІІ ступеня (2008 р.).

Листопад, 2010 р.