Вы здесь

ІV квартал 2016 р.

Четвертий випуск аналітичного огляду за 2016 рік містить матеріали, присвячені інтеграції традицій і новаторства в бібліотечно-інформаційному обслуговуванні, пропонує оцінку веб-орієнтованої концепції розвитку бібліотек та досліджує перспективні напрями впровадження новітніх веб-технологій у діяльність книгозбірень, висвітлює проблему професіоналізму бібліотекарів, їхньої відповідності до вимог і потреб сучасної аудиторії та необхідності зміни фахового рівня.
Окремо звертаємо вашу увагу на публікацію «Методичних рекомендацій з організації мережі публічних бібліотек в об’єднаних територіальних громадах».

* * *

Сьогодні в нашій країні проводиться реформа децентралізації – одна з найскладніших і найактуальніших реформ за останні роки, яка вплине, зокрема, на діяльність багатьох закладів культури. Готовими до змін мають бути і бібліотеки. З огляду на це виникла необхідність у створенні методичних рекомендацій, які й було розроблено заступником генерального директора Національної парламентської бібліотеки України Н. Розколупою (Бібліотечна планета. 2016. № 4. С. 7-11.)1
Бібліотеки нині перебувають у перехідному становищі – від переважання традиційних ресурсів і читачів до цифрових ресурсів і шанувальників бібліотеки з числа постійних «мешканців» комп’ютерних мереж. Врахування проблем переходу – важлива справа, суть якої в оптимізації, гармонізації, інтеграції традицій і новаторства. Щоб не вийшло так, що традиційні методи роботи ми занедбаємо, а нових не виробимо. 
Саме таким проблемам й присвячена доповідь голови Інформаційно-бібліотечної ради НАН України академіка Олексія Онищенка «Бібліотека і «цифрове» покоління: нова ситуація – нові форми роботи», яку було виголошено на міжнародній науковій конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору» (Бібліотечний вісник. 2016. № 5. С. 3-6).
Як зазначає автор, читач перехідного періоду різноманітний, але всі його категорії бажані для бібліотеки, всім їм необхідно приділяти неослабну увагу, щоб не було пустих читальних залів. Він виокремлює такі типи сучасних читачів:

  • читач – повний традиціоналіст (користується лише традиційними ресурсами і працює в читальних залах);
  • читач-традиціоналіст (частково використовує і новітні ресурси, і також працює з бібліотекою у віддаленому режимі);
  • інтернет-читач (користується переважно електронними ресурсами та віддаленим доступом, але періодично відвідує бібліотеку і працює з традиційними носіями інформації);
  • «чистий» інтернет-читач (працює тільки з електронними ресурсами і лише в режимі віддаленого доступу);
  • творець електронних ресурсів (створює цифрові інформаційні продукти, може навіть передавати їх до бібліотеки та користуватися електронним фондом бібліотеки).

Все це реальні користувачі інформації, і всі вони можуть бути відвідувачами (безпосередньо або через сайти) бібліотеки. В свою чергу, бібліотека повинна формувати розрахований на кожну з цих категорій ресурс і збагачувати форми їх обслуговування.
За ствердженням автора, всі, хто шукає знання, інформацію, рано чи пізно, але обов’язково згадують бібліотеку як центр інформаційних ресурсів. І він буде настільки пов’язаний з бібліотекою, наскільки вона зможе відповісти на його запити, потреби, уподобання.
Нові інформаційні ресурси й технології, новий тип грамотності, нові вимоги до використання інформації зумовлюють необхідність посилення просвітницької, експертної, консультативної, інтегративної функції бібліотеки.
Але у пошуках нових форм бібліотечного сервісу, в умовах панування цифрових ресурсів і цифрових механізмів передавання інформації, необхідно враховувати, що існують два шляхи: обслуговування аналітичною продукцією та обслуговування у режимі віддаленого доступу. 
Як свідчить досвід, серйозна аналітична продукція бібліотек викликає підвищений інтерес у наукових, освітянських, управлінських структурах. У багатьох країнах аналітичні підрозділи бібліотек стали безпосередніми чи опосередкованими службами інформаційного забезпечення органів влади. Звідси очевидна необхідність зміцнення і розвитку бібліотечних аналітичних служб, бо вони є надійними підвалинами стійкості бібліотеки в умовах складних трансформацій.
Курс на електронні ресурси, дистанційне обслуговування, комп’ютеризацію всіх бібліотечних процесів також має свої проблеми.
Взагалі, перехідні періоди завжди складні і важкі: руйнуються підвалини усталених норм життя, болісно утверджуються нові. Для бібліотек нинішній перехідний період, крім усього іншого, ускладнюється ще й двома фундаментальними чинниками: становленням нового типу грамотності і формуванням нового типу споживача. До цього варто додати явно недостатню матеріально-фінансову забезпеченість, несподівану, помилкову недооцінку в деяких управлінських колах бібліотек як носіїв знання, освіченості і культури.
Однак, за словами автора, усі перехідні періоди завершуються, соціокультурні перекоси вирівнюються і наступає фаза планомірної праці. 
Від моменту обґрунтування концептуальних засад технологій Web 2.0 минуло понад 10 років. Еволюція парадигм веб-технологій визначила фундаментальні зміни в процесах обміну інформацією, уможливила появу нових практик і моделей представлення знань, спричинила технологічні та економічні переконфігурації, культурні й соціальні зрушення. Феномен технологій другого покоління став потужним поштовхом адаптації бібліотек до реалій цифрового простору, поклав початок веб-орієнтованої концепції їхнього розвитку. Проте перехід бібліотечних установ у новий технологічний ландшафт позначився не лише успіхами, а й викликав численні дискусії щодо ефективності їхньої онлайн-діяльності в новітньому мережевому середовищі.
Стаття Олени Мар’їної «Веб-орієнтована концепція розвитку бібліотек у контексті еволюції веб-технологій» (Вісник Книжкової палати. 2016. № 10. С. 24-27.) пропонує оцінку веб-орієнтованої концепції розвитку бібліотек та досліджує перспективні напрями впровадження новітніх веб-технологій у діяльність книгозбірень.  
Поступове опанування та застосування різноманіття веб-сервісів у бібліотечно-інформаційній діяльності якісно збагатило спектр інформаційних продуктів і послуг, змінило їхній характер та жанрову палітру. Зазнала змін і модель сучасного інформаційного простору бібліотеки, нині вона складається з набору програм або інтерактивних застосунків, кросплатформових рішень, мультимедійних і мобільних додатків, інтелектуальних і хмарних інформаційних сервісів, систем наукового пошуку тощо.
На основі зазначеної моделі у веб-просторі інформаційні продукти та послуги бібліотек реалізуються в різноманітних форматах та масштабах: інтерактивні документи, зображення, інфографіка, QR-коди, 2D- та 3D-моделі інформаційних об’єктів, аудіо- та відеоматеріали, мультимедійні віртуальні та анімаційні об’єкти, мобільні додатки тощо. Вирізняються мережеві інформаційні продукти бібліотек також за жанром: електронні документи, презентації, віртуальні виставки та полиці, вебліографія, віртуальні та Skype-довідки, чат-обслуговування, дистанційні курси, вебінари та ін. 
Актуальним з погляду на подальший розвиток веб-орієнтованої концепції є питання посилення позицій книгозбірень у системі електронних комунікацій, а головне – вироблення виваженої стратегії просування установ у цифровому медіапросторі. Саме веб-орієнтована концепція розвитку покликана формувати тісне й взаємовигідне співробітництво зі споживачем. Бібліотека у процесах опанування Web 2.0 отримала нові інструменти впливу та залучення до діяльності користувачів, зміцнила соціальні зв’язки.
Але, незважаючи на успіхи в опануванні новітнього інструментарію, бібліотеки постали перед низкою проблем. Зокрема, ставка на технологічний складник оновлення діяльності дотепер не виявила потенціалу бібліотек у просуванні їхньої інформаційної продукції в цифровому медіапросторі та не призвела до підвищення конкурентоспроможності продуктів і послуг бібліотечних установ в інформаційному секторі. 
Вразливість веб-орієнтованої концепції книгозбірень пов’язана ще й з тим, що зростання їхньої «потужності» у мережевому середовищі пропорційно менше, ніж зростання влади інших інституціональних суб’єктів. Бібліотеки в цифровому просторі вже традиційно потрапляють в залежність від загальних тенденцій розвитку інформаційного мейнстриму. Перспективи останнього, зі свого боку, визначають технологічні гіганти-корпорації, розробники програмного забезпечення. Ці «гравці» визначають обсяг і якість використання глобального контенту, характер інформаційних продуктів, послуг та моделей споживання, сприяють формуванню цінностей, смаків і вподобань тощо.
У таких умовах бібліотеки виявилися консервативнішими, схильними більше до збереження традиційних цінностей, ніж до створення нового інформаційного порядку. Побудовані на основі та навколо циклу інформаційного виробництва «доелектронної епохи», вони неспроможні одномоментно перейти у цифрове медіа-середовище, навіть під тиском очевидних техніко-технологічних, соціокультурних трансформацій або зміни інформаційної поведінки споживачів.
Отже, сьогодні веб-орієнтована концепція розвитку українських бібліотек, сформована за останні десять років, здебільшого ґрунтується на традиційній навігаційній ролі в організації інформаційних потоків, створенні інформаційних продуктів у цифровому форматі. Проте під тиском еволюційного розвитку веб-технологій вона має набувати нового значення та реалізовуватися в напрямі експертної присутності бібліотек у мережевому просторі. 
Актуальності набувають питання впливу технологічних трансформацій у сфері інформаційних технологій на процеси медіатизації бібліотечно-інформаційних установ, розвитку їхньої інтерактивної взаємодії у веб-просторі, застосування технологій управління знаннями у бібліотечній сфері, визначення перспектив діяльності на засадах широкого впровадження семантичних технологій. Основною метою використання семантичних технологій у бібліотеці стане розширення доступу до колекцій та оптимізації процесів їхнього пошуку й використання, тобто створення «бібліотеки без кордонів», в якій інформаційні об’єкти легко доступні користувачам незалежно від фізичного розташування, виду, обсягу, формату тощо.
Технологічні зміни в діяльності бібліотек зумовили проблему професіоналізму бібліотекарів, їхньої відповідності до вимог і потреб сучасної аудиторії. Фаховий рівень працівників книгозбірень залежить насамперед від компетентності, поінформованості, обізнаності з новаціями. Отже, підвищення кваліфікації бібліотекарів повинно мати випереджувальний характер. Саме непроста ситуація у сфері підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів і визначила актуальність публікації Людмили Дем’яненко «Перспективи вдосконалення діяльності бібліотечних кадрів в умовах інформатизації» (Вісник Книжкової палати. – 2016. - № 9. – С. 14-17.) 
Як зазначає автор, нині суспільство досягло етапу, коли наявність висококваліфікованих кадрів є одним із найважливіших факторів розвитку будь-якої галузі. 
Оскільки у соціумі стрімко відбувається комп’ютеризація майже всіх сфер діяльності, формування інтегральних систем і мереж, які забезпечуватимуть доступ до інформаційних ресурсів суспільства, постають питання конкурентоспроможності бібліотек в умовах ринкової економіки, змінюються й обов’язки бібліотечних кадрів. Складність, багаторівневість, багатофункціональність діяльності в сучасній книгозбірні під впливом впровадження новітніх технологій зумовили процеси диференціації та інтеграції праці бібліотечних фахівців.
Відбуваються значні трансформації у сучасному обслуговуванні: змінюються інформаційні потреби аудиторії, і ступінь їх задоволення є головним критерієм оцінки бібліотечної роботи, результатом, завдяки якому читач робить висновок про доцільність і потребу звернення до послуг книгозбірень. Якісне виконання інформаційних запитів – першочергове завдання бібліотекарів і бібліографів. Не менш важливий і рівень культури обслуговування. Сучасний бібліотечний фахівець має бути ерудованим, компетентним співрозмовником, який в певному сенсі виконує роль організатора в галузі управління знаннями.
Сьогодні, на жаль, спостерігається зменшення кількості молодих кваліфікованих бібліотечних кадрів, а отже, потрібна розробка державної кадрової бібліотечної політики. Обов’язково слід розробляти програми та проводити заходи щодо підвищення репутації бібліотечної професії, створювати пільгові умови для залучення молодих спеціалістів до роботи у бібліотечній галузі, забезпечувати позитивну мотивацію персоналу до змін, заохочувати творчі починання.
Професійна підготовка бібліотечних спеціалістів має бути безперервним, цілісним і багатоаспектним процесом, який передбачає розвиток управлінських здібностей, набуття відповідних навичок, оволодіння необхідними знаннями, технологіями та функціями бібліотечного менеджменту.
Тему продовжує стаття Антоніни Тіщенко «Конвергенція традиційних та інноваційних форм професійного розвитку молодих бібліотекарів» (Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. 2016. № 3. С. 17-21.) Сьогодні існує суттєва проблема з молодими кадрами у бібліотеках – незначна частина випускників профільних вишів приходять працювати до бібліотек, водночас спостерігається різкий відтік серед тих, хто має стаж близько трьох років. Як стверджує автор, постійний професійний розвиток молодих бібліотекарів зможе запобігти відтоку молодих кадрів, наповнити бібліотечну сферу зацікавленими, висококваліфікованими фахівцями.
Систему професійного розвитку молодих бібліотекарів варто будувати з врахуванням особливостей вікової категорії та ґрунтуватися на принципах рівних прав учасників освітнього процесу та перебувати у стані діалогу.
Треба пам’ятати, що традиційні форми професійного розвитку також видозмінюються, втрачають свою сталість, натомість відбувається конвергенція нових, інтерактивних форм (рольові, ділові ігри, круглі столи, ситуаційний аналіз, інтервал-тренінги, навчальні подкасти, мозкові штурми тощо) з традиційними, роками перевіреними (семінари, курси, індивідуальні та групові консультації тощо). 
Автор детально зупиняється на таких інноваційних формах як професійні школи для молодих бібліотекарів, професійний туризм, майстер-класи, творчі лабораторії, наставництво, коучинг, воркшоп, конкурси професійної майстерності тощо.
Не менш значущою формою професійного розвитку вважається самоосвіта, яка передбачає ознайомлення з професійною літературою, відвідування професійних веб-сайтів, неформальне спілкування з колегами. Серед переваг самоосвіти є те, що вона дає змогу вибирати час, спосіб професійного розвитку. Особливим способом самоосвіти є ознайомлення з методичними бібліотечними блогами, веб-порталами, які містять професійну інформацію. 
Грамотно побудована система професійного розвитку молодих бібліотекарів сприятиме створенню у них стійкого бажання формувати позитивний імідж своєї професії, бібліотек в цілому. Адже молоді бібліотечні фахівці мають для цього усі необхідні ресурси - знання, енергію, творчий резерв.
Зі стрімким поступом інформаційних технологій бібліотечне обслуговування потребує суттєвої модернізації. Для розуміння, в якому напрямку книгозбірням рухатися, слід заручитися співпрацею з самими користувачами. Визначити точку зору користувачів на послуги та сервіси, які вони хотіли б отримувати в бібліотеці, можна за допомогою соціологічного дослідження. 
З результатами соціологічного дослідження, здійсненого серед студентів 1-5 курсів Національного університету «Львівська політехніка» методом електронного анкетування (43 респондента),  знайомить стаття А. В. Ржеуського та Н. Е. Купанець «Інноватика в бібліотечно-інформаційному обслуговуванні користувачів: за матеріалами соціологічного дослідження» (Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2016. № 3. С. 28-33.). Як зазначають автори, питання стосувались популярних інформаційних послуг, каналів та засобів, які доступні для широкого кола користувачів і не належать до асортименту бібліотечних послуг.
Зупинимось на колі питань та відповідей. На перше питання, чи користуються студенти дистанційними послугами бібліотеки ВНЗ, в якому вони навчаються, більшість відповіла, що «ні». Причинами такої низької популярності можуть бути: відсутність належного інформування про послуги та ресурси книгозбірні, релевантних документів та інформаційних ресурсів, які б відповідали сучасним потребам студентів, та недосконалий бібліотечний сервіс. Треба відмітити, що популярності набуває контент, який містить семантичні зв’язки – гіперпосилання у тексті на релевантні локальні ресурси бібліотеки або мережі Інтернет.
На друге питання: які параметри отримання інформації/документа можуть бути пріоритетними, більшість віддала перевагу безперешкодному доступу до електронної повнотекстової версії документа. Тому актуальним завданням для бібліотек є документне обслуговування користувачів у дистанційному режимі.
На питання: якому виду документа надається перевага при пошуку в мережі Інтернет, більшість обрала повнотекстову форму електронного документа та всі варіанти подачі: друкований документ, електронний повнотекстовий та мультимедійний. У бібліотеках до мультимедійних належать: презентації, віртуальні виставки, відеоматеріали про бібліотеку, віртуальні екскурсії, відеоінструкції тощо. Проте, на сьогоднішній день не всі книгозбірні створюють та комбінують зазначені жанри мультимедійних документів. Окрім того, на відміну від інших форм, мультимедійні документи з легкістю поширюються через соціальні платформи.
Оскільки невід’ємну частину життя сьогоднішніх студентів становлять соціальні мережі, блоги, відеохостинги, було винесене питання: якими соціальними платформами користуються студенти. Отримані результати дали можливість виявити найпопулярніші соціальні платформи, якими користуються студенти у повсякденному житті - це мережа vk.com та відеохостинг youtube.com.
Аналогічно до соціальних платформ, в опитування було включене питання щодо використання «хмарних» сховищ, оскільки спостерігається тісна взаємодія перших з останніми. Студентам було запропоновано обрати варіанти з «хмарних» сховищ, якими вони послуговуються для збереження власних документів. Перевагу отримало Coogle Drive. 
«Хмарні» сховища надають можливість зберігати та поширювати великі обсяги інформації у різних форматах. Результати опитування вичерпно ілюструють функціонал та простір «хмарних» сховищ, які слід застосовувати при бібліотечно-інформаційному обслуговуванні користувачів. 
На питання: чи доводилося створювати мультимедійні продукти і яким сервісом послуговувалися, лише чверть з опитаних респондентів дала позитивну відповідь. Автори публікації серед причин визначають відсутність бібліотечної реклами, створеної саме за допомогою одного з таких сервісів, та визначають доцільність забезпечення доступу з веб-сайту бібліотеки до безкоштовних хмарних сервісів для створення користувачами мультимедіа та в подальшому надання сховища для формування власних колекцій.
Заключне питання стосувалося визначення необхідності для користувачів сховища для формування власної колекції документів. «Так» отримало 58 %. 
Результати соціологічного дослідження дозволили зробити висновок: книгозбірні можуть надавати користувачам через свій веб-сайт доступ до віртуального простору для власних інформаційних потреб, що дозволить упровадити комплекс інноваційних засобів для піднесення рівня бібліотечного обслуговування.

Додаток № 1

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
З ОРГАНІЗАЦІЇ МЕРЕЖІ ПУБЛІЧНИХ БІБЛІОТЕК
В ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ

І. Загальні положення
1. Ці Методичні рекомендації розроблено відповідно до Законів України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про добровільне об’єднання територі­альних громад», «Про співробітництво територі­альних громад». Вони можуть застосовуватися органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у процесі організації мережі публічних бібліотек в об’єднаних територіальних громадах (далі - ОТГ) забезпечення належного рівня надання послуг у сфері культури.
2. У Методичних рекомендаціях уживаються терміни, визначені законодавством України.
Інші терміни вживаються у таких значеннях:
бібліотечний пункт - форма нестаціонарного бібліотечного обслуговування, яка передбачає надання бібліотечних послуг територіально відокремленим підрозділом публічної бібліотеки, де працює її штатний працівник;
нестаціонарне бібліотечне обслуговування - обслуговування поза межами стаціонарної бібліотеки, що забезпечує наближення бібліотечних послуг за місцем роботи, навчання, відпочинку або проживання населення; може здійснюватись у формі бібліотечного пункту, пересувної бібліотеки тощо;
пересувна бібліотека - форма нестаціонарного бібліотечного обслуговування, яка передбачає надання бібліотечних послуг за допомогою спеціально облаштованих транспортних засобів (бібліобусів).
3. Мережа публічних бібліотек в ОТГ організову­ється з урахуванням Мінімальних соціальних нормативів забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні, затверджених постановою Кабі­нету Міністрів України від 30.05.1997 № 510.
4. Необхідно враховувати, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» ОТГ є правонаступником усього майна, прав та обов’язків територіальних громад, що об’єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об’єднаною територіальною громадою.
5. Виходячи з практики утворення ОТГ, можна виділити такі типи районів:
межі району повністю збігаються з межами однієї ОТГ (район - одна громада);
район, територія якого повністю покривається ОТГ (район - кілька громад);
район, межі якого майже повністю збігаються з межами ОТГ (декілька сільських рад не входять до складу ОТГ);
район, в якому лише декілька сільських рад об’єднано в громади;
район, в якому утворено одну ОТГ з адміністра­тивним центром у центрі району (територія ОТГ є меншою, ніж площа половини району);
район, в якому утворено одну чи декілька ОТГ з центрами в селах (площа ОТГ у сумі менша за площу половини району);
ОТГ, яка має площу, меншу за встановлену Методикою формування спроможних територіальних громад, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 214.
ІІ.    Варіанти організації мережі публічних бібліотек в ОТГ
1. Щодо організації мережі публічних бібліотек у районах першого типу (район - одна громада):
1.1. Необхідно враховувати приписи частини третьої статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» стосовно того, що все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю ОТГ, а пов’язані з таким майном права та обов’язки належать об’єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об’єднаною територіальною громадою.
1.2. Позаяк усі населені пункти району мають один спільний орган місцевого самоврядування, то в такому районі недоцільно організовувати мережу публічних бібліотек як централізовану бібліотечну систему (далі - ЦБС).
1.3. Оптимальним варіантом організації мережі публічних бібліотек у районах першого типу буде створення рішенням органа місцевого самоврядування ОТГ на базі ЦБС чи всіх публічних бібліотек району (у випадку, коли ЦБС у районі не було) публічної бібліотеки як комунального закладу (бажано - зі статусом юридичної особи), що перебуватиме у власності ОТГ та утримуватиметься з її бюджету. Місцезнаходженням такої публічної бібліотеки буде колишня районна бібліотека, а інші публічні бібліотеки, розташовані на території району, набудуть статусу відокремлених структурних підрозділів (філій) публічної бібліотеки ОТГ.
2. У районах другого типу (район - кілька громад) можуть розглядатися такі варіанти організації мережі публічних бібліотек:
2.1. У разі, коли в районі функціонує ЦБС, може залишитися саме така модель. При цьому необхідно врахувати, що ЦБС перебуває у спільній комунальній власності всіх ОТГ району та утримується з районного бюджету.
2.2. Рішенням органів місцевого самоврядування в ОТГ утворюються публічні бібліотеки з філіями. Такий варіант організації мережі публічних бібліотек застосувати простіше у випадку, коли в районі ЦБС не функціонувала. При цьому районна бібліотека задовольняє спільні потреби всіх територіальних громад району та не може бути передана до комунальної власності однієї з ОТГ без відповідних рішень органів місцевого самоврядування інших ОТГ району.
2.3. Якщо в районі ЦБС існує, необхідно враховувати, що відповідно до абзацу три пункту 10 Прикін­цевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні ради за пропозиціями сільських, селищних, міських рад повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окре­мих об’єктів, спільної власності територіальних громад, які перебувають на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад. Таким чином, до комунальної власності ОТГ можуть бути передані філії ЦБС, що функціонують на території вказаної ОТГ. Районна бібліотека, відпо­відно до законодавства, не може бути передана в комунальну власність однієї з ОТГ району (без відпо­відних рішень органів місцевого самоврядування інших ОТГ району), навіть якщо вона розміщена на її території, оскільки забезпечує потреби жителів усіх населених пунктів району.
3. Для районів інших типів, зазначених у абзацах чотири - сім пункту п’ять розділу І цих Методичних рекомендацій, можна запропонувати такі варіанти організації мережі публічних бібліотек:
3.1. У разі, коли в одному з таких районів функціонує ЦБС, може залишитися саме така модель. При цьому необхідно врахувати, що ЦБС перебуває у спільній комунальній власності всіх територіальних громад і ОТГ району та утримується з районного бюджету.
3.2. Якщо в районі функціонує ЦБС, за зверненнями органів місцевого самоврядування ОТГ і відповідно до рішення районної ради філії ЦБС, розміщені на території ОТГ, передаються в її власність. Орган місцевого самоврядування ОТГ утворює публічну бібліотеку з філіями. ЦБС на території населених пунктів, що розміщені поза межами ОТГ, продовжує функціонувати у складі районної бібліотеки і філій.
3.3. У разі відсутності в районі ЦБС орган місцевого самоврядування ОТГ на базі публічних бібліотек, що функціонують на її території, утворює публічну бібліотеку з філіями. Органи місцевого самоврядування населених пунктів, які не входять до складу ОТГ, продовжують бібліотечне обслуговування населення за існуючою в них моделлю. Утримання бібліотек у таких населених пунктах здійснюється з районного бюджету через міжбюджетні трансферти. При цьому районна бібліотека залишається у спільній комунальній власності територіальних громад, які не ввійшли до складу ОТГ.
4. Органи місцевого самоврядування ОТГ мають забезпечити в публічній бібліотеці процеси, які до цього централізовано здійснювалися в районній бібліотеці: комплектування та обробку бібліотечних фондів, методичне забезпечення, роботу міжбібліотечного абонемента тощо. Разом з тим органи місцевого самоврядування ОТГ та громад, які не входять до складу ОТГ, можуть вирішити питання організації вищевказаних процесів на базі публічної бібліотеки однієї ОТГ відповідно до законодавства. Так, частина третя статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає змогу органам місцевого самоврядування об’єднувати на договірних засадах кошти місцевих бюджетів для спільного фінансування (утримання) комунальних підпри­ємств, установ та організацій. А Закон України «Про співробітництво територіальних громад» визначає організаційно-правові засади співробітництва територіальних громад, його принципи, форми та механізми стимулювання, фінансування і контролю. Зокрема, відповідно до частини першої статті 4 цього Закону співробітництво територіальних громад може здійснюватися у формах:
делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співробітництва виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів;
реалізації спільних проектів, що передбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення відповідних заходів;
спільного фінансування (утримання) суб’єктами співробітництва підприємств, установ та організацій комунальної форми власності - інфраструктурних об’єктів;
утворення суб’єктами співробітництва спільних комунальних підприємств, установ та організацій - спільних інфраструктурних об’єктів;
утворення суб’єктами співробітництва спільного органа управління для спільного виконання визначених законом повноважень.
ІІІ.    Питання реорганізації ЦБС та утворення публічної бібліотеки ОТГ
1. У разі, якщо ЦБС має статус юридичної особи, на неї розповсюджуються загальні правові норми щодо припинення юридичної особи. Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
2. У результаті реорганізації юридична особа передає своє майно, права та обов’язки іншим юридичним особам - правонаступникам. Ліквідація юридичної особи здійснюється без переходу її прав і обов’язків до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації юридичної особи її права та обов’язки припиняються.
3. Загальні вимоги щодо проведення реорганізації юридичної особи містяться у статтях 105-108 Цивільного кодексу України. Також необхідно враховувати норми статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
4. Орган, що прийняв рішення про реорганізацію юридичної особи, відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України призначає комісію з реорганізації, голову комісії та встановлює порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, яка припиняється, котрий не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
5. До комісії з реорганізації з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова, члени комісії представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
6. Відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з реорганізації юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про право- наступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт (розподільчий баланс) затверджується органом, який прийняв рішення про її припинення.
7. Необхідно враховувати обов’язкове отримання погодження Міністерства культури України на реорганізацію ЦБС (стаття 15 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу») та на виключення її з базової мережі закладів культури (частина перша статті 22 Закону України «Про культуру»).
8. Без проведення реорганізації передати частину майна, прав та обов’язків ЦБС до створюваної публічної бібліотеки ОТГ можна відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України за розподільчим балансом як виділ.
9. Рішення про створення публічної бібліотеки ОТГ приймає орган місцевого самоврядування ОТГ на пленарному засіданні відповідно до пункту тридцять частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
10. Директора публічної бібліотеки ОТГ призначає на посаду та звільняє з неї сільський (селищний, міський) голова відповідно до пункту десятого частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з урахуванням статей 21, 211 - 215 Закону України «Про культуру».
11. Орган місцевого самоврядування ОТГ розробляє та затверджує статут публічної бібліотеки ОТГ. Вимоги до статуту юридичної особи наведено в статті 88 Цивільного кодексу України та пунктах вісім-дев’ять частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
12. При розробленні статуту публічної бібліотеки ОТГ відповідний орган місцевого самоврядування повинен ураховувати завдання, права та обов’язки бібліотек, визначені Законом України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», а також завдання, визначені підпунктом п’ятим пункту шість Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-УШ (побудова нової моделі надання послуг музеями та бібліотеками; розширення переліку послуг з організації дозвілля населення з викорис­танням новітніх технологій; створення на базі бібліотек державної та комунальної власності центрів обслуговування громадян, основним завданням яких є задоволення потреб громадян у публічній інформації, забезпечення їх доступу до державних та регіональних електронних інформаційних ресурсів, надання консультативних послуг з питань електронного оформлення звернень до органів державної влади).
13. Вимоги до найменування юридичної особи викладено у статті 90 Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та у Вимогах до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 № 368/5.
14. Публічна бібліотека ОТГ має у своїй структурі відокремлені структурні підрозділи (філії) відповідно до законодавства. Філія - відокремлений структурний підрозділ юридичної особи, що розта­шований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
15. Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії повинні міститися в статуті публічної бібліотеки ОТГ.
16. Державна реєстрація публічної бібліотеки ОТГ здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
IV. Гарантії працівникам у випадку проведення реорганізації ЦБС, інших публічних бібліотек
1. Можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства, установи, організації, в тому числі ЦБС, інших публічних бібліотек, допускається тільки за умови скорочення штату або чи­сельності працівників. Право визначити чисельність і штат працівників належить власникові або уповноваженому ним органу.
2. Відповідно до частини третьої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) в разі зміни власника організації, а також у разі її реорганізації дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органа можливе лише в разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт один частини першої статті 40 КЗпПУ).
3. Власник або уповноважений ним орган по­винен додержуватися такого порядку дій:
3.1. Якщо в організації створено первинну профспілкову організацію, власник або уповноважений ним орган має дотримуватися вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». У разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи ана­логічного характеру або у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до наступних звільнень, надати первинним профспілковим організаціям ін­формацію щодо цих заходів, включно з інформацією про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни здійснення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Профспілки мають право вносити пропозиції органам державної влади, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об’єднанням стосовно перенесення термінів, тимчасового припинення або скасування заходів, пов’язаних із вивільненням працівників. Ці питання є обов’язковими для розгляду.
У випадку, коли на підприємстві немає профспілки, зазначені питання бажано погоджувати з виборним представником від трудового колективу; слід отримати згоду від виборного органа первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом один статті 40 КЗпПУ, щодо кожного працівника, крім випадків, коли така згода не вимагається. Подання власника або уповноваженого ним органа розглядається в порядку, передбаченому статтею 43 КЗпПУ.
3.2. Скласти і затвердити в установленому порядку новий штатний розпис.
3.3. Здійснити необхідні заходи у зв’язку зі звільненням працівників (не пізніше ніж за два місяці до їх проведення), зокрема ознайомити працівників з наказом під розпис та вручити письмове повідомлення про звільнення. Одночасно з попередженням запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
4. Працівники, яких попереджено про наступне вивільнення і посади яких відсутні в новому штатному розписі, продовжують працювати ще не менше двох місяців і отримують заробітну плату. Виплата заробітної плати у цьому випадку здійснюється на підставі положень чинного трудового договору, дію якого не припинено, тобто трудовий договір продовжується.
5. Частиною другою статті 492 КЗпПУ передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
6. У разі звільнення працівників за пунктом один статті 40 КЗпПУ діють обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників, встановлені статтями 184, 1861 Кодексу, а саме: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - у випадках, передбачених частиною другою статті 179 Кодексу), одиноких матерів (за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда); батька, який виховує дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників), прийомних батьків.
7. У разі прийняття рішення стосовно звільнення працівників слід дотримуватися положень статей 47 та 116 КЗпПУ. Так, відповідно до статті 47 Кодексу в день звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органа в день звільнення роботодавець або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звіль­нення копія наказу видається на вимогу працівника.
8. При припиненні трудового договору з підстави, зазначеної пунктом один частини першої статті 40 Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку (стаття 44 КЗпПУ).
V. Структура та штати публічної бібліотеки ОТГ
1. Структура та штати публічної бібліотеки ОТГ визначаються з урахуванням кількості її користувачів, видачі документів, відвідувань (у тому числі веб-сайту та соціокультурних заходів), рівня впровадження інформаційних технологій.
2. Залежно від цих показників у структурі публічної бібліотеки можуть бути створені бібліотека для дітей або відділ обслуговування дітей; відділи (сектори) комплектування та каталогізування фондів; обслуговування користувачів; методичний; нестаціонарного обслуговування; інформаційних технологій тощо.
3. З урахуванням кількості будівель (приміщень), у яких розміщується публічна бібліотека, їх площ та інженерних комунікацій у структурі публічної бібліотеки ОТГ можуть функціонувати господарський та технічний відділи (сектори).
4. Кількість філій визначається з урахуванням Мінімальних соціальних нормативів забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 № 510.
5. Гранична штатна чисельність керівників, професіоналів та фахівців визначається з урахуванням Типових норм часу на основні процеси бі­бліотечної роботи, затверджених наказом Міністерства культури і туризму України від 29.12.2008 № 1631/0/16-08.
6. Штатним розписом публічної бібліотеки ОТГ можуть передбачатися посади заступників директора; посада бухгалтера чи бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером залежно від обраної форми організації бухгалтерського обліку (частина четверта статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
VI. Організація бібліотечного фонду та бібліотечного обслуговування в публічній бібліотеці ОТГ
1. Створена публічна бібліотека ОТГ, отримавши бібліотечні фонди за передавальним актом, розподільчим балансом чи іншим документом залежно від способу її створення, організовує їх облік відповідно до Інструкції з обліку документів, що знаходяться в бібліотечних фондах, затвердженої наказом Міністерства культури і туризму України від 03.04.2007 №22.
2. Для сумарного обліку бібліотечного фонду створеної публічної бібліотеки ОТГ заводиться Книга сумарного обліку на весь фонд публічної бібліотеки та окремі книги сумарного обліку на фонди кожної філії.
3. Для індивідуального обліку книг і брошур заводиться Інвентарна книга (створюється обліковий каталог тощо). При цьому кожному примірнику видання присвоюється інвентарний номер.
4. Книги сумарного обліку, інвентарні книги, в яких вівся облік фондів бібліотек, правонаступни­ками котрих стала публічна бібліотека ОТГ, закриваються та зберігаються відповідно до нормативно-правових актів у сфері архівної справи.
5. Бухгалтерський облік бібліотечних фондів, інших активів публічної бібліотеки ОТГ здійснюється відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та стандартів бухгалтерського обліку в державному секторі.
6. Бібліотечне обслуговування здійснюється за місцезнаходженням публічної бібліотеки ОТГ та її філій.
7. У населених пунктах із кількістю жителів до 500 осіб бібліотечне обслуговування може здійснюватися за допомогою нестаціонарних форм (бібліотечний пункт, пересувна бібліотека тощо). При цьому слід враховувати, що бібліотечний пункт не має статусу відокремленого структурного підрозділу бібліотеки (філії).

Список літератури:

1. Дем’яненко Л. Перспективи вдосконалення діяльності бібліотечних кадрів в умовах інформатизації / Людмила Дем’яненко // Вісн. Кн. палати. – 2016. - № 9. – С. 14-17.
2. Мар’їна О. Веб-орієнтована концепція розвитку бібліотек у контексті еволюції веб-технологій / Олена Мір’їна // Вісн. Кн. палати. – 2016. - № 10. – С. 24-27. 
3. Методичні рекомендації з організації мережі публічних бібліотек в об’єднаних територіальних громадах // Бібл. планета. – 2016. - № 4. – С. 7-11.
4. Онищенко О. Бібліотека і «цифрове» покоління: нова ситуація – нові форми роботи / Олексій Онищенко // Бібл. вісник. – 2016. - № 5. – С. 3-6.
5. Ржеуський А. В. Інноватика в бібліотечно-інформаційному обслуговуванні користувачів: за матеріалами соціологічного дослідження / А. В. Ржеуський, Н. Е. Купанець // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2016. - № 3. - С. 28-33.
6. Тіщенко А. Конвергенція традиційних та інноваційних форм професійного розвитку молодих бібліотекарів / Антоніна Тіщенко // Бібл. форум: історія, теорія і практика. - 2016. - № 3. - С. 17-21.