Вы здесь

ІV квартал 2015 р.

Четвертий, заключний випуск аналітичного огляду за 2015 рік містить матеріали, які знайомлять з термінологією довідково-бібліографічного обслуговування та класифікацією довідок і консультацій; історією та тенденціями розвитку процесів ретроконверсії бібліотечних карткових каталогів; досвідом участі сучасних публічних бібліотек у процесі електронного урядування та застосування візуальних моделей представлення інформації.

Окремо пропонуємо публікацію щодо підготовки проекту внесення змін до існуючого міждержавного стандарту ГОСТ 7.1:2003 «Библиографическая запись. Библиографическое описание» (в Україні – ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис»).

 

* * *

На сучасному етапі розвитку бібліотечно-бібліографічної справи одним із найважливіших напрямів діяльності книгозбірні будь-якого типу є довідково-бібліографічне обслуговування (ДБО). Ця функція нині є традиційною і добре відомою як бібліотекарям, так і користувачам. Терміни, що позначають ДБО загалом, його види і складові, є усталеними і використовуються без додаткових пояснень. Але аналіз спеціальної літератури виявив певні розбіжності у тлумаченні окремих понять і брак таких, що визначали б сучасні явища, характерні для ДБО.

Провідний методист РОУНБ Зоя Романуха та відомий фахівець у галузі книгознавства Галина Швецова-Водка в статті «Термінологія довідково-бібліографічного обслуговування» розглядають терміни, що застосовуються у процесі ДБО в бібліотеках та пропонують багатоаспектну класифікацію довідок і консультацій.

Яку ж класифікацію довідок та консультацій пропонують автори? До речі, довідкою в ДБО є відповідь на разовий інформаційний запит користувача, яка містить потрібну інформацію (бібліографічну або фактографічну, повнотекстову чи аналітичну). На відміну від довідки, консультація – це поради користувачеві, як самостійно знайти необхідну інформацію (які джерела та методику пошуку використати).

Види довідок і консультацій вирізняють за місцем надання: стаціонарні (внутрішні) – надаються у приміщенні книгозбірні у присутності абонента;

зовнішні – надаються віддаленому користувачеві за допомогою телефонного зв’язку, традиційної чи електронної пошти, чату тощо.

Останнім часом найпопулярнішим є ДБО через спеціальні веб-форми на сайті книгозбірні, які отримали назву «Віртуальна довідка» чи «Віртуальна довідкова служба». Тому зовнішні довідки нині переважно мають назву «віртуальних». Автори вважають недоречно називати їх онлайновими, оскільки вони не завжди виконуються у даному режимі. Натомість пропонують назву «електронні», тобто, такі, які виконуються за допомогою засобів цифрових технологій.

За видом і змістом інформації, що надається користувачеві, доречно, крім традиційних видів бібліографічних і фактографічних довідок і консультацій, виокремити бібліотечно-орієнтувальні, тобто присвячені ознайомленню з інформаційними ресурсами бібліотеки, умовами доступу до них, режимом роботи закладу. Крім того, зростає попит на повнотекстові довідки, в яких клієнтові надається повний текст документа.

Особливим видом консультацій є навчальні, які здійснюють не лише у традиційній усній формі, а й у вигляді спеціальних програм, уміщених на сайті бібліотеки.

За видами наданих джерел інформації можуть бути інтернет-орієнтовані (вебліографічні) довідки і консультації, оскільки деякі користувачі спеціально обумовлюють потребу в інформації про мережеві ресурси.

За джерелами пошуку відповіді вирізняють електронні довідки і консультації, для підготовки яких використовують як внутрішньо бібліотечні (електронний каталог, БД власної генерації бібліотеки), так і мережеві цифрові ресурси.

Типи довідок і консультацій простіше визначити, якщо для їхньої характеристики застосувати одночасно кілька ознак. Наприклад: письмова бібліографічна тематична електронна довідка; усна бібліографічна адресна довідка; зовнішня електронна навчальна консультація тощо.

Стаття І. Ю. Асєєвої «О разработке проекта Изменения № 1 к ГОСТу 7.1-2003 «СИБИД. Библиографическая запись. Библиографическое описание. Общие требования и правила составления» (Библиография. – 2015. - № 5) знайомить з причинами та процесом підготовки проекту внесення змін до існуючого стандарту, яким користуються в Україні з 2006 року.1

Виникнення електронних каталогів і, як наслідок, необхідність переведення друкованих каталогів в електронний вигляд обумовлені впровадженням у бібліотечну практику електронно-обчислювальної техніки. Особливістю електронного каталогу є те, що при використанні тільки цього виду каталогів необхідно застосовувати відповідні технічні засоби. Публікація І. В. Богачевої «Перевод карточных каталогов в электронные: проблемы и перспективы» (Библиография. - 2015. - № 4) описує історію і тенденції розвитку процесів ретроконверсії бібліотечних карткових каталогів за кордоном.

Історія виникнення електронних каталогів і машинозчитуваної каталогізації почалася в 1961 р. Тоді в Бібліотеці Конгресу США робоча група досліджувала можливості автоматизації окремих бібліотечно-бібліографічних процесів. Результати діяльності цієї групи дозволили зробити висновок, що способом вирішення багатьох проблем є представлення бібліографічної інформації в машинозчитуваній формі.
До квітня 1966 році було розроблено формат MARC - Machint Readable Catalogue or Cataloging («машинозчитуваний каталог» або «машинозчитувана каталогізація»). Згодом MARC став основою системи машинозчитуваної каталогізації, прийнятої ІФЛА в якості Міжнародної універсальної автоматизованої інформаційної системи. З початку 1970-х рр. сімейство MARC збільшилося більш ніж на 20 національних форматів. У результаті обмін інформацією між системами, які використовують різні формати, став незручним. Для подолання цієї несумісності ІФЛА було прийнято рішення про розробку проміжного формату UNIMARC (Unified MARC). Процес обміну між національними службами зводився до взаємного конвертування в національний формат UNIMARC за допомогою спеціально розроблених програм-конверторів. У 1990-і рр. UNIMARC став використовуватися як основа для розробки нових машинозчитуваних форматів. У їх числі - UKRMARC (Україна).

У 1969 р в Бібліотеці Конгресу США відбувся запуск проекту RECON - першого проекту з ретроспективної конверсії карткових каталогів. Найбільші бібліотеки світу вже провели ретроспективну конверсію каталогів в машинозчитувальну форму. Однак для багатьох бібліотек цей процес, як і раніше, залишився актуальним завданням. Це пов'язано з тим, що саме конверсія дає можливість відображення в електронному каталозі тієї частини фонду, яка представлена в системі традиційних каталогів бібліотеки.

У цілому ретроконверсія може виконуватися власними силами бібліотеки та/або із залученням зовнішніх джерел бібліографічних записів; також бібліотека може скористатися послугами спеціалізованих підприємств.

Можна виділити наступні способи ретроконверсії залежно від кількості індексованих даних:

  • конверсія першого рівня: зберігається образ картки у вигляді зображення без розпізнавання інформації, що міститься в ній;

  • конверсія другого рівня: образи карток індексуються, як правило, з використанням інформації з декількох полів (не більше 3-4), створюється усічена база даних;

  • конверсія третього рівня: інформація з картки розпізнається повністю і переводиться в текстову форму з трансформацією в базу даних, що містить всю можливу інформацію з паперового носія.

Залежно від змісту і способу проведення робіт з переведення каталогів в електронний вигляд виділяються наступні види ретроконверсії: по об'єкту обробки: генерального каталогу, топографічного каталогу, предметних каталогів тощо; за обсягом робіт: невибіркова (суцільна) та вибіркова ретроконверсія; за способом переробки інформації на традиційних носіях: ручний (введення з клавіатури), автоматизований (наприклад, оптичне розпізнавання символів).

Переважна частина бібліографічної інформації при ретроконверсії вводиться в електронний каталог з клавіатури. Досвід показує, що навіть невеликі помилки і різночитання, які ніяк не позначаються на результатах пошуку в традиційних каталогах, грають серйозну роль при пошуку в електронному каталозі. Такі помилки призводять до непоправної втрати інформації. На жаль, помилки при ручному введенні даних неминучі.

До основних проблем перекладу друкованих каталогів в електронний вигляд можна віднести відсутність загальних для всіх наших бібліотек і каталогізуючих установ правил переносу інформації з картки у машинозчитуваний запис, відсутність єдиного нормативного рубрикатора, відмінності у програмному забезпеченні, яке використовується в бібліотеці, й імовірність операторських помилок при створенні електронного запису.

З упровадженням механізмів електронного урядування в Україні дедалі активніше до цього процесу залучаються публічні бібліотеки. По-перше, вони безкоштовні та відкриті для громадськості. По-друге, публічні бібліотеки на сьогодні позиціонують себе як сучасні інформаційні центри, а отже, використовують свій інформаційний потенціал для розвитку електронного урядування. Нині в Україні успішно реалізується Ініціатива «Публічні бібліотеки – мости до електронного урядування». Вона є частиною Національного плану дій у рамках «Партнерства «Відкритий уряд», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 року № 220-р і реалізується за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) у рамках програми «Бібліоміст». Зазначена ініціатива є актуальною з огляду на забезпечення вільного доступу до офіційної, правової, будь-якої іншої інформації, встановлення електронної взаємодії громадян із владою через бібліотеки, навчання бібліотекарів користуванню ресурсами та технологіями електронного урядування, популяризації його переваг серед громадян.2

Публікація Валентини Пальчук «Роль публічних бібліотек у розвитку електронного урядування» (Бібл. вісник. – 2015. - № 6) висвітлює науково-прикладні підходи до розвитку бібліотечно-інформаційної діяльності, спрямованої саме на інформаційне забезпечення сфери державного управління на принципах електронного урядування, особлива увага приділяється участі сучасних публічних бібліотек у цьому процесі.

Значної результативності бібліотечна практика з розвитку електронного урядування досягає тоді, коли бібліотеки активізують свою діяльність за підтримки органів місцевого самоврядування або в рамках виконання міжнародних програм. Це, зокрема, засвідчують напрацювання ЦБС для дорослих м. Миколаїв. Центри обслуговування громадян працюють на базі 18 бібліотек міста, що є унікальною для України технологією надання інформаційних, а подекуди й адміністративних е-послуг.

Однією із поширених форм інтерактивної інформаційної взаємодії з місцевою владою є віртуальна приймальня «Запитай у влади», яка функціонує завдяки роботі веб-сайту міської ради Миколаєва та веб-порталу міського голови. Сюди можна також віднести і систему електронного голосування з конференц-зв’язком, яку мешканці міста можуть використовувати під час онлайн-трансляції сесій міської ради, і впровадження електронних черг, що працюють за принципом «єдиного вікна», і технологічних карт із надання адміністративних послуг на основі електронного документообігу тощо. До речі, досвід Миколаєва було відзначено на міжнародному рівні. Отже, впровадження нових форм дистанційного доступу до інформаційних ресурсів, надання спеціалізованих послуг із пошуку офіційної, правової та іншої інформації забезпечує, з одного боку, перехід від простого інформування громадськості чи владних структур до створення багатосторонніх електронних інформаційних комунікацій, з іншого - як удосконалення інформаційної та освітньої функції публічних бібліотек, так і підвищення значущості бібліотечних установ взагалі.

У сучасному світі зростає роль візуальних моделей представлення інформації. Бібліотекам, які працюють в основному з друкованими виданнями, слід враховувати цю ситуацію і розвивати цілеспрямоване і продуктивне впровадження цифрових ресурсів. Є. В. Сорокіна у статті «Сервисы визуализации информации в деятельности библиотекаря» (Школ. б-ка. - 2015. - № 7) розглядає наступні:

• ZooBurst - мережевий інструмент, який дозволяє будь-якому користувачеві легко створювати свої тривимірні книги, які можна гортати, спостерігаючи незвичайну появу зображень, повертаючи навколо осі, нахиляти. Сервіс застосовується для реклами книги, організації віртуальної виставки тощо;

• Tagxedo, ImageChef, WordCloud, Worditout.com - сервіси по створенню «хмар» ключових слів - найпростіший спосіб візуалізації інформації, який являє собою ключові слова з деякого тексту, випадковим чином розкидані по площині (наприклад, теги у формі птаха, квітки, відбитка руки, в залежності від технічних можливостей сервісу). Ці сервіси дозволяють створити рекламу прочитаної книги, представити інформацію про цікаву людину, виділити основні моменти події, заходи та ін.;

• PowToon, VideoScribe - сервіси для створення скрайб-презентацій, що дозволяють ключові моменти аудіоряду фіксувати графічно. PowToon - онлайн-сервіс з набором готових шаблонів і можливістю створення презентації «з чистого аркуша». Готові роботи можна безпосередньо завантажувати на YouTube. VideoScribe - англомовна програма, яка дозволяє створювати відмінні відеоскрайбінгі всім, хто не вміє малювати (можна завантажити на офіційному сайті компанії і безкоштовно протестувати протягом семи днів). Сервіси дозволяють «екранізувати» казки, вірші, створювати рекламні ролики про бібліотеку, подавати звіти про діяльність, організовувати заняття з інформаційної культури тощо.

• Piktochart, Infogr.am, Visual.ly - сервіси для створення інфографіки (графічний спосіб подачі інформації), яка може бути представлена в різних формах: карикатура, діаграма, ілюстрація, емблема, простий малюнок, анімоване зображення та ін. Можуть використовуватися для реклами бібліотеки, показу динаміки діяльності бібліотеки в звітах, візуалізувати відомі факти про книги і книжкових героїв, проводити конкурси тощо.

У сучасних умовах трансформуються типи спілкування, форми комунікацій, потреби користувачів і їхній спосіб життя. Дослідники пророкують появу особливого типу людини, для якої звичніше взаємодіяти з іншими людьми за допомогою комп'ютера, а не при особистому контакті. Відповідно модернізуються бібліотеки, змінюється ринок інформаційних продуктів і послуг. Сучасні технічні засоби особливо привертають увагу молоді. Ефективна робота бібліотек з ними дозволить, можливо, залучити до активного читання молодь.

Стаття Тетяни Василенко «Средства обитания в веб-среде: определения, характеристики, преимущества» (Библиотека. - 2015. - № 9) знайомить читачів з наступними засобами:

• електронна бібліотека - інформаційна система, що забезпечує збереження та ефективне використання різноманітної колекції електронних документів, розміщених в самій системі і доступних через телекомунікаційні мережі (наприклад, Бібліотека Максима Мошкова: http: // lib.ru/ або Лібрусек: http: // lib. rus.ec/);

• мультимедійні продукти, що забезпечують можливість створення, збереження і відтворення різноманітної інформації, наприклад, електронні та аудіо- книги;

• електронні колектори, у завдання яких входить придбання у правовласників файлів джерел і ліцензій на їх використання. Роль бібліотек при цьому обмежується забезпеченням доступу читачів до великих масивів джерел;

• технології «Бібліотеки 2.0», які включають такі сервіси, як блоги, соціальні мережі, соціальні закладки (на відміну від закладок в браузері зберігаються на сервері в мережі Інтернет і можуть бути використані для створення навігаторів або замість традиційних «корисних посилань»), відеохостинг (наприклад, YouTube) і підкастинг (звукові передачі), сервіси для миттєвого обміну повідомленнями;

• сайти.

Сьогодні, стверджує автор, вже неможливо без застосування сучасних технологій якісно задовольняти потреби користувачів. Виростає нове покоління, яке має інші звички, надзвичайно активно використовує можливості, що надаються Інтернетом, часто віддають перевагу електронним носіям інформації ніж друкованим. Наразі бібліотека повинна визначити своє місце в новому інформаційному світі і докласти всіх зусиль, щоб завоювати високий авторитет серед реальних і віртуальних відвідувачів.

 

 

 

Додаток № 1

И. Ю. Асеева

О разработке проекта Изменения № 1 к ГОСТу 7.1-2003 «СИБИД. Библиографическая запись. Библиографическое описание.
Общие требования и правила составления»

Подготовка проекта Изменения № 1 к ГОСТ 7.1-2003 осуществляется в соответствии с Программой разра­ботки национальных стандартов Российской Федерации на 2015 год (шифр задания в плане ГС 2.0.191-1.001.15).

Основная цель работы - актуализировать структуру и состав данных в библиографических описаниях, создаваемых библиотеками и другими библиографирующими учреждениями Российской Федерации для традиционных и электронных каталогов, для библиографической продукции на различных носителях.

В рабочей группе представлены эксперты трёх национальных библиотек: Российской государственной библиотеки (головная организация), Российской национальной библиотеки, Президентской библиотеки им. Б. Н. Ельцина, Российской книжной палаты - филиала ИТАР-ТАСС.

Объектом стандартизации является библиографическое описание, представляющее собой структурированную модель данных о документе в целях его идентификации поиска в каталогах и других библиографических базах данных. Введение изменений в структуру и состав данных библиографического описания, в том числе - включение новой области, расширит информационные характеристики библиографического описания.

Основные положения Изменения № 1 к ГОСТ 7.1 соответствуют положениям области 0 «Область вида содержания и типа средства», введённой в “Международное стандартное библиографическое описание (консолидированное издание) - ISBD (consolidated)”, в разработке которого принимали активное участие российские специалисты.

Изменение № 1 позволит повысить эффективность работы информационно-библиографических систем в связи с установкой регламентированного состава данных о природе содержания объекта библиографического описания и средств доступа к нему.

Поскольку ГОСТ 7.1-2003 входит в систему Стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу (СИБИД) и связан с другими межгосударственными и национальными стандартами, потребуется внести изменения в ГОСТ 7.82-2001 “Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Библиографическое описание электронных ресурсов. Общие требования и правила составления», а также в другие стандарты, в которых упоминается перечень областей и элементов библиографического описания.

Почему возникла необходимость создания новой области, что этому предшествовало? Дело в том, что и разработчиков, и пользователей стандартов волновал тот факт, что элементы описания, порой даже само заглавие, часто не давали представления о содержании документа, о том, на каком носителе он опубликован, какие средства требуются для доступа к нему. Поэтому разработчики “Международного стандартного библиографического описания” всегда стремились дать пользователю возможность определить характер содержания и тип средства доступа в самом начале описания, чтобы сразу было ясно - содержит ли документ необходимую информацию и раскрывается ли она для чтения непосредственно или требуются дополнительные устройства: компьютер, звуковоспроизводящие устройства и т. п.

Для этого сначала был создан особый элемент “Общее обозначение ма­териала” (ООМ). Он располагался не в самом начале библиографического описания, но всё же в первой области, сразу после основного заглавия.

В перечне терминов, которые представляли этот элемент, были в одном ряду использованы различные признаки - содержание ресурса и носители, на которых он опубликован.

В процессе эксплуатации нового элемента выяснилось, что термины для «Общего обозначения материала» представляют собой смесь физических форматов, классов материала, форм носителей и способов записи (например, шрифт Брайля). Более того, расположение Общего обозначения материала сразу после основного заглавия прерывает логический порядок и по­следовательность сведений, относящихся к заглавию. Об этом писали и рос­сийские специалисты.

Жёсткое требование выбрать для ресурса только один термин из списка ставило каталогизаторов в трудное положение (однако было удобно для пользователя, привлекало своей лаконичностью), так как появилось огромное количество документов, которые трансформировались на протяжении жизненного цикла и в которых сочеталось множество признаков, например: электронный журнал по картографии на сайте и СD-ROM (пять признаков).

Проблема стала особенно острой, когда природа ресурсов стала изменчивой, возрос поток смешанных форм и средств, частым стало сочетание в одном документе разных видов содержания и разных носителей, а соответственно - и средств доступа. Тогда стали думать о создании отдельной области, которая должна была решить все проблемы Общего обозначения материала. В результате дальнейших исследований и международного обсуждения в 2009 году была одобрена и опубликована на сайте ИФЛА новая Область 0, получившая название «Область вида содержания и типа средства».

Область ввели в ISBD (consolidated) 2011 в качестве нулевой области, чтобы не разрушать сложившуюся нумерацию областей и чтобы она стояла в самом начале библиографического описания, то есть сразу информировала пользователя о характере содержания и средствах доступа к нему.

Думается, однако, что расположение области 0 перед заглавием является более грубым «прерыванием логической последовательности и оче­редности в информации о заглавии». Заглавие потеряло теперь право называться заглавием - заглавным, основным, первым элементом.

Предназначение области осталось прежним - обозначить в самом начале библиографической записи основную форму, в которой выражено содержание ресурса, и тип средства, использованного для передачи этого содержания, отразить все признаки ресурса в любых сочетаниях и в любом количестве, чтобы помочь пользователям каталога идентифицировать и выбрать необходимые им ресурсы. Точно такие аргументы приводили, когда вводили Общее обозначение материала в область заглавия и сведений об ответственности. К тому же, возникают новые трудности, вызванные многокомпонентностью области, которые делают её громоздкой, неудобной и для каталогизатора, и для пользователя.

И всё же, поскольку ISBD не предполагается пересматривать в обозримом будущем и поскольку российский стандарт по библиографическому описанию традиционно точно соответствует ISBD, потребовалось ввести Область 0 в наш стандарт и удалить из него Общее обозначение материала. Тем более что элементы новой области уже введены в поля форматов и существуют параллельно с Общим обозначением материала, дублируя информацию.

Надо сказать об интересных особенностях области. Во-первых, она является факультативной, но при этом оба её основных элемента являются обязательными. Разработчикам предстоит чётко определить сферу применения этой области (например, в электронных каталогах и национальных библиографических указателях) и ясно обозначить, где она не применяется (например, в библиографических списках и ссылках).

Во-вторых, её место в структуре строго не предписано, и разработчики ISBD говорят, что можно располагать её где угодно, хотя сам номер области этому утверждению противоречит. В ISBD области пронумерованы, номер даже применяют вместо названия, поэтому и был выбран номер 0, чтобы нумерация разделов не была нарушена.

В ГОСТе 7.1-2003 нет такой строгой привязки номеров областей к их названиям, поэтому в разделе 5 «Одноуровневое библиографическое описание», впервые представляющем области библиографического описания, сначала идёт подраздел 5.1 «Структура и состав одноуровневого библиографического описания», затем 5.2 «Область заглавия и сведений об ответственности», далее 5.3 «Область издания» и т. д. Получается, что первое место для новой области повлечёт за собой значительные разрушения в структуре раздела.

Локализация новой области перед заглавием вызывает в библиотечном сообществе большие сомнения и проблемы, связанные с каталогизационной практикой российских библиотек и с обменом библиографическими записями, поэтому перед разработчиками Изменения № 1 встал вопрос о месте новой области в структуре библиографического описания. В ходе предварительного обсуждения вариантов текста новой области разработчики Изменения № 1 склонились к тому, чтобы поместить её после всех традиционных областей, в конце библиографического описания.

Проблематично также исключение Общего обозначения материала из всех пунктов, где оно упоминается: это влечёт неизбежные сложности с перенумерацией.

Ряд серьёзных проблем терминологического характера связан с названиями элементов области, их специфическими характеристиками.

Началу разработки Изменения № 1 предшествовала целая история. Срок пересмотра ГОСТа 7.1-2003 давно прошёл, поэтому в 2013 г. было объявлено о его пересмотре, создана рабочая группа, состоялось первое совещание. Ещё до совещания стало очевидно, что главное и по существу единственное изменение - это введение новой области 0. Поэтому РГБ предложила не пересматривать весь стандарт, а разработать Изменение № 1. Предложение не было принято. Но и полный пересмотр не начался, так как «подоспела» затянувшаяся реорганизация головного разработчика - РКП. В результате всё равно пришли к идее разработки Изменения № 1, но два года были потеряны.

Рабочая группа проекта «Изменение №1 к ГОСТ 7.1-2003» надеется, что, несмотря на все проблемы, введение новой области позволит унифицировать состав данных библиографического описания, характеризующих природу содержащейся в объекте описания информации и носитель, на котором записана эта информация. Единый подход к формированию данных в новой области библиографического описания позволит сократить расходы учреждений при обмене библиографическими данными и передаче их из одной системы в другую. Введение новых данных в состав элементов библиографического описания предоставит пользователям дополнительную информацию о средствах, с помощью которых можно получить доступ к ресурсу.

Список літератури:

  1. Асеева И. Ю. О разработке проекта Изменения № 1 к ГОСТу 7.1-2003 «СИБИД. Библиографическая запись. Библиографическое описание. Общие требования и правила составления» / И. Ю. Асеева // Библиография. – 2015. - № 5. – С. 36-39.

 

  1. Богачева И. В. Перевод карточных каталогов в электронные: проблемы и перспективы / И. В. Богачева // Библиография. – 2015. - № 4. – С. 59-74.

 

  1. Василенко Т. Средства обитания в веб-среде: определения, характеристики, преимущества / Татьяна Василенко // Библиотека. – 2015. - № 9. – С. 22-26.

 

  1. Пальчук В. Роль публічних бібліотек у розвитку електронного урядування / Валентина Пальчук // Бібл. вісник. – 2015. - № 6. – С. 22-27.

 

  1. Романуха З. Термінологія довідково-бібліографічного обслуговування / Зоя Романуха, Галина Швецова-Водка // Вісник Кн. палати. – 2015. - № 9. – С. 16-19.

 

  1. Сорокина Е. В. Сервисы визуализации информации в деятельности библиотекаря / Е. В. Сорокина // Школ. б-ка. – 2015. - № 7. – С. 60-63.

1 Див. додаток № 1

2 Бібліотеки Запорізької області також плідно працюють у цьому напрямку.