У третьому випуску аналітичного огляду за 2014 рік представлені матеріали, які висвітлюють погляд на сучасну бібліотеку як інформаційно-культурний центр з особливою соціокомунікаційною місією, досвід присутності бібліотеки в соціальних медіа та мистецтво управління інтернет-товариством (ком'юніті-менеджмент); розглядають СМС-розсилку - один із методів маркетингової комунікації; знайомлять з реінжинірингом бібліотечно-інформаційних процесів як технології інноваційного управління. Особливу увагу спеціалістів привернуть публікації, присвячені проблемам складання бібліографічного опису електронних ресурсів віддаленого доступу та особливостям підготовки оглядових документів.

* * *

Нині виняткового розвитку набуває масова комунікація як відносно новий соціальний інститут, функція якого полягає у виробництві і поширенні знань. У цих процесах важливу роль відіграє бібліотека, яка накопичує і передає соціально важливу інформацію в часі й просторі, при цьому її послугами одночасно може користуватися необмежена кількість людей. Стаття А. В. Печеної “Місце бібліотеки в системі масової комунікації” (Вісн. ХДАК. - 2014. - Вип. 42) - обґрунтовує цю тезу.

Безумовно, бібліотека має свою масову аудиторію, яку становлять представники всіх соціальних груп і категорій суспільства, незалежно від вікових, національних і соціальних ознак, релігійних і політичних поглядів. Основа діяльності будь-якої бібліотеки - її документний фонд (друковані, електронні, мультимедійні, віртуальні ресурси), соціально-інформаційна значущість якого відповідає потребам суспільства. Засобами і каналами підтримки комунікаційного середовища бібліотеки є відповідні технології і процеси, матеріально-технічні і кадрові ресурси.

У бібліотечному діяльному середовищі комунікація існує як поліфункціональний процес та універсальний фактор, де одну з ключових функцій виконує бібліотекар. Незважаючи на деякі песимістичні прогнози щодо безперспективності бібліотечної професії в умовах розвитку інформаційного суспільства, час і практика довели, що бібліотекарі цілком здатні не лише органічно долучитися до соціокомунікаційних процесів, а й виконувати місію організаторів і виконавців масово-комунікаційних процесів.

Сучасним бібліотекарям доводиться працювати з різними, зокрема, соціально-проблемними категоріями населення; засобами своєї діяльності створювати соціально та інформаційно привабливе середовище для забезпечення різноманітних потреб користувачів. Окрім того, сучасні бібліотекарі успішно виконують ролі «консультанта, аналітика, технолога, порадника, викладача», співпрацюючи не лише з постійним контингентом читачів, а і з віддаленими користувачами.

Тобто, сучасна бібліотека, трансформуючись в інформаційно-культурний центр, приділяє значну увагу організації комфортного бібліотечного простору; опановує сучасні Інтернет-комунікації; поряд із традиційними формами масової роботи активно впроваджує в практику інноваційні технології масової комунікації, які сприяють формуванню нового образу бібліотеки; співпрацює із засобами масової комунікації, використовуючи їхні можливості щодо популяризації повного спектра бібліотечних послуг.

Безперечно і те, що масова робота бібліотек є одним із аспектів масової комунікацій. Бібліотечні форми такої роботи (виставки, вечори, літературно-музичні салони, клуби і читацькі об’єднання, міські свята тощо) надають можливості бібліотеці заявити про себе, підтвердити статус відкритого соціокультурного інституту в системі масової комунікації.

Дедалі більшого визнання набуває факт використання бібліотеками соціальних медіа й Інтернет-мереж, що сприяє розширенню структури бібліотечних комунікацій, інтерактивному діалогу між бібліотекою і користувачами, налагодженню соціального обміну, популяризації бібліотечних фондів.

Отже, традиційна бібліотечна діяльність, бібліотечне масове інформування завдяки багатоканальній і різнорідній комунікації нині є міжсистемною, здійснюється із використанням технологій масово-комунікаційної, соціокультурної, просвітницької, інформаційно-освітньої сфери, що суттєво впливає на особливості функціонування бібліотеки як організатора трансляції соціально значущої інформації.

Автор звертає увагу на важливість завдання бібліотеки щодо вдосконалення її діяльності в системі масових комунікацій, передусім, на рівні регіону. Масово-комунікаційна сфера в цьому разі - особлива система, яка, з одного боку, функціонує за загальними принципами масової комунікації та належить до національної медіасистеми, а з іншого - вирізняється певними характеристиками та функціями, орієнтованими на геополітичні, економічні, етнічні, соціокультурні, ментальні, історичні особливості регіонального суспільного життя. Сучасна бібліотека активно співпрацює із засобами масової інформації регіону, використовуючи їх можливості для рекламних та іміджевих кампаній бібліотеки, які мають на меті популяризацію повного спектра бібліотечних послуг; сприяють формуванню нового образу бібліотеки, розкривають її інформаційно-культурний потенціал.

Відповідно до означеного можна дійти висновку, що сучасна бібліотека - один із наймасовіших та найдоступніших осередків організації громадського інформування та спілкування, що є визначальним фактором її ролі й вагомого місця в системі масової комунікації.

До вашої уваги пропонуємо публікації О. О. Василькової “Как создать сообщество библиотеки ВКонтакте” (Соврем. б-ка. - 2014. - № 4) та “Как управлять сообществом в сети ВКонтакте” (Соврем. б-ка. - 2014. - № 5), які продовжують цикл статей “Библиотеки в соцсетях” (Совр. б-ка. - 2014. - № 3).

Нагадаємо, що перша публікація була присвячена стратегії, цілям та задачам присутності бібліотеки в соціальних медіа. При умові, що цей етап вже опанований, можна приступати до наступних. Автор рекомендує створити товариства (групи/сторінки) “ВКонтакте” - найбільш популярної соціальної мережі, яка, до речі, добре індексується, через що бібліотека-учасниця має всі шанси попасти до топу пошукових запитів “Яндекса”. В свою чергу цей факт може бути добрим бонусом для бібліотек в умовах відсутності бюджету на розкрутку бібліотечного віртуального майданчику.

Що ж пропонує автор? Крок перший - створення нового товариства з точною, лаконічною, привабливою назвою. Для реєстрації треба вибрати групу (для дискусій та обміну думками), публічну сторінку (для розповсюдження новин та інформації), захід (для організації оффлайн-зустрічей та онлайн-конкурсів).

Крок другий — настройка групи. Для цього треба скласти опис групи, розповісти про її цілі та користь. На жаль, часто-густо в бібліотечних групах можна зустріти опис самої бібліотеки, її фондів, режиму роботи тощо. Тобто, факти, які навряд чи зацікавлять відвідувача. На цьому етапі реєстрації товариства “ВКонтакте” можна змінити адресу групи на більш привабливу та пізнавану (латиницею), додати посилання на сайт бібліотеки, відмітити її місцезнаходження, настроїти рівень відкритості групи.

Крок третій — наповнення групи цікавим мультимедійним контентом: аватаром, фотоальбомами, відео, іншими документами. Можливо окремо треба сформулювати “Правила поведінки” в групі, написати перше “емоційне” повідомлення-привітання тощо. І тільки після цього варто починати запрошувати до групи друзів!

Формування кола своїх читачів відбувається за допомогою постійного моніторингу потреб реальних та потенційних користувачів, просування бібліотечних послуг, консультацій та рекомендацій, проведення опитувань та конкурсів, реклами нових надходжень, анонсування цікавих подій.

Саме мистецтво управління інтернет-товариством (ком'юніті-менеджмент) сприяє значному збільшенню лояльного ставлення до бібліотеки та її окремих підрозділів. Робота ком'юніті-менеджера, спеціаліста, який відповідає за створення, розвиток, управління віртуальними майданчиками представництв бібліотек та спілкуванням на них з користувачами, колегами та партнерами — творча, і потребує багато додаткових знань. Ось приблизний мінімум того, що він повинен знати та вміти: розробка загальної стратегії присутності бібліотеки в соціальній мережі; визначення цільової аудиторії; створення та запуск майданчику; генерація та управління контентом, адаптація його до формату соціальної мережі тощо.

Оцінити ефективність комунікацій в соціальних мережах допоможе такий критерій як кількість (учасників, коментарів, “лайків”, постів та перепостів, заходів, переходів до сайту бібліотеки та ін.)

Реклама супроводжує нас у повсякденному житті буквально повсюди. Маркетологи постійно створюють все більш ефективні методи реклами. Не так давно з'ясувалося, що підвищення вірогідності персоніфікування (особистого звертання) реклами залежить від збільшення загального рекламного шуму.

Бібліотеки не повинні відсторонятися від цих процесів. Адже в наших закладах відбувається багато цікавого! І це, безумовно, потрібно рекламувати! На жаль, буває, що навіть постійні читачі не в курсі того, що відбувається у стінах бібліотеки. Саме з цієї причини необхідно рекламувати і розповідати про себе, використовуючи різноманітні можливості та методи, зокрема, СМС-розсилку — один із методів маркетингової комунікації.

Цій темі присвячена публікація М. О. Кудряшова “СМС-рассылка: какие есть возможности” (Соврем. б-ка. - 2014. - № 6). Автор детально зупиняється на правовому аспекті зазначеної діяльності (в т. ч. згідно законодавства України), технологіях СМС-розсилок, питаннях СМС-маркетингу, СМС-копірайтингу тощо.

Деякі моменти розглянемо окремо. Перед початком СМС-розсилок треба засвоїти такі правила: дійте тільки в рамках закону; якщо до вас звернувся абонент з проханням виключити його номер із бази розсилки, негайно зробіть це; базу для ваших СМС-розсилок зберігайте тільки легальними засобами (не користуйтесь чужими базами телефонних номерів!); по можливості уникайте використання форм підписки на СМС-розсилку на сайтах; створюйте грамотні анкети для підписки та зберігайте згоду абонента до моменту його відмови від даної послуги.

Перші кроки при створення такого сервісу: вибудувати базу читачів з номерами мобільних телефонів; провести сегментування груп з докладною інформацією (надалі можна звертатися як особисто до читача, так і до групи); скласти графік розсилок (бажано, щоб ваші розсилки не приходили уночі або рано-вранці) та привабливий текст повідомлення (важлива складова!).

Задачі, які допоможе вирішити зазначений сервіс: нагадування боржникам про повернення літератури; реклама нової літератури; поздоровлення зі святами та днем народження; запрошення на акції, конкурси, заходи, виставки; СМС-квести/конкурси; робота з волонтерами тощо.

Автор статті погоджується, що ця робота доволі складна, потребує багато часу, але ефект очікувано позитивний! Хочеться додати, що пропонована стаття велика за обсягом, дуже змістовна, дає відповіді на ймовірні запитання та багато практичних рекомендацій.

Інформатизація сфери соціальних комунікацій надає бібліотекам нових можливостей, які пов’язані з інноваційними процесами, впровадженням сучасних інформаційних технологій в усі сфери бібліотечно-інформаційного виробництва й обслуговування. При цьому значно посилюється значення рівня якості інформаційних продуктів та послуг, важливість сталих відносин зі споживачами інформації. Крім того, розвиток інформаційних технологій потребує якісних змін управління бібліотекою. Природно, що бібліотеки, які функціонують в умовах інформаційного ринку, мають переглянути свої підходи до організації виробничих та управлінських процесів з метою їх удосконалення та, в разі необхідності, перебудови. У цих умовах бібліотекарям необхідно активізувати роботу у сфері технологічних інновацій, здійснювати всебічний аналіз потенціалу, якого можуть надати нововведення в разі впровадження їх у діяльність конкретного закладу, тобто використовувати можливості реінжинірингу.

Мета статті І. О. Давидової “Реінжиніринг як складова наукової організації праці в управлінні бібліотекою” (Вісн. ХДАК. - 2014. - Вип. 43) - проаналізувати сутність реінжинірингу бібліотечно-інформаційних процесів (РБІП) як технології інноваційного управління.

Реінжиніринг бібліотечно-інформаційних процесів - це сукупність техніко-технологічних, інноваційних методів і засобів, призначених для кардинального поліпшення основних показників діяльності бібліотек.

Він застосовується в разі необхідності радикальних змін, що передбачає створення цілком нових, ефективніших бізнес-процесів на підприємстві без урахування їх старої організації. Тобто реінжиніринг - не поліпшення існуючого стану речей, здійснення косметичних заходів та часткових змін, перетасування вже створених систем функціонування організації. Це відмова від того, що було раніше, нове винайдення того, як робота повинна бути виконана.

РБІП спрямований на виокремлення і суттєве вдосконалення тих ключових ланок бібліотечно-інформаційної діяльності, які можуть забезпечити тій чи іншій інформаційній установі конкурентні переваги. Це може бути раціональна організація технологічного процесу, яка дозволяє мінімізувати витрати на створення високоякісної продукції; впровадження менеджменту персоналу, котрий ефективно спрямовує діяльність людей у потрібному напрямі, забезпечуючи таким чином досягнення цілей установи, маркетингової політики. При цьому має забезпечуватися й адекватна перебудова інших ланок системи управління, що й складає сутність концепції реінжинірингу.

Отже, збільшення конкурентних можливостей бібліотеки, її динамічний і цілісний розвиток забезпечуються не якимось одним її елементом, а тісною взаємодією всіх складових бібліотечно-інформаційних процесів.

Основний засіб реінжинірингу - інформаційні технології, які надають змоги трансформувати багато напрямів бібліотечно-інформаційної діяльності. Рушійна сила реінжинірингу полягає у розумінні потреб споживачів інформації, тобто ставленні до бібліотечної установи з позицій користувача. Такий підхід дуже часто зумовлює проектування цілком нових процесів. Основна мета РБІП - забезпечення ефективного функціонування бібліотечної організації в ситуаціях, які потребують прискорення її реакції на зміни у вимогах споживачів.

Реінжиніринг бібліотечно-інформаційних процесів можна спрямувати на суттєве підвищення ступеня задоволення потреб користувача, зокрема роботу в режимі 24х365, орієнтацію на його поточні й майбутні потреби; радикальне скорочення тривалості виробничого циклу, докорінне зменшення кількості процесів та їх вартості, стрімке зниження витрат часу на виконання певних функцій; значне поліпшення процесу управління якістю тощо.

Процес реінжинірингу бібліотечно-інформаційної діяльності, зазвичай, передбачає чотири етапи, які можуть здійснюватися як послідовно, так і паралельно, залежно від складності, масштабності робіт та кваліфікації виконавців:

• створення бажаного образу інформаційної установи в майбутньому;

• моделювання існуючого стану інформаційної установи (зворотний реінжиніринг);

• перепроектування бібліотечно-інформаційної діяльності по-новому (прямий реінжиніринг);

• упровадження перепроектованих бібліотечно-інформаційних процесів.

Реінжиніринг порушує звичну ієрархію, змінює роль керівника і методи його впливу на підлеглих, зміст роботи працівників, способи оцінювання результатів їх діяльності, механізм оплати праці та просування по службі, загальноорганізаційні цінності. Такі радикальні зміни, як правило, більшість персоналу сприймає негативно, що потребує активної роз’яснювальної роботи й урахування інших чинників, які мають сприяти успіхові реінжинірингу.

Лариса Лисенко в публікації “Проблемні питання складання бібліографічного опису електронних ресурсів віддаленого доступу” (Бібл. форум. - 2014. - № 2) прогнозує, що кількість бібліографічних описів електронних ресурсів віддаленого доступу у списках літератури буде зростати (наразі вони становлять 25-35 % загального обсягу). Науковці віддають перевагу таким ресурсам з кількох причин: зручний доступ до інформації, оперативність отримання документів, компактність. Через це набуває актуальності питання про правильність складання бібліографічного опису електронних ресурсів віддаленого доступу.

Методика складання бібліографічного опису регламентується чинним національним стандартом ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “СІБВС. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”. Однак цей стандарт містить лише один приклад бібліографічного опису електронних ресурсів на локальних електронних носіях.

Міждержавний ГОСТ 7.82-2001 “СИБИД. Библиографическое описание электронных ресурсов. Общие требования и правила составления” на території нашої держави як національний не набув чинності. Хоча й у цьому документі переважно мова йде про складання описів ресурсів на локальних електронних носіях (за винятком окремих прикладів).

З огляду на типологічну різноманітність електронних ресурсів, яка викликана інтенсивним розвитком інформаційних технологій, прикладів бібліографічного опису зазначених ресурсів у чинних стандартах недостатньо, вони не ілюструють увесь спектр випадків, з якими стикаються науковці, складаючи бібліографічні описи електронних ресурсів віддаленого доступу.

Одним із проблемних питань опису згаданих ресурсів є складання їхнього аналітичного бібліографічного опису, що пояснюється відсутністю прикладів у нормативних документах.

Останнім часом питання складання аналітичного опису висвітлювали вітчизняні науковці, зокрема М. І. Женченко.^* Однак на практиці ці рекомендації виконують далеко не всі. Аналіз пристатейних списків літератури, надрукованих у журналі “Бібліотечний вісник” за 2013 рік, свідчить про те, що більшість бібліографічних описів не відповідають наданим рекомендаціям.

Істотною проблемою складання аналітичного бібліографічного опису віддалених електронних ресурсів відповідно до вищеназваних рекомендацій є повна або часткова відсутність даних про ідентифікуючий документ (веб-сайт, веб-портал тощо). Нагадуємо, що при описі веб-сайтів та веб-порталів необхідно зазначати відомості про відповідальність, місце, дату створення тощо. Однак досить часто науковці звертаються до ресурсів, що належать приватним особам, міжнародним корпораціям, на яких досить важко знайти необхідну інформацію (потрібно зробити ряд переходів по сайту) на відміну від офіційних сайтів, які належать державним установам.

Зважаючи на вищезазначене, питання складання бібліографічного опису електронних ресурсів віддаленого доступу залишається відкритим і дискусійним, його можливо вирішити у разі наявності чинного національного стандарту, який би не намагався “підтягувати” характеристики електронного ресурсу до традиційного видання, а виокремлював ті параметри, які б давали можливість точно ідентифікувати цифрове джерело.

В своїй роботі бібліотечні фахівці стикаються зі створенням таких оглядових документів різного рівня складності. Фахівці з інформаційної діяльності виокремлюють три види оглядів: бібліографічні, реферативні, аналітичні.

Характеристику, вимоги до створення кожного пропонує стаття І. О Коханової “Особливості підготовки оглядових документів” (Вісн. ХДАК. - 2014. - Вип. 42). Зупинимось на кожному.

Бібліографічний огляд - це огляд, який містить характеристику первинних документів, опублікованих за певний час або об’єднаних за певною загальною ознакою (переважно за спільною галуззю або темою).

Обов’язкові елементи бібліографічного огляду - вступна, аналітична та заключна частини. Для того, щоб скласти якісний бібліографічний огляд, необхідно: визначитися із його цільовим та читацьким призначенням; здійснити ретельний пошук та відбір релевантних джерел інформації; переглянути й проаналізувати відібрані видання з метою розкриття їх змісту та виокремити найбільш значущі документи.

Доцільно конспектувати чи анотувати проаналізовані тексти - це дозволить визначити основні актуальні проблеми, що потребують вирішення.

Групування документів в огляді може різнитися. Зазвичай документи групують за принципом «від загального до часткового» та «від простого до складного».

Результативність етапу написання тексту огляду залежить від трьох чинників - якості й обсягу зібраного матеріалу, аналітичних здібностей укладача та його літературного досвіду. Завжди слід акцентувати увагу на функціональному призначенні огляду як засобу орієнтації користувача в документному чи інформаційному потоці.

Важливою особливістю оглядових матеріалів є наявність у них елементів зіставлення точок зору різних авторів з питань, що висвітлюються. Бібліографічні огляди залишаються невід’ємною складовою всіх наукових праць, починаючи з курсової роботи, бакалаврського чи магістерського дипломів, до кандидатської чи докторської дисертацій.

Складнішим видом оглядових продуктів є реферативні. Будь-який реферативний огляд складається на основі вилучення та систематизації певних даних з первинних документів. Зазвичай, такий огляд містить відомості про новітні досягнення в тій чи іншій галузі, дозволяє викладати об’єктивні міркування й аналіз стану та тенденції розвитку певної галузі чи питання, але в них відсутні характеристики змісту наданих документів. Реферативні огляди особливо поширені у діяльності секретарів-референтів на промислових підприємствах, фірмах тощо.

Найвищий рівень складності викладу змісту та глибини опрацювання першоджерел мають аналітичні огляди. Аналітичний огляд - це результат ретельного аналізу первинних документів наукового змісту, який містить аргументовану оцінку матеріалу та надає обгрунтовані рекомендації стосовно перспектив розвитку і використання відповідних досягнень науки й техніки. Дуже часто вони є важливою складовою досліджень. При цьому слід дотримуватися правила: в мінімумі обсягу - максимум змісту.

Особливість аналітичного огляду проявляється ще й у тому, що на його початку необхідно вказувати бібліографічні описи першоджерел, на основі яких він був складений.

Обсяги аналітичних оглядів визначаються змістом документа, кількістю суттєвих відомостей і фактів, їх науковою цінністю та практичним значенням.

Порівняно з тематичними бібліографічними покажчиками або реферативними збірниками, огляди мають певні переваги. Зокрема, такі, як: ознайомлення з правильно складеним оглядом не потребує подальшого розгляду першоджерел ; огляд є значно цілеспрямованішим і дозволяє фахівцям дізнаватися про досягнення в суміжних галузях знання та виробництва; він допомагє під час вибору напрямів та методів розробок у певній галузі, а також у процесі уточнення профілю комплектування бібліотечного фонду.

Слід зазначити, що кожен вид огляду потребує додаткового складання довідкового апарату, який традиційно передбачає наявність: бібліографічного списку джерел, предметного та іменного покажчиків, змісту й анотації.

Отже, важливо, щоб сучасні референти й фахівці з інформаційної діяльності професійно опанували методики складання оглядових документів, знали їх відмінності та спільні ознаки.

 

Підготувала: М. Маслова

Відповідальний за випуск: І. Степаненко