Другий випуск аналітичного огляду ознайомлює своїх читачів як з теоретичними матеріалами стосовно зміни загальної концепції бібліографічного та інформаційного обслуговування, так і з досвідом колег-практиків.

До певного часу не було потреби в такому понятті, як інформаційна культура. Лише з усвідомленням неповторної ролі інформації в загальній картині світу, з формуванням інформаційного підходу до пізнання дійсності стан змінився. Фактично тільки інформація здатна допомогти людині адаптуватися до життя за умов невизначеності, пристосуватися до постійних змін, виробити нові стереотипи поведінки. Поняття “інформаційна культура” характеризує в статті “Информационная культура - культура нового типа” Н.О. Коряковцева (Мир библиографии. - 2009. - № 1).

Автор зупиняється на складових компонентах цього поняття, зокрема на бібліографічному. Чому саме бібліографічному? Бібліографія як діяльність пов’язана зі створенням вторинної бібліографічної інформації про документи, необхідної для їх ідентифікації та використання.

Взаємодія з бібліографічною інформацією сприяє формуванню бібліографічного світогляду як одного із способів пізнання світу, забезпечує самоосвіту особи та є одним із показників її інформаційної культури.

Бібліографічна культура як підсистема інформаційної культури може розглядатися також у рамках інформаційного та культурного підходу.

У цілому для суспільства значення бібліографії важко переоцінити: саме бібліографія несе в собі трансляційне навантаження, накопичує та розповсюджує знання. Таким чином, є всі обґрунтування для відзначення бібліографічного аспекту інформаційної культури та виділення бібліографічної культури як одного із компонентів всеосяжного феномена культури взагалі.

Сьогодні здійснюється перехід від технологічної моделі модернізації бібліотечної справи до концептуальної, орієнтованої на реалізацію нової соціокультурної місії бібліотек в інформаційному суспільстві, заснованому на знаннях. Саме цю концептуальну модель, яка покладена в основу інноваційних змін у бібліотечному середовищі, пропонує в статті “Инновационные практики современной библиотеки” Т. Кузнєцова (Библиотека. - 2009. - № 2). Інноваційні перетворення стосуються усіх напрямків бібліотечної діяльності. Паралельно з цим іде активне організаційно-технічне оновлення бібліотечної системи; дещо змінилися функції бібліотек, зокрема інформаційна: розширився спектр інформаційних послуг та продуктів. На зміну власне бібліотечному/бібліографічному обслуговуванню (видача документів чи бібліографічних відомостей про них), приходять нові форми передачі інформації, які можуть замінити першоджерела та скоротити час користувача на пошук необхідної інформації. Все більше уваги приділяється створенню фактографічних баз даних з соціальних, правових, економічних питань, проблем місцевого самоврядування, краєзнавства тощо.

Опановуються аналітичні методи переробки інформації, які зберігають смислові фрагменти документів (інформаційні дайджести, аналітичні довідки та ін.).

Орієнтація в інформаційних ресурсах - оцінка інформаційних ресурсів - доступ до інформаційних ресурсів - така формула реалізації інформаційної функції бібліотек в сучасних умовах. Це, в свою чергу, покладено в основу тих інформаційних перетворень у змісті, організації, технології, формах та методах інформаційної діяльності бібліотек, які ми спостерігаємо сьогодні, і головне, в її кінцевих результатах, які можуть оцінити користувачі.

Інформатизація бібліотечно-інформаційної діяльності, яка реалізується через комп’ютеризацію, автоматизацію, створення корпоративних бібліотечно-інформаційних мереж, зумовлює кардинальні зміни в діяльності бібліотек. Нагальними стали питання корпоративної взаємодії, співпраця бібліотек та їхня інтеграція в єдину систему. З’явилася потреба в узгодженні інформаційних процесів та комунікацій між бібліотеками. Пріоритетним напрямом у вирішенні цього питання є забезпечення інформаційно-комунікаційної взаємодії бібліотечних систем.

В статті О. Мар’їної “Сучасні форми інформаційно-комунікаційної взаємодії в регіональних бібліотечних системах” (Вісн. Кн. палати. - 2009. - № 2) визначаються форми та напрями інформаційно-комунікаційної взаємодії бібліотек. Сучасне бачення стратегії міжвідомчої взаємодії бібліотек пов’язується з проблемою створення єдиного інформаційного середовища регіону. Інформаційно-комунікаційна взаємодія інтегрує зусилля усіх учасників соціально-інформаційних процесів регіону. Окрім бібліотечних установ, суб’єктами цієї взаємодії є такі соціальні інститути як видавничі організації, органи НТІ, системи архівів, музеї, органи місцевого самоврядування, система освітніх закладів, засоби масової інформації та ін.

Одним із варіантів конструктивної, гнучкої взаємодії різних суб’єктів діяльності в регіоні є розроблення цільових програм і проектів. Проектна діяльність дає можливість бібліотекам взаємодіяти із різними культурними співтовариствами, освітніми й інформаційними установами в єдиному процесі формування соціально-культурного середовища на засадах поєднання матеріальних, фінансових, інформаційних та інтелектуальних ресурсів. Прикладом здійснення проектної діяльності є досвід Чернігівської ОДБ ім. М. Островського в упровадженні проектів “Світ України”, “Мандруємо економічною стежкою”, “Сходинки у прекрасне”.

Наступна форма взаємодії - координація, яка передбачає узгодження діяльності без зміни юридичного, фінансового й іншого статусу її учасників. Механізмом її реалізації служить єдиний план, угода або договір, у якому конкретно вказано напрями розмежування й узгодження різних аспектів діяльності, взаємні зобов’язання й відповідальність сторін.

У зміцнені координаційних зв’язків велику роль відіграють методичні об’єднання бібліотекарів, бібліотечні асоціації.

Якщо координація пов’язана переважно зі змістовною стороною діяльності бібліотек, то наступна форма взаємодії - кооперація - стосується її організаційної сторони.

Кооперація діяльності, здійснювана на регіональному рівні бібліотечного співтовариства, є складнішою формою координаційних взаємозв’язків. Її підґрунтя - це узгоджене використання ресурсів та можливостей групи бібліотек на території регіону з метою досягнення оптимального обслуговування всіх можливих користувачів кожної з бібліотек-учасниць. Кооперативна діяльність може здійснюватися на паритетних засадах, взаємовигідних послугах, зацікавленості.

Застосовується форма кооперації бібліотек на регіональному рівні передусім шляхом узгодження профілю комплектування фондів бібліотек; комплектування, використання й збереження документних фондів; каталогізації; інформаційно-бібліографічного обслуговування; організації системи підвищення кваліфікації кадрів.

Розвиток координації й кооперації закладає основи для інтеграції діяльності бібліотек на вищому рівні - корпоративному, який передбачає створення умов для інформаційного продукту.

Нині корпоративність як тенденція розвитку бібліотечно-інформаційної діяльності стає основною формою міжбібліотечної взаємодії. Отже взаємодія учасників соціокультурного середовища регіону увібрала такі елементи, як єдність території, зовнішнього середовища та цільової аудиторії, рівнів, форм та напрямів взаємодії.

Стаття В. Осаула “Бібліотечна картково-каталожна ера: класика інформаційно-пошукових систем в електронному середовищі сучасних бібліотек” (Вісн. Кн. палати. - 2009. - № 3) висвітлює різні аспекти сучасного функціонування карткових бібліотечних інформаційно-пошукових систем (каталогів і картотек) паралельно з електронними. Упродовж п’ятнадцяти років в Україні відбувається активний процес інформатизації бібліотек, який першочергово розпочався з формування (створення) електронних каталогів (ЕК). Паралельно з цими процесами багато книгозбірень продовжують вести карткові інформаційно-пошукові системи (ІПС), причому певна частина закладів організує їх, як і до впровадження інформаційних технологій. На думку автора, це досить логічне й розумне рішення, оскільки початковий етап будь-якого процесу, за низки об’єктивних та суб’єктивних чинників, має дещо експериментальний характер, і як правило, не приносить бажаного результату. Практика свідчить, що не можна з цим висновком не погодитись.

Проблема співіснування карткових (традиційних) та електронних ІПС вже деякий час складає предмет дискусій провідних науковців та практиків. Серед них є прихильники і карткових і електронних. Але слід зазначити, що повну музеєфікацію картковим ІПС багатьом бібліотекам робити ще зарано. Найкращі традиції карткових бібліотечних ІПС, які формувалися та удосконалювалися упродовж багатьох десятиліть, мають у повній мірі застосовуватись в електронному середовищі, в якому є свої специфічні особливості та можливості для подальшого розвитку та вдосконалення бібліотечних ІПС.

З упровадженням сучасних інформаційних технологій з’явилися нові форми організації довідково-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотеки, в том числі онлайнові. Використання електронних баз даних в ДБО підвищує оперативність та ефективність бібліографічного пошуку, а також суттєво скорочує час на його здійснення. Але яким би високим не був рівень автоматизації бібліографічного пошуку, це не вирішить деяких проблем надання користувачу інформації, яка відповідає його запиту. Причинам цієї ситуації та шляхам їх вирішення присвячено матеріал К.А. Борисова “Перспективная модель библиографического поиска в интернете ” (Библиография. - 2009. - № 1). Автор вважає, що в бібліотеках реальну допомогу користувачу в організації доступу до електронних ресурсів може надати бібліограф. Практика сучасного онлайнового обслуговування показує, що 80% користувачів потребують його кваліфікованої допомоги.

В практичній діяльності бібліографи стикаються з тим, що користувачі зазнають труднощів при формулюванні інформаційних запитів та в самому процесі онлайнового пошуку.

Саме бібліограф може подолати невизначеність, “розмитість” запита, скориставшись своїм професійним досвідом.

Автор пропонує для поліпшення праці бібліографа, підвищення якості індексування та релевантності пошуку використовувати нечітко-логічну модель.

Стаття співробітників відділу довідково-бібліографічного обслуговування Російської державної бібліотеки Н.О. Авдоніної та Н.С. Масловської “ФВС: все о фонде выполненных справок” (Мир библиографии. - 2009. - № 1) знайомить нас з організацією одного з елементів довідково-бібліографічного апарату бібліотеки, а саме фондом виконаних (письмових) довідок (ФВД).

Практика свідчить, що найактивніше ФВД використовується для виконання запитів за зазначеною темою. Готові списки можуть при необхідності дороблятися та/або доповнюватися додатковими відомостями.

Ефективність виконаних довідок значно зростає при підготовці книжкових виставок, тематичних вечорів, читацьких конференцій тощо.

Правильна організація фонду - одна із передумов підвищення якості обслуговування користувачів. Автори впевнені, що невдалий досвід ведення зазначеного фонду не дозволяє забезпечити його активне використання, і пропонують певний порядок роботи щодо його створення.

На сьогодні основними джерелами поповнення ФВД можуть бути тематичні (письмові) бібліографічні довідки, складені за запитами читачів та закладів, а також бібліографічні списки з найбільш насущних тем, підготовлені “назустріч запитам користувачів”.

Списки надходять до фонду в трьох надрукованих примірниках. Кожен список зберігається в окремому конверті, на лицевій стороні якого зазначають назву теми, при необхідності - коротку анотацію, прізвище складача, дату виконання та інші відомості. Списку надається порядковий номер, під яким він зберігається у фонді.

Повне розкриття фонду забезпечується шляхом відображення бібліографічних списків в предметному каталозі. На каталожну картку переносяться відомості з конверта, на звороті вказується предметні рубрики, за якими вона буде розташована в каталозі.

Списки відображаються не тільки в предметному каталозі, але й в особливій реєстраційній книзі, де фіксуються нові надходження.

Термін зберігаються списків визначається періодом їх функціонального запитання.

Автори гадають, що цей досвід може бути цікавим та, хоча б частково, використаним іншими бібліотеками.

З досвідом роботи Центра правової інформації знайомить читачів директор ЦБС С. Дергачьова у статті “Знать свои права” (Библиотека. - 2009. - № 1).

Фонд Центру правової інформації складається з обов’язкового примірника офіційних документів органів місцевого самоврядування, який зберігається як в паперовому так і в електронному вигляді.

До послуг користувачів - ресурси Інтернет та Електронна база даних. Читачів постійно консультує юрист (безкоштовно), а з окремих, життєво важливих для громади питань, - муніципальні службовці району.

При необхідності користувачам надається можливість копіювання документа на будь-який носій.

Постійні відвідування Центра - фермери, підприємці, службовці бюджетної сфери, студенти, представники соціально незахищених верств населення. Тільки за 8 місяців 2008 р. до Центру звернулись і отримали допомогу 432 користувача.

Автор вважає, що Центр правової інформації фактично став важливим соціокультурним осередком міста.

 

Список використаних джерел

1. Авдонина, Н. А. ФВС - все о фонде выполненных справок / Н.А. Авдонина, Н.С. Масловская // Мир библиографии. - 2009. - № 1. - С. 29-31.

2. Коряковцева, Н. А. Информационная культура - культура нового типа // Мир библиографии. - 2009. - № 1. - С. 58-67.

3. Борисов, К. А. Перспективная модель библиографичного поиска в интернете // Библиография. - 2009. - № 12. - С. 64-66.

4. Деркачева, С. Знать свои права : [о работе Центра прав. информации] // Библиотека. - 2009. - № 1. - С. 32-33.

5. Кузнєцова, Т. Инновационные практики современной библиотеки // Библиотека. - 2009. - № 2. - С. 10-13.

6. Мар’їна, О. Сучасні форми інформаційно-комунікаційної взаємодії в регіональних бібліотечних системах // Вісн. Кн. палати. - 2009. - № 2. - С. 20-23.

7. Осавула, В. Бібліотечна картково-каталожна ера: класика інформаційно-пошукових систем в електронному середовищі сучасних бібліотек // Вісн. Кн. палати. - 2009. - № 3. - С. 19-22.