Бібліографічні ідеї та технології

Аналітичний огляд

В останньому у цьому році випуску аналітичного огляду ви зможете ознайомитися з поглядами фахівців на співіснування традиційних та електронних ресурсів бібліотеки, значення бібліографічної інформації та бібліографії взагалі, створення своїх віртуальних представництв – бібліотечних веб-сайтів, можливості інформаційного сервісу тощо.

* * *

Ще з часів започаткування перших електронних каталогів у 60-х роках XX століття у бібліотеках усього світу почались дискусії щодо доцільності ведення традиційних карткових каталогів одночасно з електронними. На сторінках преси та у спеціалізованих виданнях з’явилися численні публікації з цієї тематики.

Ми неодноразово звертали в своїх оглядах вашу увагу на цю проблему. І знову у статті Т. Цедіка та А. Приходько "Світовий досвід використання карткових каталогів у період інформатизації суспільства" (Вісн. Кн. палати. – 2010. - № 10) узагальнюється досвід вивчення співіснування традиційних та електронних каталогів провідними спеціалістами бібліотечної справи різних країн та звіти вісімнадцяти обласних універсальних наукових бібліотек за 2008-2009 роки.

І ось якого висновку дійшли автори: сьогодні неможливо дати однозначну відповідь про переваги та недоліки традиційних чи електронних каталогів. Як друковані книги та їхні електронні версії, так і електронні та карткові каталоги мають право на співіснування. Досвід бібліотечних установ свідчить, що електронні та традиційні каталоги доповнюють один одного, сприяють якісному обслуговуванню користувачів, і тому відмова від традиційних карткових каталогів нині передчасна.

Традиційні каталоги існуватимуть ще впродовж тривалого часу. Потреба в них безперечна. Час підтвердив, що інформація в карткових каталогах зберігається до 100 і більше років. Тривалість зберігання інформації в ЕК ще не досить вивчена, тому існує необхідність паралельного ведення традиційних і електронних каталогів.

Повністю відмовитись від традиційних каталогів можуть лише ті бібліотеки, які мають власні потужні автоматизовані системи і матеріальні можливості для здійснення повної ретроспективної конверсії й підтримки необхідної кількості страхових копій ЕК. Проте, навіть Бібліотека Конгресу США до таких не належить.

Проаналізувавши зазначене, підсумовуємо: органічне поєднання функцій традиційних та електронних каталогів потребує подальшого вивчення, тому робити висновки про припинення ведення чи ліквідацію карткових каталогів передчасно.

Г. Л. Левін у статті "Библиографические ресурсы библиотеки" (Библиография. – 2010. - № 5) стверджує, що створення та розповсюдження бібліографічної інформації є найважливішим напрямом у роботі кожної бібліотеки. Підготовка бібліографічних ресурсів та бібліографічне обслуговування читачів і абонентів тісно пов’язані, в тому числі й організаційно.

Основним ресурсом бібліографічної інформації, створеним у бібліотеці, є каталоги її фондів, які забезпечують нормальне функціонування бібліотеки як соціального закладу. Основні форми створення, збереження та подання бібліографічної інформації сьогодні - карткова, друкована та електронна.

Автор ще раз наголошує, що ілюзії стосовно карткового каталогу, який з появою електронного, просто зникне, в основному розсіюються, хоча і продовжують існувати в уяві лише деяких теоретиків, далеких від бібліотечної практики.

Бібліотечний електронний каталог і бібліографічна база данних є інноваційними бібліографічними ресурсами.

Головна особливість полягає в переході на машиночитану каталогізацію, засновану на форматах подання елементів бібліографічного запису. Завдяки точкам доступу забезпечується можливість багатоаспектного пошуку у великих інформаційно-бібліографічних масивах.

Таким чином, в системі бібліографічної діяльності вони сприяють реалізації тільки пошукової функції – на відміну від карткових каталогів і картотек, які забезпечують також реалізацію функції бібліографічного інформування.

Ретроспективна конверсія карткових каталогів може бути здійснена у два етапи: створення імідж-каталогів, а потім поступове переведення до машиночитаного формату. Так званий імідж-каталог розглядається як найбільш ефективний спосіб подання в електронному вигляді карткових каталогів великого обсягу. Це - інформаційно-пошукова система, у якій бібліографічні записи надані у вигляді графічних образів каталожних карток шляхом їхнього скасування. Імідж–каталоги дозволяють подолати локальність карткових каталогів, що робить їх одночасно доступними для читачів бібліотеки та віддалених користувачів (розміщення на веб-сайтах бібліотеки).

Важливою складовою частиною бібліографічної діяльності бібліотек є підготовка бібліографічної продукції у друкованому вигляді - покажчики, списки, огляди, каталоги різного цільового та читацького призначення.

На відміну від загальних каталогів (карткових, ЕК, імідж-каталогів), в яких домінує пошукова функція, задача спеціалізованих каталогів – більш глибоке розкриття, пропаганда найбільш цінних частин бібліотечного фонду, окремих книжкових зібрань та колекцій, тобто бібліографічне інформування. Відповідно, це можуть бути каталоги тільки в текстовій формі.

Автор впевнений, що в сучасних умовах затребувані усі три основні форми бібліографічних ресурсів – карткова, друкова та електронна. Використання нових інформаційних технологій спричинє їх трансформацію. Карткові каталоги і бібліографічні картотеки конвертуються в ЕК і бібліографічні бази даних, перетворюються в "іміджингові" інформаційно-пошукові системи. Традиційні для друкованої бібліографічної продукції типи (покажчик, список, огляд, текстовий каталог) достатньо широко подані в електронному середовищі. Відбувається і зворотній процес – ЕК і бібліографічні бази даних формуються шляхом конверсії виданих раніше бібліографічних видань. Нарешті, бібліотеки формують відкриті електронні архіви виконаних довідок.

Таким чином, традиційні типи і жанри бібліографічних ресурсів активно й успішно адаптуються в електронному середовищі.

У вигляді діалогу двох відомих вітчизняних бібліографознавців подано розгорнуту характеристику бібліографознавства як наукову та учбову дисципліну у книзі А. В. Соколова та Ф. О. Фокеєва "Библиографоведение: Terra Incognita. Диалог о библиографической науке". У посібнику розкриваються задачі, предметна область, структура, методи, напрямки, взаємозв’язок з бібліографічною практикою, висвітлюється сучасний стан розробки методології теорії, історії, організації та технології бібліографії, стандартизації, уніфікації та упорядкування бібліографічної термінології та технології, докладно розглядаються вітчизняні бібліографічні підходи, парадигми, концепції, школи, теорії. Особлива увага приділяється таким концепціям, як інформаційно-документознавча, інформаційно-книгографічна, інформграфічна, інформаційно-управлінська, когнитографічна (знаннєва), духовно-виробнича (когнитивно-комунікаційна), описується також система бібліографічної інформації: наукові та видавничі центри в даній сфері, корпус науково-дослідних кадрів, надаються біографічні та бібліографічні відомості про проведних сучасних біографознавців.

Як пишуть автори в передмові, пропонований посібник – перша спроба налагодити співробітництво незалежних теоретиків-бібліографознавців, які опираються на власний науковий та педагогічний досвід. Звідси – діалог як форма обміну думками рівноправних суб’єктів пошукового процесу. Дискусійно-діалогова, а не монотонно-дидактична форма викладення була вибрана для того, щоб, по можливості, уникнути суб’єктивізму та багатоаспектно охарактеризувати сучасний стан бібліографознавства.

Адресується це науково-практичне видання майбутнім учасникам бібліографічних та бібліографознавчих перетворень з метою допомоги у засвоєнні глибокого сенсу бібліографічної науки, яка і в наші дні залишається загадковою terra incognita.

Зростання комп’ютерного покоління читачів лише актуалізує комунікативні проблеми, загострення яких зумовлене відсутністю повноцінних навичок спілкування і виникнення нових засобів здійснення контактів людей в електронному просторі. Формування й розвиток здібностей та навичок спілкування залишається пріоритетним як для сфери освіти, так і для діяльності соціально-комунікаційних структур, зокрема бібліотеки. За останні двадцять років бібліотеки стали науковим полігоном для вивчення спілкування різних суб’єктів у складній системі суспільних відносин у ракурсі бібліотечно-інформаційної діяльності. "Всесвітня павутина" відкрила для бібліотек можливість створити свої віртуальні представництва в Інтернеті – бібліотечні веб-сайти. Найцікавішим досвідом у цьому напрямі виступає довідково-бібліографічне обслуговування у віддаленому режимі, яке базується на широко розповсюдженому програмному забезпеченні.

Актуальним питанням вивчення бібліотечного спілкування, деяким особливостям спілкування у віддаленому режимі, його видам, перевагам та недолікам пресвячена стаття Н. Грабар "Спілкування в бібліотеці у віддаленому режимі" (Вісн. Кн. палати. – 2010. - № 9). Найбільш розповсюдженою формою довідково-бібліографічного обслуговування є віртуальні довідкові служби, які зорієнтовані на обслуговування віддалених користувачів, мають достатній попит і з кожним днем збільшуються. Автор вважає, що у перспективі бібліотеки мають розвивати інтерактивні форми інформаційного обслуговування віддалених користувачів, що дасть можливість відповідати на їхні запити у режимі реального часу.

Максимальне наближення до користувача, організація відкритого доступу та комплексне використання різноманітних каналів одержання інформації у межах будь-якого робочого місця змінили традиційну схему організації обслуговування. Бібліотекар не стільки видає книги, скільки займається інформаційним сервісом: забезпечує ефективний пошук, виявляє його необхідність, аналізує попит і на його засадах розробляє нові послуги.

Питанням надання сучасних бібліотечно-інформаційних послуг присвячена публікація директора наукової бібліотеки Оренбургського державного університету Н. Заварикиної "Виртуальная справочная служба – новые методы и подходы" та В. Шевченко, М. Баїмової, П. Руденко "Информационный сервис: быстро, эффективно, надежно" (Библиотека. – 2010. - № 8).

Ці публікації можна об’єднати одним висновком: вільний доступ користувачів до інформації – найважливіший напрямок у роботі. Усі зміни, що відбуваються, мають одну мету - бути затребуваними користувачами. А затребуваною бібліотека може бути тільки тоді, коли користувач отримує тут необхідні йому інформаційні послуги.

Важливою умовою використання бібліографічних ресурсів є інформація, яку надає бібліографія бібліографії – самостійний вид бібліографії, об’єктом обліку та аналізу якої є бібліографічні посібники. В останні роки значно збільшилась кількість окремо виданих бібліографічних покажчиків, нестримно зростає кількість фундаментальних прикнижкових і пристатейних посібників, які часом не менш цінні, ніж окремо видані бібліографічні видання.

Враховуючи це, НПБУ з 2009 р. розпочала випуск бібліографічного щорічника "Метабібліографія України" – довідкового видання універсального типу про бібліографічні ресурси України. З цим виданням знайомлять нас В. Кононенко та І. Ігнатецька в публікації "Нове джерело інформації про бібліографічні ресурси України" (Вісн. Кн. палати. – 2010. - № 8).

Завдання цього видання – якнайповніше представити інформацію про посібники, що вийшли друком в Україні, підготовлені бібліотеками різних форм власності, науковими установами, вищими навчальними закладами, окремими громадянами. Перший випуск покажчика представляє бібліографічну продукцію за 2007-2008 рр. Надалі він інформуватиме про доробок бібліографів за один рік.

Відбір матеріалів до щорічника здійснювався на основі обов’язкового примірника, що надходить до фондів НПБУ (в подальшому передбачаються використовувати також фонди інших бібліотек). Бібліографічні записи групуються відповідно до таблиць "УДК". Бібліографічний опис вміщує всі основні та факультативні елементи, у примітках подано інформацію про наявність допоміжних покажчиків.

Цільове призначення щорічника досить широке. Автори вважають, що ця праця надасть суттєву допомогу працівникам бібліотек та інформаційних установ при комплектуванні довідково-бібліографічних фондів; буде необхідним джерелом інформації для укладачів при плануванні роботи; допоможе в інформаційно-бібліографічному обслуговуванні читачів.

"Еврика!" – цей знаменитий вигук міг би послужити ще одним девізом бібліографів. Дійсно, кому, як не їм, краще за усіх знайома радість знахідки, адже їхня головна задача – слухати й знаходити необхідну для користувачів інформацію.

Про те, як зробити це ефективно і якісно, розповідають знайомі нам за попередніми публікаціями співробітники відділу довідково-бібліографічного обслуговування Російської державної бібліотеки - головний методист Н. О. Авдоніна і заступник завідуючого Н. С. Масловська у статті "СБО: эффективность и качество" (Мир библиографии. – 2010. - № 5).

Автори стверджують, що ефективність та якість довідково-бібліографічного обслуговування напряму залежить від його методичного забезпечення, яке здійснюється за такими напрямками:

• розробка та упровадження в практичну діяльність бібліотеки регламентуючих методичних документів;

• аналіз стану якості ДБО и надання консультативної допомоги бібліографам суміжних відділів;

• вивчення, узагальнення, упровадження та розповсюдження передового досвіду;

• підвищення кваліфікації.

Сьогодні нікого не дивує, що діти та підлітки віддають перевагу електронним іграм і спілкуванню в Інтернеті, а не читанню. Однак очевидно, що саме читання художньої літератури формує ціннісні орієнтації та літературно-художній смак. Дослідники встановили: народжується нове "мультимедіа-покоління", яке формується "електронними вихователями", з якими важко конкурувати і батькам, і бібліотекарям. Виникло питання, які нові можливості може використовувати бібліотека, щоб привернути увагу юного користувача Інтернету до читання художньої літератури?

Саме в цих умовах експерементальною площадкою для застосування та вивчення нових форм роботи постає сайт бібліотеки, який акумулює весь комплекс сучасних засобів та прийомів бібліотечного обслуговування.

Автор статті "Возможности сайта детской библиотеки по рекомендации лучших образцов мировой художественной литературы" Ю. В. Потєхіна (Библиотековедение. – 2010. - № 4) відмічає, що залучати дітей та підлітків до читання, використовуючи можливості сайта, здатна не кожна бібліотека, яка має своє "Інтернет-представництво". Виявлено, що засоби рекомендації художньої літератури по-різному представлені на сайтах дитячих бібліотек. Найчастіше зустрічаються виставки нових надходжень ("віртуальні виставки"), які забезпечені світлинами обкладинок та анотаціями.

Трохи менше на сайтах представлені рекомендаційні матеріали: списки, добірки, огляди ("Літературна дієта для гурманів", "Все як у дорослих: огляд найпопулярніших книжкових серій для тинейджерів" та ін.).

Доступ до книжкових фондів забезпечують електронні каталоги. Найбільш вдалим і новаторським виглядає ЕК, пов’язаний гіперпосиланнями до текстових творів, відомостей про авторів, тематичних добірок.

Важливим засобом формування загальної культури та просування найкращої художньої літератури є розповіді про письменників та твори. Корисну інформацію для дітей та керівників дитячого читання містять спеціальні розділи : "Про тих, хто пише книги", "Події. Дати. Книги", "Письменники-ювіляри". Особливо важливу роль відіграє популярізація творів літераторів "малої батьківщині", розповіді про місцевих письмеників, а також розвиток в електронному форматі "зустрічей" з письменниками, художниками, видавцями: "Віртуальна вітальня", "Книжкові батьки, книжкові творці", "Наші зустрічі " та ін. Тобто, хоча створення сайтів бібліотек знаходиться на стадії "засвоєння" цієї нової для них діяльності та зазнає складнощів у вирішенні технологічних та методичних задач, вони мають широкі можливості для залучення дітей до читання і повинні зайняти важливе місце в системі нових механізмів естетичного вихованням разом із традиційними вихователями (сім’єю, школою, бібліотекою), скласти конкуренцію розважальним формам "електронного виховання."

Список використаних джерел

1. Авдонина Н. А. СБО: эффективность и качество / Нина Алексеева Авдонина, Надежда Сергеевна Масловская // Мир библиографии. – 2010. - № 5. – С. 2-4.

2. Грабар Н. Спілкування в бібліотеці у віддаленому режимі / Наталія Грабар // Вісн. Кн. палати. – 2010. - № 9. – С. 20-22.

3. Заварыкина Н. Виртуальная справочная служба – новые методы и подходы / Надежда Заварыкина // Библиотека. – 2010. - № 8. – С. 46-50.

4. Кононенко В. Нове джерело інформації про бібліографічні ресурси України / Валентина Кононенко, Ірина Ігнатецька // Вісн. Кн. палати. – 2010. - № 8. – С. 15-16.

5. Левин Г. Л. Библиографические ресурсы библиотеки / Г. Л. Левин // Библиография. – 2010. - № 5. – С. 16-27.

6. Потехина Ю. В. Возможности сайта детской библиотеки по рекомендации лучших образцов мировой художественной литературы / Юлия Владимировна Потехина // Библиотековедение. – 2010. - № 4. – С. 38-41.

7. Соколов А. В. Библиографоведение: Terra incognita. Диалог о библиографической науке : научно-практ. пособие / А. В. Соколов, В. А. Фокеев. – М. : Литера, 2010. – 206 с. – (Серия "Современная библиотека" ; вып. 73).

8. Цедік Т. Світовий досвід використання карткових каталогів у період інформатизації суспільства / Тетяна Цедік, Алла Приходько // Вісн. Кн. палати. – 2010. - № 10. – С. 14-16.

9. Шевченко В. Информационный сервис: быстро, эффективно, надежно / Валентина Шевченко [и др.] // Библиотека. – 2010. - № 8. – С. 51-53.