Д.В. Ількаєв, І.В. Кочін, О.М. Акулова, О.О. Гайволя, І.В. Шило,

П.І. Сидоренко, Т.М. Гут

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є. Й. Мухіна

 Оптимізація організації  самостійною роботою лікарів, на нашу думку, передбачає наступні напрямки:

1. Адаптація навчально-методичних матеріалів для самостійної роботи лікарів. Самостійна робота повинна мати таке ж методичне і матеріальне забезпечення, як і аудиторні заняття. Нова форма організації навчального процесу у вигляді самостійної  роботи потребуватиме нових навчальних матеріалів, упровадження мультимедійних технологій. Відкриття доступу кожному лікарю  до Інтернету дозволить імітувати процес комунікації, у якому лікар  змушений приймати самостійні рішення для досягнення комунікативної мети.

2. Оптимізація учбових годин, що відводяться у навчальному процесі для виконання навчальних самостійних завдань, усвідомлення і виправлення допущених помилок у процесі цієї роботи.Згідно з положень Болонського процесу, співвідношення часу, який відводиться на аудиторну і самостійну роботу, у вищих закладах освіти складає приблизно 1/3. Таке співвідношення базується на великому дидактичному потенціалі цього виду навчальної діяльності.

3. Готовність викладача постійно направляти й оцінювати самостійну роботу. Викладач при організації самостійної роботи лікарів-слухачів повинен опанувати цілу низку ролей: вчителя, помічника, джерела інформації, консультанта, партнера, співбесідника, що приходить на допомогу навчаємому і  ніколи не нав'язує свого рішення.

4. Психологічна готовність лікарів до самостійної роботи. Викладач повинен ретельно вивчати особисті уміння і ставлення кожного до самостійної роботи. З урахуванням психологічних особливостей  навчаємого  варто вибирати  тип,  кількість завдань, необхідний кожному слухачу час для самостійної роботи, форми ї кратність контролю та інше. Необхідно формувати у лікарів-слухачів бажання самостійно здобувати знання, виявляти ініціативу, готовність обговорювати результати своєї роботи.

5. Уміння лікарів вибирати адекватні способи і прийоми самостійної роботи й оцінювати результати своєї праці, що в свою чергу залишіть від професійної підготовки лікаря. Лікарі, які мають слабку професійну підготовку, повинні більш інтенсивно залучатися до самостійної роботи, виконувати більшу кількість та складність завдань.  Реалізація 4 та 5 напрямків  дозволить індивідуалізувати спосіб одержання необхідних знань.Для належної організації та оптимального керування самостійної роботи лікарів-слухачів важливо адекватно осягнути місце і роль цих напрямків в системі  післядипломного вищого медичного навчання.