-Проходьте, проходьте, ось, сідайте біля каміну. Сказав Стрітер

-Дякую вам, але я хотів би іншого….

-І що ж вам потрібно? Можливо, дати вам чаю?

-Ні, не чаю, я хотів-би щоб ви змінили одну книгу. Відповів поліцейський

-Що , ви знущаєтеся? Запитав Стрітер

-Ні , не знущаюсь, то ви виконаєте моє прохання?

-Ні! Якщо книга написана, вона не може бути переписана! Це моє правило!

-Тоді, я думаю, мені доведеться зробити це….

-Що? про що ви говори….

Стрітер не встиг договорити, бо поліцейський дістав пістолет і вистрелив. У Стрітера все попливло перед очима, він впав , і вже думав що помер, але за мить відкрив очі, і побачив що він знаходиться у робочому кварталі Единбургу.

-Що…, що відбувається? Сказав він, але ніхто не відповів на його питання, а вже за мить в нього стали спалахували спогади іншої людини. Так, Стрітер опинився у тілі одного з героїв своїх книг, у тілі В.С. Він не знав що робити, він був збитий з толку. Але вже за мить він ринувся до центрального вокзалу, щоб поїхати до себе додому, до Лондона.

-Вибачте! Дайте будь ласка білет до Лондону!

-Білет до Лондону коштує 12 фунтів. Відповів касир

Стрітер почав шукати гроші в карманах, але не знайшов нічого… він згадав , що свого героя він зробив дуже бідним. Настільки бідним, що у нього іноді не вистачало грошей навіть на їжу. Але Стрітер не впадав у відчай, він пішов назад до робочого кварталу Единбургу, і почав заробляти гроші. Але це було дуже нелегко… Він працював з ранку до вечора, на роботі над ним знущалися, а бувало і таке, що в темному провулку забирали усі гроші. За пів року Стрітер зміг зібрати лише половину суми.

-Все! Я більше не можу все це терпіти! Всі знущання, спроби заробити! З мене годі! Сказав Стрітер.

Тепер він був готовий на все. Темною ніччю, він піджидав потяг біля вокзалу, щоб доїхати безкоштовно. І так, він зміг це зробити! Він забрався на потяг, але той шов не до Лондона, а до Форфара.

Це вже занадто! Сказав Стрітер, я знищу книгу про В.С. і нарешті зможу спочити! В його очах можна було побачити ярість та злобу. Тому він зробив ті ж дії з потягом як і в Единбургу, і почав подорожувати. Спершу Йорк-Мінстер , далі Ковентрі, Бервік-на-Твіді, і нарешті, Лондон! Він біг до свого дому так швидко як міг. Коли він вжебув на місці, то побачив на собі поліцейську форму, а двері його будинку відчинилися, і його запросив зігрітися……. Він же сам! Стрітер зайшов до Стрітера, і почалася така розмова:

-Проходьте, проходьте, ось, сідайте біля каміну

-Дякую вам, але я хотів би іншого….

-І що ж вам потрібно? Можливо, дати вам чаю?

-Ні, не чаю, я хотів-би щоб ви змінили одну книгу. Відповів Стрітер

-Що? Ви знущаєтеся? Запитав Стрітер

-Ні , не знущаюсь, то ви виконаєте моє прохання?

-Ні! Якщо книга написана, вона не може бути переписана! Це моє правило!

-Тоді, я думаю, мені доведеться зробити це….

-Що? про що ви говори….

Стрітер автоматично, не за своєю волею, дістав пістолет і вистрелив. Вбитий Стрітер впав на підлогу, а вже не Стрітер, а В.С. перетворився на сніг, і відчув велике полегшення…

(Це була б моя кінцівка) Ps:Задзвонив будильник. Стрітер прокинувся у своєму ліжку. Він не міг повірити , що то все було сном. З полегшенням він пішов на кухню щоб випити чаю, і з того часу писав тільки позитивні твори.

Нікіта Нікулін