- Проходьте сюди, ближче до каміну, - запропонував Стрітер, - В мене зараз тяжкі часи. Книги перестали продаватися, ніяк не можу написати нічого нового - немає натхнення. Але, що ж це я тільки про себе, - схаменувся він,- Як довго Ви вже працюєте в поліції?

- Щось Ви не дуже уважний, як на письменника. - невимушено розташувався у кріслі незнайомець, - Я не маю жодного відношення до поліції.

А й справді, його уніформа буда досить дивна, та тільки здалеку нагадувала поліцейську.

Стрітер ледь не зомлів від страху.

- Хто Ви? – голосно запитав письменник.

-Я - Володар Сподівань з Департаменту Виконання. Ми відвідуємо, скажімо так, видатних людей та виконуємо їх найзаповітнішу мрію.

- Да ну! То якийсь дурний жарт!

- Ну, ну. Не треба хвилюватися. Ви ж маєте багату уяву, створюєте світи. Тому повинні розуміти, що наш світ теж не такий простий, як здається. Мій Департамент працює вже багато віків і жодної осічки. Тим паче напередодні Різдва ….

-Хочу жити вічно! Хочу, щоб моє життя було сповнене пригод! Хочу завжди бути знаменитим! - почав викрикувати Волтер.

- Це, звісно, не одне бажання, але я зможу це владнати, - Володар Сподівань взяв до рук принесену з собою книгу та відкрив її.

В ту ж хвилину Стрітер відчув, як він стрімко взмиває угору, його власно тягне в середину книги та краєм ока з подивом побачив, що його тіло падає поряд з каміном.

- Це не то, то я не того бажав! - ще намагався крикнути він, але вже растворився на сторінках.

-Ось і готова нова книга. Вона стане справжнім шедевром -промовив В.С.

Він ще кілька хвилин постояв, глядячи як зі сторінок книги тихо сиплеться у кімнату сніг, потім акуратно закрив її та поклав на робочий стіл письменника і вийшов, не зачинивши за собою двері.Його сьогодні ще чекало багато справ...

Вероніка Лєбєдєва