(31.01.1979–27.02.2016)

А. М. Лівик, старший сержант, народився 31 січня 1979 року у с. Шевченківське Куйбишевського (нині Більмацького) району За­порізької області. Навчався в місцевій школі, потім в одному із профтехучилищ Бердянська. Строкову службу проходив на Львів­щині. Працював на залізниці.

Доброволець, мобілізований під час четвертої хвилі мобілізації до 53-ї окремої механізованої бригади. Анатолій Лівик був коман­диром бойової машини піхоти. Учасник бойових дій у зоні АТО.

Помер А. М. Лівик 27 лютого 2016 року внаслідок відриву тромбу під час навчань на полігоні «Широкий Лан», куди бійці із зони АТО були виведені на навчання. Прослужив майже два роки.

Поховали А. М. Лівика у с. Шевченківське Куйбишевського району Запорізької області.

Залишилася дружина та дві доньки.

Література

1. Хоробрі серця неможливо зупинити: посвята загиблим зем­лякам-запоріжцям, які віддали своє життя за мир та спокій на рідній землі / Вільнян. гімназія «Світоч» Вільнян. райради Запорізької обл., Книжковий медіаклуб Вільнян. гімназії «Світоч»; [авт.-упоряд. О. М. Пєстрікова]. — Запоріжжя : [Кера­міст], 2016. — Із змісту : Лівик А. М. — С. 140.
2. Воїни Вітчизни : [А. Лівик, В. Гнатуша, В. Дзиза, М. Шумей­ко] // Рідний край. — 2017. — 14 жовт. (№ 82). — С. 3.
3. Забілий, Р. Мого земляка забрала неоголошена війна / Руслан Забілий // Рідний край. — 2017. — 7 трав. (№ 36). — С. 2.

Ровна, В. Моя Україна під синьо-жовтим стягом : [з нагоди Дня Державного Прапора України куйбишевці вшанували пам’ять воїнів : В. Гнатуші, А. Лівика, О. Циганкова, М. Шу­мейка] / Вікторія Ровна // Рідний край. — 2016. — 31 серп. (№ 69). — С. 3.