Вы здесь

IV квартал 2009

 

Додаток №1

Список використаних джерел

В четвертому випуску аналітичного огляду ми, як завжди, намагались ознайомити колег не тільки з теоретичними розвідками стосовно довідково-бібліографічного обслуговування, але й надати матеріали, які можуть бути використані у практичній діяльності.

* * *

Сьогодні перед бібліотеками стоїть завдання не лише зібрати у своїх фондах якнайбільше різноманітних документів, але й зробити їх доступними для користувачів, розкрити їхній зміст. Цьому сприяють каталоги, бази даних, бібліографічні та реферативні видання. Інформація в них має бути систематизована й представлена у такому вигляді, який дасть змогу здійснювати швидкий і результативний пошук. Це можливо лише за наявності та ефективного використання обєднаних у систему бібліотечних каталогів і картотек.

У статті І. Лобановської та М. Грудініної “Удосконалення традиційних карткових систематичних каталогів” (Бібл. вісн. - 2009. - № 4) обґрунтовується необхідність функціонування традиційних карткових каталогів бібліотек, здійснення постійного контролю за якістю систематичних каталогів, їх удосконалення та підтримання в належному стані у поєднанні з електронним каталогом. Створення власних електронних каталогів (ЕК) бібліотеками різних типів і видів, з різними обсягами фондів є сьогодні пріоритетним напрямом їхньої діяльності. Але незважаючи на це, більшість бібліотек ще як мінімум 10-15 років продовжуватимуть паралельно вести традиційні карткові каталоги, а деякі не відмовляться від них ніколи. Причин тут багато. Це і недостатнє матеріально-технічне забезпечення бібліотек, фізичні, психологічні та інші чинники, через які окремі користувачі не можуть або не бажають працювати з електронними каталогами. Але в першу чергу, і користувачі, і фахівці бібліотек відзначають недостатню, порівняно з картковими каталогами, особливо систематичними, якість ЕК з точки зору повноти й точності (релевантності) пошуку.

Системи пошуку в картковому і електронному каталогах дуже відрізняються, відповідно й ставлення до них різне. Якщо у першому випадку користувач, будуючи свій пошуковий шлях, іде від ділення до ділення, то в другому - задані параметри пропонують уже сформований блок інформації. Таким чином, традиційний пошук вимагає творчого підходу, а користуючись ЕК, ми маємо справу зі споживанням готового продукту.

В загальному варіанті поєднання карткового каталогу і ЕК - справа важлива й корисна як для бібліотеки, так і для користувачів. Останній прискорює пошук необхідних документів, допомагає в обліку книжкового фонду, зміцнює інформаційне ядро бібліотеки. Картковий каталог є традиційним джерелом інформації в усіх випадках, особливо у разі непередбачених неполадок технічних засобів ЕК.

У статті надано аналіз якості Центрального систематичного каталогу ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського та визначення шляхів його удосконалення.

Фахівцям, на наш погляд, буде цікаво ознайомитись із статтею Ю. Остапчук “Обгрунтування терміна довідково-бібліографічний апарат бібліотеки” (Бібл. вісн. - 2009. - № 4). Термін “довідково-бібліографічний апарат” (ДБА) як в українському, так в російському бібліографознавстві є дискусійним і остаточно невизначеним, не зважаючи на тривалу історію його існування і використання в бібліотечній практиці.

У Законах України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” та “Про науково-технічну інформацію” немає визначення довідково-бібліографічного апарату. Законодавець послуговується терміном “довідково-пошуковий апарат” (ДПА). У підручниках та методичних посібниках з бібліографічної діяльності бібліотеки вживається термін “ДБА”.

Мета статті - проаналізувати співвідношення термінів “ДБА” та “ДПА” й обгрунтувати термін, найбільш придатний для позначення головного інструмента бібліографічної діяльності бібліотеки.

Автори, проаналізувавши зміст понять “ДБА” і “ДПА”, зробили висновок, що для бібліотек варто залишити термін “ДБА”, тому що: 1) ця назва є традиційною; 2) склад ДБА давно визначений і відомий усім фахівцям; 3) термін “ДБА” підкреслює належність ДБА бібліотеки до її бібліографічної діяльності;

4) термін “ДПА” не може замінити термін “ДБА”, тому що перший не охоплює всього змісту другого (ДПА – це тільки частина ДБА), тобто більш широке поняття визначається через вужче; 5) поняття ДПА потребує подальшого дослідження і уточнення.

Суспільні заміни останнього десятиріччя істотно позначалися на умовах функціонування публічних бібліотек. Необхідність адаптації до економічних реалій сьогодення, а також пошуку нових шляхів розвитку зумовили створення таких моделей публічної бібліотеки, як бібліотека-клуб та бібліотека-музей.

Бібліотека-клуб і клуб-бібліотека - це заклади, де поєднуються бібліотечні та клубні форми роботи. Залежно від того, які форми переважають, формулюється назва таких утворень. Ініціатива організації на базі бібліотеки і клубу одного закладу належить виключно місцевій владі. Відбудовується це, як правило, у сільських населених пунктах із малою кількістю жителів з метою “оптимізації” використання бюджетних коштів.

В Україні відсутнє нормативно-правове забезпечення діяльності бібліотеки-клубу. Саме законодавству, котре регламентує діяльність закладу та проблемам, які виникають у зв’язку з недостатністю нормативної бази, і присвячена стаття Н. Розколупи “Окремі питання організації роботи бібліотеки-клубу і бібліотеки-музею” (Бібл. планета. - 2009. - № 3).

Деякі обласні універсальні наукові бібліотеки, щоб хоч якимось чином заповнити юридичні прогалини у визначенні статусу та основних напрямів діяльності бібліотек-клубів та клубів-бібліотек, розробили типові положення про такі заклади. Наприклад, Одеська ОУНБ ім. М. Грушевського запропонувала Типове положення про бібліотеку-клуб ще у 1996 році.

На відміну від бібліотеки-клубу ініціатива перетворення звичайної публічної бібліотеки у бібліотеку-музей належить самим бібліотечним працівникам. Це пов’язано з пошуком нових форм роботи, бажанням заповнити лакуну в культурному житті громади, а також із досить високим рівнем розвитку бібліотечного краєзнавства.

Окремого нормативно-правового акта, відзначає автор, який би регламентував діяльність бібліотек-музеїв, не існує.

Питання діяльності бібліотек-музеїв в Україні досі не вивчалося та не аналізувалося. Відсутній також облік цих утворень. Цілком очевидно, що назріла необхідність на державному рівні:

  • визначити статус бібліотек-клубів та бібліотек-музеїв, а також основні критерії віднесення закладів до бібліотек-клубів чи бібліотек-музеїв;

  • вирішити питання статистичного обліку цих закладів;

  • налагодити в системі підвищення кваліфікації працівників культури курси з вивчення основ клубної роботи та музейної справи для бібліотекарів, які працюють у бібліотеках-клубах і бібліотеках-музеях.

Сьогодні можуть розглядатися і мають право на існування різні моделі бібліотек.

Мета статті М. Ю. Нещерет “Виды ответов на запросы пользователей: учет в справочно-библиографическом обслуживании (Библиография. - 2009. - № 4) - надати загальну класифікацію та характеристику видів відповідей, які повинні обліковуватися в ДБО, на прикладі узагальнення досвіду Російської державної бібліотеки.1

Відсутність необхідної інформаційної культури (у тому числі бібліографічної) негативно позначається на будь-якій ділянці трудової діяльності. А для учених і фахівців, найбільш активних споживачів наукової та технічної інформації, володіння основами бібліографічних знань та практичними навичкам самостійного пошуку літератури в різноманітних бібліографічних джерелах є складовою частиною наукової організації їхньої праці.

Відповіді читачів показують, що ті, хто володіє бібліографічними знаннями і більш активно використовують ресурси бібліотеки на різних стадіях

своєї наукової роботи, частіше її відвідують, довше в ній працюють, інтенсивніше звертаються до довідко-бібліографічного апарату.

Як правило, за допомогою до бібліотечного персоналу ця категорія вдається тільки в тих випадках, коли їм необхідні поради з питань бібліографічного пошуку. Не менш важлива бібліотечно-бібліографічна грамотність і для всіх інших груп читачів; вона складає невід’ємну частину культури читання, сприяє вибору кращої літератури для самоосвіти і/або організованого читання. Актуальність навчання читачів диктується також розвитком системи інформаційного обслуговування, використанням комп’ютерних комунікацій з виходом у глобальні світові мережі.

Досвіду відділу довідково-бібліографічного обслуговування РДБ з бібліографічного обслуговування читачів присвячена стаття Н. А. Авдоніної та Н. С. Масловської “Популяризация библиографических знаний среди читателей” (Библиография. - 2009. - № 4). У статті докладно представлено всі форми популяризації бібліографічних знань: усні, наглядні, друковані та комплексні, дана їхня характеристика. Автори підкреслюють, що популяризація бібліографічних знань - процес безперервний, і тільки постійна увага до цієї ділянки роботи з використанням усіх можливостей навчання дозволить досягнути бажаних результатів.

Сьогодні важко уявити роботу бібліотек без комп’ютерів та Інтернета. Безперечно, наявність глобальної та локальної комп’ютерних мереж значно полегшує процес доведення інформації до користувача. Однак не варто відмовлятися від традиційних методів роботи з інформування населення. Прикладом розумного поєднання інновацій та традицій може стати досвід роботи центральної бібліотеки ім. А. Ахматової (Домодедовська ЦБС Московської області), який викладено у статті C. Л. Жесткової Массовое информирование читателей: инновации и традиции” (Библиография. - 2009. - № 5). Автор вважає, що бібліотека використовує можливості засобів масової інформації на всі 100%.

По-перше, в січні 2008 р. у блоці новин муніципального міського телебачення з’явилась сторінка ”Новости в библиотеке”, яка представляє собою бібліографічний огляд найбільш цікавих видань, які одержала бібліотека. Запис огляду робиться раз на місяць и тричі дублюється в ефірі.

По-друге, з травня 2009 року була відроджена традиція щомісячного анонсування в міській газеті “Призыв” нових надходжень книг у вигляді рубрики “А вы читали?...”. У рубриці подаються тільки художні твори. Після публікації на сторінках газети рубрика озвучується на міському радіо.

Телевізійні та газетні матеріали розмішуються також в Інтернеті на офіційному міському сайті.

Співробітники інформаційно-бібліографічного відділу приділяють велику увагу превентивному інформуванню, працюють на випередження запитів користувачів. З цією метою випускаються інформаційні закладки з актуальних тем Добро пожаловать в мир периодики”. З однією сторони закладки подається інформація про сам журнал, з іншої - список статей з останніх номерів. Закладки передаються у відділ обслуговування, де пропонуються зацікавленим читачам.

Співробітниками відділу комплектування і обробки літератури створюються анотовані списки-буклети нових надходжень (індивідуальні для кожної бібліотеки ЦБС). Такі списки вміщують по п’ять видань галузевої літератури. Тематика універсальна: Внимание! Новинка!”, “Вам, юные читатели”, “Для вас, студенты”, “Почитайте на досуге”. Інформація про нові надходження художньої літератури подається у вигляді листівок з коротенькою анотацією на твори інтелектуальної прози або на детективи, любовні романи, фантастику, пригоди. Листівки вкладаються у нові книги. Вибравши одну книгу, читач має можливість ознайомитись і з іншими надходженнями.

Таким чином, масове інформування населення спрямоване на залучення до читання, і відповідно, на збільшення числа читачів у ЦБС.

Проблема дітей вуліціє однією з болючих для нашого суспільства. Ії вирішення турбує не тільки спеціальні служби, але й кожного з нас. Бібліотека, як соціальний інститут, не може стояти осторонь. Мета статті В. Теслюк “Використання можливостей бібліотек у соціально-педагогічній роботі з “дітьми вулиці” (Вісн. Кн. палати. - 2009. - № 8) - розкрити основні напрями, етапи соціально-педагогічної роботою з “дітьми вулиці”. Особливе значення надано роботі з кризовими сім’ями та соціальній вуличній роботі, які є основними формами профілактики втечі дітей на вулицю.

Саме форми і методи бібліотечного обслуговування можуть надати суттєву допомогу у роботі з кризовими сім’ями. Що саме пропонує автор? По-перше, потрібно усвідомити і захистити свої права у взаєминах із соціальним середовищем, із освітньою системою. А це можна зробити за умови юридичної грамотності. В її оволодінні незамінною є необхідна література. І тут не обійтись без бібліотеки. По-друге, у роботі з родинами алкоголіків інколи у вирішенні дилеми “пити чи жити” допомагає спеціальна література, підібрати її допомагають соціальні працівники, бібліотекарі. На думку автора доцільно у клубах, обєднаннях організувувати книжкові виставки, бесіди, огляди літератури. Піддержувати ці категорії сімей - обов’язок кожного, у тому числі й бібліотекарів.

Особливим об’єктом впливу соціального педагога є дитина у кризовій сім’ї. На роботу з нею спрямовані такі функції: освітня, психологічна, посередницька. Саме посередницька функція направлена на організацію дозвілля сім’ї, координацію діяльності різних відомств у вирішенні проблеми конкретної сім’ї, інформування родини з питань соціального захисту. Бібліотеки доцільно залучати до цієї роботи: їхні співробітники можуть надати допомогу в організації ряду цікавих і змістовних заходів, покликаних відволікти увагу важних дітей та підлітків від вулиці.

У ході професійної роботи з родиною застосовуються різні методи як індивідуальні, так і групові. Під час групової роботи члени сім’ї здобувають досвід налагодження контактів і спілкування з іншими людьми. Наприклад, відзначення жіночого свята, Міжнародного дня захисту дітей, Дня матері у тісному співробітництві з місцевими органами влади, громадськими організаціями дає можливість розширити сферу впливу на кризові сім`ї. У проведенні цих заходів не відмовляться взяти участь бібліотеки, розташовані в мікрорайоні. Вони можуть облаштувати книжкові виставки, зробити огляд літератури, організувати ряд цікавих заходів у рамках Тижня дитячої книги тощо. Досліджуючи питання технології соціально-педагогічної роботи з “дітьми вулиці”, авторка прийшла до висновку, що в ній потрібно використовувати різноманітні форми і методи, зокрема індивідуальну та групову форми; соціальний педагог має залучати до неї широку громадськість, шкільних педагогів, органи місцевого самоврядування, співробітників бібліотек, широко використовувати можливості фондів книгозбірень, привчати до цього своїх підопічних, адже книга зможе вирвати важкого підлітка зі згубного оточення вулиці. Допоможуть відвернути увагу дитини від вулиці й організовані бібліотекою заходи.

 

Додаток №1

Нещерет М.Ю.

Виды ответов на запросы пользователей: учет в справочно-библиографическом обслуживании

Ответы, наряду с зап­росами, являются основными объек­тами учёта в СБО. Наибо­лее часто встречающийся вид ответа - справка. Она служит единицей измере­ния содержания СБО, а также может рассматри­ваться как показатель каче­ственных изменений, про­исходящих в СБО.

В профессиональной литературе встречается двоякий подход к упот­реблению термина «справка». С точки зрения библиографической технологии, справка - понятие сложносоставное и вклю­чает в себя разовый запрос + поиск + ответ пользовате­лю. Но чаще справкой на­зывают собственно ответ пользователю, что, на наш взгляд, правомерно, так как практика показывает целе­сообразность разделения запросов и ответов в процессе учета как самостоятельных его объектов.

Разнообразие справок принято сводить к четырём видам - фактографическому и трём библиографическим. В соответствии с ГОСТом 7.0-99 "Информационно-библиографическая деятельность, библиография. Тер­мины и определения» библиографи­ческая справка - это «ответ на разо­вый запрос, содержащий библиогра­фическую информацию о наличии и (или) местонахождении документа (адресная справка), о содержании библиографической информации по определенной теме (тематическая справка); об отсутствующих или иска­женных в запросе элементах библио­графического описания (уточняющая справка)». Фактографическая справка -«ответ на запрос, содержащий факти­ческие сведения».

Для оценки уровня СБО в конкрет­ной библиотеке целесообразно разде­лить справки на внутренние и внеш­ние. Внутренние справки выполняются при непосредственном контакте с пользователями, внешние - по запро­сам, поступающим от удалённых пользователей по каналам связи (теле­фону, традиционной и электронной почте и др.). В последние годы полу­чила распространение такая разно­видность внешних справок, как вир­туальная. Это справка, выполненная виртуальной справочной службой в режиме оп-liпе.

По форме доведения информации до пользователей справки делятся на письменные и устные. Использование в СБО новых информационных тех­нологий добавило к ним электронные справки.

Из всех известных определений письменной справки наиболее лако­ничным и точным представляется сле­дующее: письменная справка - это справка, доведённая до потребителя в документально фиксированной форме. В свою очередь, устная справка определяется как совокупность сведе­ний об источниках информации, со­общаемых в устной форме в ответ на конкретный запрос разового характе­ра, требующий использования справочно-библиографического аппарата (СБА), или как библиографическая справка, доведённая до потребителя в устной форме. Деление справок на письменные и устные является услов­ным. Часто запрос, сформулированный в устной форме, требует письменного ответа, т. е. подготовки письменной справки. В ряде библиотек понятия «письменная справка» и «устная справка» заменены понятиями «слож­ная справка» и «простая справка».

В последние годы предпринима­лись попытки расширить понятие справки путём вычленения новых раз­новидностей, например, такой как «исследовательская справка», которая определяется как структурированный «набор фактических данных» + анализ и синтез этих данных. Разновидностью исследовательской справки является биографическая справка - «библиографическая рекон­струкция биографии».

По роду выдаваемой информации библиографические справки разделя­ются на тематические, уточняющие и адресные. В соответствии со специфи­кой содержания СБО также выделя­ются подвиды справок. Для темати­ческих справок подвидами являются справки биобиблиографические, кар­тографические и др.; для уточняющих - справки по установлению места публикации правовых актов, патент­ные, нотографические, справки по заглавиям художественных произве­дений; для фактографических - тер­минологические справки, по подбору цитат и др.

Запросы одного вида могут «пере­растать» в справки другого вида: биб­лиографическое уточнение влечёт за собой определение места хранения документа; адресные запросы нередко требуют проведения уточняющего по­иска; тематический список, часто бла­годаря использованию электронных ресурсов, может быть обогащен фак­тическими сведениями; фактографи­ческие запросы в процессе поиска мо­гут преобразовываться в тематические справки и т. д.

В «Справочнике библиографа» (СПб., 2002) трансформированная справка, содержащая ответы несколь­ких видов, определяется как «слож­ная» (С. 446), но данное определение не отражает сущность трансформиро­ванной справки. Понятие сложности связано с трудоёмкостью выполнения справки. За единицу учёта принимает­ся тот вид справки, на выполнение ко­торого затрачено наибольшее количе­ство времени.

Адресная справка (иногда её назы­вают «библиотечной») - это библиог­рафическая справка, устанавливаю­щая наличие и/или местонахождение документа (или его части) в конкрет­ном фонде (информационном масси­ве). Как подчёркивается в «Справоч­нике библиографа», адресная справка содержит однозначный ответ на воп­рос, имеется ли в фонде библиотеки искомое издание (С. 446). Она также может содержать информацию о биб­лиотеках и/или информационных центрах, в которых оно хранится. Из­вестны следующие разновидности ад­ресных справок: справка с указанием шифра и/или электронного адреса до­кумента; справка с указанием библио­теки и/или информационного центра - держателя документа.

Уточняющая справка - это библи­ографическая справка, устанавливаю­щая или уточняющая элементы биб­лиографического описания, которые отсутствуют или искажены в запросе. Уточняющая справка содержит биб­лиографические сведения, достаточ­ные для идентификации документа. Наиболее распро­странённые варианты: уточнение или установление автора книги; уточне­ние или установление заглавия книги; уточнение или установление библиог­рафических данных о статье (напри­мер, источника публикации статьи); уточнение библиографических дан­ных периодического или продолжаю­щегося издания.

Существует несколько определе­ний тематической справки. Приведём некоторые из них: 1977 г. - перечень по определённой теме первичных ис­точников информации (произведений печати, аудиовизуальных материалов, диссертаций, рукописей) и вторичных источников информации (библиогра­фических пособий); 1984 г. - библи­ографическая справка, содержащая перечень документов, релевантных тематическому запросу, и 2002 г. - результат поиска множества библиогра­фических записей по объединяющему их признаку содержания, происхож­дения, принадлежности документа и др. («по теме»).

Тематические справки могут содер­жать одну запись, если других не уста­новлено либо документ полностью удовлетворяет потребность в инфор­мации. Они дифференцируются в за­висимости от целевого и читательско­го назначения, формы подачи инфор­мации, трудоёмкости выполнения.

Категория сложности зависит от це­левого назначения справки, круга и ха­рактера использованных источников библиографического поиска, критери­ев отбора, объёма включённых библи­ографических записей. Показателями сложности являются: количество и ха­рактер использованных источников информации; способы отбора доку­ментов; способы библиографической группировки; формы доведения биб­лиографической информации до пот­ребителя; объём выданной библиогра­фической информации.

I категория сложности - справки, выполненные по запросам пользователей в помощь самообразованию, учёбе, проведению досуга, любительскому творчеству. Эти запросы не требуют исчерпывающей полноты информации, длительных разысканий и выполняются путём обращений к системе каталогов и картотек библиотеки и к рекомендательным библиографическим пособиям. Объём включённых в список документов, как правило, не превышает 30 названий.

II категория - справки, выполненные в ответ на запрос специалистов с целью изучения литературы в управленческой, научной, производственной, творческой деятельности. Эти справки содержат от 80 до 100 названий, а для их выявления используются государственные и научно-вспомогательные указатели.

III категория - справки, вызванные той же целью обращения, что и справки II категории сложности, но для их выполнения используются наряду с вышеперечисленными источниками информации национальные библиографии зарубежных стран, обзорные и реферативные издания, прикнижные и пристатейные списки литературы, СБА других библиотек и органов научно-технической информации. Подобные справки содержат свыше 100 названий.

В отличие от библиографической справки фактографическая справка представляет собой описание различ­ных фактов применительно к предме­ту поиска. ГОСТ 7.0-99 определяет факто­графическую справку как ответ на запрос, содержащий фактические све­дения. Понятие «факт» в СБО являет­ся в достаточной степени условным и обозначает любую форму запрашивае­мой небиблиографической информа­ции. Вместе с тем фактографическая справка, как и библиографическая, содержит библиографическую (вто­ричную) информацию в виде ссылки на источник. Кроме того, фактогра­фические запросы, как и библиогра­фические, удовлетворяются методами библиографического поиска. Поэтому вопрос о том, следует ли выделять фактографические справки в особую категорию, остаётся открытым.

В последнее время отмечается уве­личение числа фактографических справок в СБО. Это связано с тем, что пользователи библиотеки всё чаще стремятся получить не просто библио­графическую справку, а информацию как таковую. Рост фактографических запросов побуждает включить в сферу СБО справочные услуги «массового характера», т. е. тот вид обслужива­ния, который за рубежом получил название «общинного» - обеспечение запросов населения, связанных с пов­седневной жизнью: где и как можно отдохнуть, найти жильё, работу, полу­чить образование. Таким образом, библиотека концентрирует ресурсы различных социальных служб, что, несомненно, удобно для её пользова­телей.

Кроме справок, известны другие виды ответов на запросы пользовате­лей, а именно - библиографическая консультация, переадресование, от­рицательный ответ, отказ. Следует различать консультации библиогра­фические и небиблиографические.

Библиографические консультации (их называют также методическими) в процессе СБО дополняют или заменя­ют библиографические справки. Биб­лиографическая консультация - это ответ на запрос, содержащий советы, рекомендации по методике библио­графического поиска; использованию СБА; методике библиографирования (правилам оформления библиографи­ческого списка, составления библио­графического описания, систематиза­ции документов, их аннотирования и реферирования).

К небиблиографическим консульта­циям относятся ответы на вопросы пользователей, связанные с режимом работы библиотеки и её подразделе­ний, расположением читальных за­лов, отдельных частей СБА, условия­ми предоставления сервисных услуг и т. п. Небиблиографические консуль­тации не подлежат учёту в СБО.

Если поиск оказывается безуспеш­ным, то его результатом становится от­рицательный ответ пользователю. Справкой с отрицательным ответом явля­ется справка, содержащая сведения об отрицательном результате библиогра­фического или фактографического по­иска. Отрицательный ответ свидетель­ствует о том, что исследованные в про­цессе поиска вторичные и первичные документы не содержат релевантной запросу информации. Справки с отри­цательным ответом подразделяются на виды, соответствующие видам справок с положительным ответом: справка с отрицательным ответом на тематичес­кий запрос - справка, фиксирующая от­сутствие по использованным вторич­ным источникам информации доку­ментов, релевантных теме запроса; справка с отрицательным ответом на уточняющий запрос - справка, конста­тирующая отсутствие библиографичес­кого описания документа или его части по каталогам и библиографическим указателям; справка с отрицательным ответом на адресный запрос - справка, подтверждающая отсутствие запраши­ваемого документа в данном или ином библиотечном фонде; справка с отрица­тельным ответом на фактографический запрос - справка, устанавливающая от­сутствие тех или иных фактографичес­ких сведений в первичных и вторичных источниках информации.

Если запрос принят к ис­полнению и произведён поиск с привлечением различных элементов СБА, то результат этого поиска, пусть даже и от­рицательный, нельзя считать «отказом».

Отказ - это ответ, содержащий разъ­яснение правил, согласно которому зап­рос не принимается к исполнению. От­каз, как правило, даётся на этапе приёма запроса. Не принимаются к исполне­нию: запросы, требующие сплошного просмотра изданий; фактографические запросы, выполнение которых связано с просмотром большого числа названий и/или требующие специальных знаний по существу вопроса; запросы уточняю­щего характера при отсутствии достаточ­ных для осуществления библиографи­ческого поиска сведений о документе; запросы, не обеспеченные соответствую­щим СБА; тематические запросы, тема которых сформулирована нечётко; ра­зыскание источников цитат. Что касает­ся последнего пункта, то в виде исклю­чения запросы по разысканию цитат всё же принимаются библиографами в ра­боту с учётом возможностей ресурсов интернета.

Отдельным объектом учёта следует считать также переадресование запроса. При этом переадресованные запросы не учитываются как выполненные справ­ки. Переадресование предполагает изве­щение пользователя о том, что его зап­рос перенаправлен в другую библиоте­ку, научно-информационный центр, учреждение. Переадресовываются, как правило, запросы узкоотраслевого или непрофильного характера.

Одной из основных тенденций раз­вития СБО является усиление роли ко­операции и координации подразделе­ний библиотеки. В практике работы по­лучило распространение «комплексное обслуживание». Оно включает «поиск, предоставление документов, их копи­рование (сканирование) и передачу по линиям связи». В настоящее время сложились следующие модели комплексного библиотечно-информационного обслуживания: уточняющая справка + установление местонахождения доку­мента + доставка документа (или его копии) удалённому пользователю; те­матическая справка + установление местонахождения подобранных по теме документов («шифровка») с использо­ванием системы каталогов РГБ + дос­тавка документов пользователю; фак­тографическая справка + формирова­ние пакета документов и их частей, содержащих необходимую фактографи­ческую информацию + доставка поль­зователю.

Анализ запросов по­казывает, что приоритетное значение для пользователя имеет не библиогра­фическое описание, а документ как носитель информации независимо от его материальной формы.

Библиография. - 2009. - № 4. - С. 47-54.

Список використаних джерел

 

1. Авдонина Н. А. Популяризация библиографических знаний среди читателей / Н. А. Авдонина, Н. С. Масловская // Библиография. - 2009. - № 4. - С. 55-60.

2. Жесткова С. Л. Массовое информирование читателей: инновации и традиции / С. Л. Жесткова // Библиография. - 2009. - № 5. - С. 54-56.

3. Лобановська І. Удосконалення традиційних карткових систематичних

каталогів / Інна Лобановські, Наталія Грузініна // Бібл. вісн. - 2009. - № 4. - С. 16-20.

4. Нещерет М. Ю. Виды ответов на запросы пользователей: учет в справочно-библиографическом обслуживании // Библиография. - 2009. - № 4. - С. 47-54.

5. Остапчук Ю. Обґрунтування терміна “довідково-бібліографічний апарат бібліотеки” / Юлія Остапчук // Бібл. вісн. - 2009. - № 4. - С. 33-37.

6. Розколупа Н. Окремі питання організації роботи бібліотеки-клубу і бібліотеки-музею / Н. Розколупа // Бібл. планета. - 2009. - № 3. - С. 23-25.

7. Теслюк В. Використання можливостей бібліотек у соціально-педагогічній роботі з “дітьми вулиць” / Валентина Теслюк // Вісн. Кн. палати. - 2009. - № 8. - С. 45-48.