1. Козацтво – один із станів українського населення XVI-XVIII ст. Складалося з козаків – вільних людей, воїнів, вартових. Поділялося на групи: реєстрове, що було на державній службі, отримуючи платню, землі; нереєстрове – не вписане до реєстру, соціально не захищене; січове або кошове – знаходилося на Січі, де кожен козак був приписаний до одного з 38-ми куренів; паланкове – проживало на хуторах та зимівниках, належало до певної паланки. Пізніше виділилася козацька старшина, що керувала простими козаками.

Варто розрізняти терміни "запорозький" і "запорізький". Усе, що стосується Запорозького козацтва, науковцями прийнято позначати прикметником "запорозький", а те, що стосується сучасного міста Запоріжжя – "запорізький".

2. Літератка – неологізм авторів для позначення абетки, в якій на одну літеру може бути по кілька віршів.

3.Аркан – довга мотузка з петлею на кінці, якою кочівники користувалися для ловів коней і полонених, накидаючи петлю на шию жертви.

4. Іван Богун (?-1664) – сподвижник Богдана Хмельницького у визвольній війні 1648-1667 років, вінницький полковник. Відрізнявся особливим вмінням фехтувати двома шаблями одночасно.

5. Булава – 1) стародавній вид зброї у формі кам’яної, пізніше металевої кулі на держаку до 0,8 м. 2) Символ влади (клейнод) турецького паші, українських і польських гетьманів, кошових отаманів Січі.

6. Січ Запорозька – військова і політична організація українського козацтва, що склалася на поч. ХVI ст. за Дніпровими порогами. Слово «січ» бере початок від «сікти»; робити «засіки» – укріплення козаків у їхньому військовому таборі. Пізніше Січ стає центром, столицею козацької християнської республіки. В умовах ворожого оточення сусідніх держав Січ стала захисником України, носієм національної державності. Держава Запорозька Січ мала збройні сили – Запорозьке Військо, яке водночас було і збройними силами України.

7. Бунчук – 1) відзнака та один з атрибутів влади (клейнод) гетьмана чи кошового отамана в Україні та Польщі, що мав вигляд палиці з кулею зверху, прикрашену кінським волоссям, зверху прикритим кількома косами. 2) У військових оркестрах – прикраса або шумовий інструмент з дзвіночками.

8. Кіш – 1) виборний уряд Запорозької Січі; 2) усе січове військо.

9. Гопак – 1) український національний танець, що вмістив в себе елементи давнього бойового мистецтва козаків. 2) Давнє бойове мистецтво козаків-запорожців, що бере початок ще від доби волхвів Київської Русь.

10. Ґніт– горючий шнур для запалювання чого-небудь, а також для передачі вогню на відстань. Використовувався також і для гарматної стрільби.

11. Джура – юний запорожець, зброєносець у козацької старшини в Україні в XVI-XVIII ст.ст.

12. Діди січові – досвідчені літні запорожці, що оберігали неписані закони Січі – козацькі традиції і були в пошані у товариства.

13.Руїна – трагічний період в історії України у третій чверті XVII ст., пов’язаний зі смертю Богдана Хмельницького, посиленням тиску на Україну з боку сусідніх держав та поділом Війська Запорозького на два ворожих табори.

14. Євангеліє (від грецьк. «єв» – «добра», «ангеліє» – «вістка») – головна частина Нового завіту, який, в свою чергу, є складовою частиною Біблії і містить в собі розповіді про земне життя Ісуса Христа та Його Вчення.

15. Зимівник – невеликий хутір (фільварок) одруженого козака, що жив не в Січі, а на території паланки вольностей Війська Низового Запорозького, и де господарство велось на зразок фермерського.

16. Кабиця – плита, на якій готувати їжу козаки тричі на день. Знаходилась в сінях кожного куреня.

17.Щерба – рідко зварене в рибній юшці борошно.

18. Таратута – старовинна слов’янська страва.

19. Тетеря (рябко) – страва типу кулешу з пшона, заправлена рідким гречаним або житнім тістом сіро-жовтого кольору, зварена на квасі.

20. Куліш (польова каша) – варена пшоняна каша, в яку додавали одну-дві картоплини, сіль, коріння, зелень, затирали салом з цибулею.

21. Соломаха – страва з рідкого гречаного (пшеничного чи житнього) тіста, яке вливали в підсолений окріп і заварювали, розмішуючи. Додавали олію, часник.

22. Мамалига (малай) – страва з вареного кукурудзяного або пшоняного борошна, взятих в тих же пропорціях до води. На Півдні України називали ще лемішкою.

23. Галушки – варені на воді шматочки пшеничного чи гречаного тіста, заправлені цибулею на олії чи салі.

24. Йосип Гладкий (1789-1866) – останній кошовий отаман Задунайської Січі, створеної після знищення Катериною ІІ Запорозької Нової Січі у 1775 р. Перевів частину козаків з-за Дунаю на колишні вольності запорожців перед початком війни між Росією й Туреччиною, бо козаки не хотіли воювати з християнами-росіянами на боці турків. У 1829-му році в Приазов’ї утворилось Азовське козаче військо, а в Причорномор’ї – Чорноморське козаче військо, які проіснували недовгий час.

25. Жупан – старовинний верхній чоловічий одяг сірого або синього сукна, який в XVI-XVII ст.ст. носили козаки.

26. Шлик– стародавній головний убір – круглої чи конічної форми, оздоблений хутром.

27. Каламар – чорнильниця.

28. Пернач (пірнач) – вид булави. В Україні ХVII-XVIII століть – головний символ влади полковника (сердюка). Відрізнявся від булави тим, що куля на кінці палиці мала вертикальні поздовжні вирізи, або особливі виступи у формі наконечників списів упоперек кулі, часом з шістьма перами над кулею.

29. Тулумбаси (литаври, котли) – козацька святиня, виготовлена з залізних чи срібних котлів, обтягнутих шкірою, на яких давав сигнали козакам довбиш (политаврник), б’ючи дерев’яними паличками по шкірі.

30. Дмитро Вишневецький (Байда; ?-1563) – князь, український магнат. У 1550-х роках черкаський і канівський староста. Побудував на острові Хортиця замок-фортецю для захисту запорожців від ворогів. Першим серед феодалів очолив козацький рух. Пізніше зруйнований замок на Хортиці став символом зародження козаччини, колискою Січі.

31. Іван Дмитрович Сірко (між 1605-1610-1680) – колишній отаман Запорозької Січі. Очолив чотири походи проти Кримського ханства і турецьких фортець Очаків та Ісламкермен, брав участь у Чигиринських походах 1677-1678 років. Користувався пошаною січовиків, обирався 22 рази кошовим (з них 8 років підряд). Очолив більш ніж 50 битв, з яких майже всі виграв. Поховано Івана Сірка біля с. Капулівка на Дніпропетровщині, на могилі стоїть козацький кам’яний хрест.

32. Церква Покрови – головний храм Січі, що зводився на честь свята Покрови Богородиці, що була в особливій пошані запорожців. Це свято відзначають 14 жовтня в честь чудесного визволення Константинополя від арабів (сарацинів). Мешканці оточеного міста просили захисту у Бога в храмі. Під час молитви серед них був святий Андрій, який побачив, що сама Божа Матір розпростерла над людьми в церкві свій омофор (покривало), ніби захищаючи ним благаючих допомоги у Господа. Запорожці настільки шанували Богородицю, що навіть у Задунайську Січ забрали з собою її ікону, врятовану під час розорення Нової Січі Катериною ІІ у 1775 році.