І.В. Кочін, О.М. Акулова, О.О. Гайволя, Д.В. Ількаєв, І.В. Шило,

П.І. Сидоренко, Т.М. Гут

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є. Й. Мухіна

Педагогічна діяльність за своєю специфікою ґрунтується на самостійній підготовці суб'єкта до різних видів діяльності.Самостійна робота лікарів є настільки важливою ланкою у післядипломної фахової підготовки, що ми вирішили, по-перше, проаналізувати стан методичної розробки теорії самостійної підготовки; по-друге, дослідити її суспільну значимість у післядипломній освіті. Аналіз теорії питання показує, що дидактичні функції самостійної роботи розуміються вченими по-різному: як метод навчання, як прийом навчан­ня, як форма органі­зації навчання, як засіб організації і виконання пізнавальної діяльності. Матеріали Болонської декларації також не дають єдиного методологічного підходу до цього терміну. На­зва самостійної роботи залежить від її країни та місця цієї роботи у навчальному процесі: у німецьких вузах це є „опосередковане навчання", у швейцарських - „тиха робота", у французьких - „індивідуальна робота",  у американських - „незалежне навчання".

Матеріали Болонської декларації, яка проголосила формування єди­ного європейського освітнього та дослідницького простору, наголошують самостійну роботу навчаємих як найважливіший елемент нових освітніх технологій, вона є одним із способів забезпечення нового міжнародно­го стандарту освіти. Деякі базові принципи Болонського процесу мо­жуть бути ефективно реалізовані лише на основі нової якості, нових підходів до змісту та форм самостійної роботи. Підхід до самостійної роботи як до чогось додаткового чи необов'язкового (за рахунок скорочення аудиторних занять тощо) не може привести до вирішення цієї пробле­ми. Необхідна докорінна перебудова навчального процесу з метою пе­ретворення самостійної роботи лікарів в основну їх діяльність, а кон­сультаційні зустрічі з викладачами - в необхідну, але не формалізовану роботу. Самостійна робота лікарів-слухачів, як один із об'єктів перетворень вищої медичної освіти, є складною у системі післядипломної підготовки лікарів, потребує особливої уваги і методичної розробки. Тому сьогодні ми вважаємо, що термінологічна проблема самостійної робо­ти лікарів-слухачів переросла з методичної у суспільну.