Вы здесь

Принципи діяльності державної служби медицини катастроф як система

Кочін І.В., Акулова О.М., Шило І.Ф.,

Гайволя О.О., Ількаєв Д.В., Сидоренко П.І., Гут Т.М.

 

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є. Й. Мухіна

 

При дослідженні проблеми з’ясовується, що при аналізі змісту окремих принципів діяльності Державної служби медицини катастроф виявляється певна їх не повнота, обумовлена, на наш погляд, тим, що в дійсності організаційні принципи не існують відокремлено, а щільно взаємопов’язані, об’єднуються на основі механізму інтеграції, породжуючи виникнення нової якості, внаслідок чого виникає особливе утворення – система принципів, на яких ґрунтується діяльність Державної служби медицини катастроф як особливого виду аварійно-рятувальної служби.

Мета дослідження: доведення важливості визнання системного характеру впливу принципів діяльності Державної служби медицини катастроф як сучасної парадигми, яка надає якісно нову модель постановки проблеми та її розв’язання щодо оптимізації організаційних засад діяльності служби.

Методи:методологічною основою дослідження для утвердження нової парадигми в науковому середовищі використано надбання загальної теорії систем і системного аналізу. Об’єктом дослідження обрано аксіоматично визначені принципи діяльності Державної служби медицини катастроф, які логічно випливають з затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. № 827 «Положення про Державну службу медицини катастроф», поставлених перед службою завдань, змісту і практики її діяльності, визначені, змістовно окреслені і підтверджені досвідом роботи служби та вербально сформульовані фахівцями. У межах дослідження проблеми автори відкинули підхід до переліку принципів діяльності Державної служби медицини катастроф тільки як їх сукупності та порядку розташування.

Результати.Важливе місце у формуванні цілісного уявлення про систему принципів діяльності Державної служби медицини катастроф посідає питання стосовно значущості кожного з них. Дехто з вчених вважає, що принципи нерівнозначні, інші визнають існування певної ієрархічної залежності між ними. Є думка вчених про те, що принципи діяльності Державної служби медицини катастроф являють собою елементи, які однаково діють у межах загальної системи. На наше переконання постановка питання про те, які з принципів є головними, а які другорядними, хибна і неконструктивна. Розгляд цього питання повинно відбуватися в зовсім іншій площині. Певно, виникнення різноманітних поглядів відбулося внаслідок того, що в першому випадку принципи досліджувалися в якості нормативно-регулюючих утворень у сукупності з притаманними їм системними зв’язками, а у другому – окремо від них. Крім того, дослідники, як правило, не обумовлюють, про яку саме систему – абстрактну або реальну – йде мова в їх роботах. Якщо розглядати абстрактну систему принципів діяльності Державної служби медицини катастроф, то треба визнати, що всі вони рівновеликі, оскільки являють собою нормативно-регулюючи приписи, призначені для найбільш повного врегулювання складнощів ситуацій, що виникають у практичній діяльності служби в повсякденних умовах і, особливо, під час надзвичайних ситуацій. У випадку дослідження реальної системи принципів прояв окремих її елементів може бути умовно описаний у вигляді підпорядкованого або головуючого положення серед інших, але такий підхід може використовуватись тільки по відношенню до конкретної ситуації, яка виникла в самій службі або у зв’язку з особливостями наслідків надзвичайних ситуацій та їх ліквідації.

Безумовна цінність проведеного дослідження на теоретико-методологічних  засадах загальної теорії систем і системного аналізу дає підстави авторам підтримати тезу про те, що при об’єднанні принципів в систему виникає якісно нове утворення, у якому його складові елементи, перебуваючи у постійній взаємодії, передають один одному частину своїх властивостей, створюючи взаємообумовлену, цілісну основу для оптимального регулювання діяльності Державної служби медицини катастроф в умовах повсякденної життєдіяльності суспільства і при виникненні надзвичайних ситуацій. Разом з тим, кожний з принципів наповнений власним змістом, який відрізняє його від інших. З цього випливає суттєве принципове твердження: визнання взаємозв’язку принципів не означає того, що зміст одного принципу повністю зводиться до змісту іншого, і, що якісна визначеність кожного принципу – одна з умов системності принципів діяльності Державної служби медицини катастроф.

Висновки.Таким чином, можливо стверджувати, що система принципів (основ) діяльності Державної служби медицини катастроф – це інтегровані у структурно упорядковану єдність нормативно-регулюючі приписи, які мають відносну самостійність, стабільність, автономність функціонування і можливість взаємодії з іншими елементами в середині системи та іншими системами принципів, на засадах яких здійснюється функціонування аварійно-рятувальних служб як в повсякденних умовах, так і в умовах ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.