Вы здесь

Аналіз рівнів ризиків виникнення аварій на хімічно небезпечних об’єктах запорізького регіону

І.Ф. Шило, д.м.н.,І.В. Кочін, к.м.н. П.І. Сидоренко, Т.М. Гут

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кафедра медицини катастроф

Кіровоградський базовий медичний коледж ім.. Є.Й. Мухіна

 

 

Сучасний розвиток економіки України і Запорізького регіону, взагалі, та хімічної промисловості, зокрема, призвів до підвищення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Висока зношеність основних виробничих фондів, скорочення коштів на протиаварійні заходи та інші фактори суттєво знизили рівень безпеки населення та зменшили час  безаварійного функціонування виробництв.

На практиці необхідне впровадження системи заходів, спрямованих на зниження ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій (НС), підвищення ступеню захищеності працівників хімічно небезпечних об’єктів та населення великих промислових центрів від наслідків надзвичайних ситуацій, мінімізацію негативної дії факторів небезпек та контроль за дотриманням відповідних норм, правил передбачених чинним законодавством та іншими нормативними актами.

Заходи щодо зменшення ризику виникнення аварій на хімічно небезпечних об’єктах поділяються на однотипні блоки:

а) комплекс заходів організаційно-виробничого спрямування стосується загальних питань організації виробництва для забезпечення високого рівня безпеки;

б)  комплекс заходів інженерно-технічного спрямування включає питання інженерно-технічного забезпечення необхідного рівня безпеки;

в) комплекс заходів медико-організаційного спрямування передбачає забезпечення негайної і довготривалої медичної допомоги потерпілим в результаті можливої надзвичайної ситуації. Сюди відносяться:

- визначення основних типів уражень працівників та населення з метою забезпечення необхідного рівня кваліфікації медичного персоналу;

- створення необхідних запасів медичних препаратів і відповідної медичної техніки, а в  деяких випадках засобів індивідуального захисту;

- створення мобілізаційних осередків медичних бригад постійної готовності першої черги Державної служби медицини катастроф та опрацювання навичок роботи в екстремальних умовах;

- використання медичних технологій лікувально-евакуаційного забезпечення потерпілих працівників хімічно небезпечного об’єкту при надзвичайній ситуації;

- визначення основних і тимчасових місць подальшого лікування потерпілих та евакуйованих.

г) комплекс заходів інформаційного характеру розглядає питання максимально швидкого отримання та передачі об’єктивної інформації про розвиток надзвичайної ситуації та впливу її наслідків на оточуюче середовище передбачає:

- створення надійних систем  екстреного оповіщення та постійного інформування працівників підприємств та населення про стан небезпечного об’єкту та розвитку можливих негативних подій на ньому;

- створення надійних дублюючих систем різних видів зв’язку  всередині і ззовні хімічно небезпечних об’єктів (ХНО);

- забезпечення потреб працюючих ХНО і населення в об’єктивній інформації про можливі надзвичайні ситуації;

- розповсюдження планів та сценаріїв поведінки заходів на хімічно небезпечному об’єкті та проведення єдиним комплексом. Одиничність проведення заходів і їх «випадковість» повністю виключаються.

Універсальність розроблених заходів розуміється у можливості їх використання при виникненні різноманітних надзвичайних ситуацій техногенного характеру на хімічно небезпечних об’єктах. Специфічність полягає в певних структурних особливостях комплексів заходів в залежності від конкретних умов впровадження.

Відповідність вказаним вимогам є головною умовою ефективності розроблених заходів в процесі зниження ймовірності виникнення НС на  та мінімізація медико-санітарних втрат серед працюючих.

Одним з найбільш важливих завдань попередження НС, які повинні забезпечити  безпечне мешкання  населення, є створення і підтримка мережі спостереження і лабораторного контролю (МСЛК). До 1994 року загальне керівництво МСЛК здійснювалось на основі наказу Начальника Цивільної оборони СРСР №  012 від 1987 року.

На даний час моніторинг довкілля у місцях проживання  і відпочинку населення здійснюють наступні міністерства та комітети: Мінекобезпеки, МНС, Мінагропром, Держкомлісгосп, Держкомгідромет, Держводгосп, Держкомгеологія, Держкомзем, Держбуд, МОЗ - (у місцях проживання  і відпочинку населення) – атмосферного повітря (вміст шкідливих хімічних речовин); поверхневих вод суші і питної води  (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); морських вод (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення тощо); фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо).

Суб’єкти системи моніторингу забезпечують вдосконалення підпорядкованих  їм мереж спостережень за станом  довкілля, уніфікацію методик спостережень і лабораторних аналізів, приладів і систем контролю. Цьому будуть сприяти створення і використання банків даних для їх багатоцільового, організаційного, методологічного і метрологічного забезпечення, об’єднанні складових частин  та уніфікованих компонентів цієї системи.

Мінекобезпеки разом з МНС за погодженням з іншими суб’єктами  системи моніторингу  встановлює спеціальні регламенти  спостереження  за екологічними об’єктами, критерії визначення і втручання у разі виникнення або загрози виникнення екологічних, техногенних та інших НС.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни  повинні негайно інформувати  Мінекобезпеки, МНС та їх органи на місцях про виникнення  або загрозу виникнення НС екологічного, техногенного  або іншого  походження.

Попередження про виникнення або загрозу виникнення небезпечних природних явищ, які можуть викликати НС техногенного походження (аварії на потенційно небезпечних та хімічно небезпечних об’єктах), оцінення їх розвитку і можливих наслідків покладається на:

- Держкомгідромет - метеорологічні,  гідрологічні та геліофізичні явища на суші і на морі;

- Держкомгеології - екзогенні та ендогенні геологічні процеси;

- Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадяни, які володіють об’єктивною інформацією про виникнення або загрозу виникнення небезпечних природних явищ, повинні негайно надавати її органам МНС і Мінекобезпеки. 

Більш реальну, детальну і повну характеристику ХНО регіону допомагає  дати Постанова  Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів  підвищеної небезпеки», яка затвердила «Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації  об’єктів підвищеної небезпеки» та «Порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки», а також «Порядок декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки».