І.В.Кочін, В.Я.Кіктенко,  П.І.Сидоренко, Т.М.Гут

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кіровоградський базовий медичний коледж ім.. Є.Й.Мухіна

Організація і надання екстреної психолого-психіатричної та психотерапевтичної допомоги (ЕПП та ПТД) постраждалим внаслідок різноманітних надзвичайних ситуацій (НС) мирного і воєнного часу вимагає від керівництва МОЗ України, Державної служби медицини катастроф (ДСМК) України, обласних Управлінь з питань надзвичайних ситуацій, медичної служби Збройних сил України наявності вірогідної кількісної та якісної інформації стосовно психологічного стану, розповсюдження патопсихології та психологічних розладів серед відповідних прошарків населення, працівників аварійно-рятувальних служб та військовослужбовців. При цьому треба враховувати, що контингент, який потребуватиме ЕПП та ПТД, буде формуватися як з постраждалого населення, так і працівників аварійно-рятувальних служб та правоохоронних органів, які беруть участь у ліквідації наслідків НС, а у разі воєнного конфлікту і з військовослужбовців. Саме психологічне, патопсихологічне та психіатричне тло, яке об’єктивно склалося і існує серед вищезгаданих контингентів, є тою суспільною основою, яка вибухоподібно проявляє себе різноманітними реактивними станами та психіатричною патологією під впливом потужних комплексних, як правило, несподіваних чинників НС.

Прогнозні розрахунки можливої кількості постраждалих з патопсихологічними порушеннями та психічними розладами, їх якісний склад, становлять ту об’єктивну основу, яка дозволяє оптимально організаційно та фахово підготувати ДСМК та особовий склад до надання ЕПП та ПТД як безпосередньо в осередках НС, при медичній евакуації, так і лікарняних стаціонарах. З такого поля бачення проблема організації психолого-психіатричної та психотерапевтичної допомоги при НС (ПП та ПТД НС) на початковому етапі є проблемою повноти статистичної медичної інформації щодо психічного здоров’я населення та результатів науково-дослідних робіт цивільних і військових медичних психологів та психіатрів проведених серед населення окремих територій, працівників аварійно-рятувальних служб, правоохоронних органів та військовослужбовців.

Стосовно працівників аварійно-рятувальних служб, то це, як правило, молоді та практично здорові особи, які щороку проходять медичні обстеження, та й самі екстремальні умови праці випробовують кожного рятувальника щодо здатності виконувати службові обов’язки в екстремальних та ризикових обставинах. А тому постійно відбувається природний відбір, але це стихійний процес, який потрібно ввести в межі законодавчого поля регулярних, нормативно визначених медичних, з участю психолога і психіатра, оглядів та психофізіологічних обстежень з фаховим висновком щодо можливості працювати в екстремальних умовах, який повинен мати обов’язковий характер для керівників аварійно-рятувальних служб. Такий же підхід повинен бути запроваджений для особового складу ДСМК, Управлінь з питань надзвичайних ситуацій, правоохоронних органів та військовослужбовців.

В цілому проблема організації та надання ЕПП та ПТД постраждалим при НС спеціалістами ДСМК багатопланова, має комплексний характер і вимагає послідовного розв’язання низки питань. Цілком логічно спочатку розв’язати питання підбору кадрів ДСМК з врахуванням психологічної структури особистості кожного працівника, патопсихології та психопатології, що буде запорукою попередження включення до складу медичних бригад постійної готовності ДСМК першої черги фахівців, яким за станом здоров’я не можна працювати в екстремальних умовах НС. Законодавство про охорону праці (Конституція України, Закон України «Про охорону праці», Кодекс законів про працю України тощо) вимагає забезпечення безпечних умов праці та збереження здоров’я працівників ДСМК навіть при професійній діяльності в умовах НС. Кардинальним та всебічним вирішенням цих питань є створення у вищих медичних закладах І-ІVрівнів акредитації додипломної та післядипломної освіти кафедр або циклів «Охорони праці та безпеки життєдіяльності медичних працівників».

Збереження психічного здоров’я працівників ДСМК та запобігання його розладів потребує послідовного розв’язання наступних питань: створення у ДСМК психологічної служби; психологічний відбір всіх працівників ДСМК з використанням психофізіологічних обстежень щодо спроможності виконувати професійні обов’язки з надання екстреної медичної допомоги у НС; психологічна підготовка особового складу ДСМК до професійної роботи в умовах НС; психологічне супроводження професійної медичної діяльності особового складу ДСМК з надання екстреної медичної допомоги постраждалим в умовах НС; медичний та психологічний огляд з використанням психофізіологічних обстежень особового складу ДСМК після виконання роботи в осередку НС; психологічна реабілітація і при необхідності лікування особового складу ДСМК після виконання роботи з надання екстреної медичної допомоги постраждалим в умовах НС.

Принципово важливим, на наше розуміння, визначальним, є принцип добровільності при відборі до роботи у ДСМК. Однак це не рівнозначно бажанню або небажанню працівника. Згода потенційного кандидата до включення у особовий склад ДСМК формується у повсякденній роботі з медичними і немедичними працівниками, бесідах, під час проведення фахових занять. При цьому з’ясовується ступінь професійної медичної підготовки, потреба у вдосконаленні фахових знань, вмінь та навичок. Важливе значення щодо відбору має професійний стаж, пов’язаний з наданням інтенсивної, невідкладної та екстреної медичної допомоги в умовах ЛПЗ, робота в бригадах невідповідної та швидкої медичної допомоги терміном не менше трьох років. Для керівників медичних бригад ДСМК обов’язковим є позитивний досвід роботи з людьми. У більшому ступені, ніж члени медичних бригад, її керівник повинен мати досвід роботи у екстремальних умовах НС з надання екстреної медичної допомоги постраждалим. Бажано, щоб члени медичних бригад були знайомі між собою та мали достатній досвід спільної професійної роботи. Це дає змогу запобігти психологічної несумісності працівників та заздалегідь сприяє створенню сприятливого психологічного клімату у медичній бригаді, що вкрай важливо для роботи у несприятливих, ризикових, небезпечних, емоційно напружених умовах НС. Трудові відносини повинні ґрунтуватися тільки на контрактній основі з чітко визначеними правами та обов’язками адміністрації ДСМК та працівника. Це має суттєве значення для запобігання трудових конфліктів і сприяє злагодженій роботі всієї служби як в умовах повсякденної роботи, так і НС.