В.М. Ільїна,І.В. Кочін, Д.О. Трошин, О.М. Акулова, О.О. Гайволя

ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області

Динамічні процеси, що відбуваються в соціально-еконо­мічному розвитку України на початку третього тисячоліття, об’єктивно зумовлюють підвищення вимог до викладачівпіслядипломної медичної освіти, а отже, їхньої професійно-педагогічної підго­товки. У сучасних умовах зростає значущість підвищення ква­ліфікації викладачів як складової системи непе­рервної освіти, актуалізується необхідність у педагогічному управлінні процесом розвитку творчої, активної особистості, зростають запити науки і практики в розкритті особливостей підвищення кваліфікаціївикладачівпіслядипломної медичної освіти. Основні вимоги до викладацьких кадрів і рівня їхнього професіоналізму знайшли відображення в законі України «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта (Україна XXIстоліття)», Національній доктрині розвитку освіти України у XXIстолітті, Концепції розвитку після­дипломної освіти в Україні. Вирішення визначених у законо­давчих документах завдань потребує розв’язання низки про­блем, однією з яких є підвищення кваліфікації викладачіввищих медичних навчальних закладів післядипломної освіти у нових соціокультурних умовах. Умовами модернізації української післядипломної медичної освітиє вироблення стратегій розвитку системи професійно-педагогічної діяльності, визначення потреб і пріоритетів на ринку праці викладачів, активне поширення інноваційних технологій навчання, фун­кціонування науково-методичного супроводу для професійного самовдосконалення кожного викладачау вищих медичних навчальних закладах післядипломної освітичерез розроблення і реалізацію спеціалізованих програм розвитку, саморозвитку і самореалізації особистості.

На основі нормативно-правових, організаційно-управлінських і концептуально-програмних державних рішень формується нова якість діяльності вищих медичних навчальних закладів післядипломної освіти. Збагачується їх науковий, навчально-методичний, інформаційний і кадровий потенціал; структуру і зміст діяльності приведено у відповідність до потреб розвитку освітньої практики, модернізовано зміст навчально-тематичних планів і програм, активно впроваджується дистанційне навчання. Проте, існує значна кількість суперечностей між чинною системою підвищення кваліфікації викладачів й реальними потребами в їхньому професійному зростанні, зумовлених низкою проблем соціально-економічного й соціально-педагогічного характеру, в тому числі – нерозв’язаність проблем диференціації моделей організації післядипломної медичної освіти в раціональній єдності теоретичної та практичної підготовки викладачів до професійного розвитку.