Юрій Завгородній - поет і перекладач. За останнє десятиліття вийшли друком поетичні книжки "Тече між пальцями пісок", "Поміж вчора і завтра", "Насіння в снігу" (переклади віршів латвійського поета К. Скуєнієкса), "На часі проща", "Прочинене в часі вічко", "На зламі часів", "З Латвійського берега" (переклади віршів 50-ти латвійських поетів - Мала латвійська антологія), "Не в'яне полум'я свічі".

    Прозова книжка "Злам" виходить вдруге після 1999 року із значними доповненнями, в цій книжці багато в чому простежується нелегка доля автора, який у своїй поетиній емоційності може вдаватися до крайнощів : від ніщівної тези - "живем плазуючі, і вже ніколи нам не встати без рук, без ніг, без клепок в голові",  до життєдайного ствердження - "таж люди є, і нива родить, і пісня не умерла і живе - ми знову станемо Народом! Іде Великдень й до воскресіння нас зове..."

   Спогади як самобичування, спогади як самовихваляння, спогади, породжені безсонням упродовж задовгої ночі, спогади мої і ваші, спогади, у яких не хотів і не прагнув брехні, як не хотів бачити і правди. Це ірреальні спогади людей з нереальної країни, тому таких прототипів для написання цієї книжки ніколи не могло існувати і будь-яка спроба ідентифікувати когось із цих  вигаданих персонажів з реальними особами не матиме жодних підстав.

     Оскільки після виходу першого видання "Зламу" все-таки спостерігалися намагання деяких читачів вишукувати в описах вигаданих персонажів натяки на долю чи вчинки конкретних осіб,  до другого видання цих історій автор додав ще більше вигадок.