(Макєєва І. В.)

Валентин Іванович Тарасенко народився 9 вересня 1945 року у місті Очаків Миколаївської області. У 1966 році після закінчення Сумського артилерійсько-технічного Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе і курсів підготовки політскладу при Львівському ВВПУ проходив службу в Забайкальському ВО і в Чехословаччині. У 1980 році переведений з Іркутська до Запоріжжя (Одеський ВО). У липні 1986 року майор В. І. Тарасенко був направлений командуванням округу до Афганістану (провінція Кандагар, п/п 71176). Загинув 26 серпня 1986 року під час перевірки однієї зі сторожових застав. Його БТР підірвався на "фугасі". Політпрацівник помер від отриманих ран. Нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки. Похований на Капустяному кладовищі у Запоріжжі.

Література про життя та діяльність

Евтушенко Ю. Книга-мемориал памяти воинов-запорожцев, погибших в Афганистане и других локальных войнах / Ю. М. Евтушенко. - Запорожье : Выдавэць, 1994. - С. 64.

Книга пам'яті України. Інтернаціоналісти. Запорізька область. Т. 23[і] / [голов. ред. і упоряд. Сльота В. П.]. - Запоріжжя : Дике Поле, 2012. - С. 77.

***

Жители области, погибшие в локальных войнах : [список] // МИГ. - 1993. - 10 апр. (№ 15). - С. 9.

Егорова И. 20 дней на войне / И. Егорова // Индустр. Запорожье. - 1989. - 29 авг. (№ 165). - С. 4.

***

Управление бригады - 70-я Отдельная Гвардейская Мотострелковая Бригада [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.kandagar.su/index/upravlenie_brigady/0-23

Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2010 рік : (календар і короткі довідки з бібліографічними списками) / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [відп. за вип. : І. П. Степаненко (ред.), Шершньова І. (уклад.)]. – Запоріжжя, 2009. – С. 52-54.

Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя на 2010 рік : (календар і короткі довідки з бібліографічними списками) / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ;[відп. за вип. : І. П. Степаненко (ред.), Шершньова І. (уклад.)]. – Запоріжжя, 2009. – С. 54-55.

 (Макєєва І. В.)

Петро Антонович Бринько 17 вересня 1915 року в селищі Мандрикіне (нині у межах м. Донецьк). Закінченчивши школу і Рутченківське гірничо-промислове училище (ПТУ № 108, м. Донецьк), працював підземним слюсарем на шахті № 29.

Влітку 1934 р. Петро Бринько переїхав до Запоріжжя і певний час трудився в управлінні “Міські електромережі” на посаді монтера. Потім було навчання в Запорізькому аероклубі (1935), Єйській школі льотчиків морської авіації, служба на Тихоокеанському флоті. Він - учасник боїв на озері Хасан (1938) і річці Халхін-Гол (1939). З початком радянсько-фінської війни його призначають заступником командира авіаційної ескадрильї 13-го винищувального авіаполку (10-та змішана авіабригада ВПС Балтійського флоту). Літав у розвідку, на супровід бомбардувальників, штурм військ противника.

Учасник Великої Вітчизняної війни з першого дня. Лейтенант Бринько брав участь в обороні Ленінграду, Таллінну, півострова Ханко та острова Даго. Льотчик володів блискавичною професійною реакцією, знищував ворожі літаки за найскладніших умов, бувгордістю всієї Червонопрапорної Балтики. Протягом двох з половиною місяців боїв збив 15 літаків супротивника і аеростат, двічі йшов на таран.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17.07.1941 р. за мужність і відвагу, проявлені в боях із німецько-фашистськими загарбниками, лейтенанту П. А. Бриньку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Був нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Червоної Зірки та медалями.

14 вересня 1941 р., під час бойової атаки, капітана Бринька було поранено уламком снаряда. При спробі здійснити посадку, підбитий літак зачепив крилом опору ЛЕП і впав. Пілот загинув у районі Стрельні. Похований в братській могилі в селищі Жилгородок біля с. Низіне Ломоносівського району Ленінградської області. На могилі льотчиків, які загинули при обороні Ленінграду, встановлений обеліск, на якому першим викарбуване прізвище героя. Його ім`я носить провулок у Санкт-Петербурзі і вулиця у Донецьку. На шахті № 29 відкрито меморіальну дошку. Увічнене ім`я П. А. Бринька у Книзі морської слави СРСР. 30 липня 1984 р. Запорізькому аероклубу було присвоєно ім`я його випускника — Героя Радянського Союзу Петра Антоновича Бринька.

Література про життя та діяльність

Авиация и космонавтика СССР / ред. А. А. Измайлов. - М. : Воениздат, 1968. - С. 271, 273, 275, 510.

Андреев С. Совершенное ими бессмертно. Кн. 2 / С. А. Андреев. - М. : Высш. Школа, 1986. - С. 89-92.

В небе — летчики Балтики / ред. А. Нугис. - Таллинн : Ээсти Раамат, 1974. - С. 14-15.

Герои в бушлатах / сост. М. Н. Гусев. - 3-е изд., доп. - Донецк : Донбасс, 1976. - С. 93-98.

Герои Советского Союза : ист.-стат. очерк / [Д. Н. Артамонов, А. А. Бабаков, Н. В. Борисов и др.] ; под ред. И. Н. Шкадова. – М. : Воениздат, 1984. – С. 46.

Герои Советского Союза : крат. биогр. слов. : [в 2 т.]. [Т.] 1. Абаев - Любичев / редкол. : И. Н. Шкадов (пред.) [и др.] ; М-во обороны СССР, Гл. упр. кадров [и др. ; А. А. Бабаков и др.]. – М. : Воениздат, 1987. – С. 206.

Голубев В. Крылья крепнут в бою / В. Ф. Голубев. - 2-е изд., испр. и доп. - Л. : Лениздат, 1984. - С. 10, 14-15, 83-96, 99, 103, 152, 156.

Запорожский аэроклуб, 1933-1993 : страницы истории / под общ. ред. Е. В. Прозорова. - Запорожье : [Запорожье], 1994. - С. 17, 19, 49, 56.

Кавалеры Золотой Звезды : очерки о Героях Сов. Союза / авт. - сост. А. А. Трокаев. - Донецк : Донбас, 1976. - С. 52-53.

Клименко Н. Свет памяти : докум. повести и очерки / Н. В. Клименко. - М. : ДОСААФ СССР, 1989. - С. 170-175.

Лукаш І. Велике бачиться на відстані : докум. повісті, нариси / І. М. Лукаш. - Дніпропетровськ : Січ, 1998. - С. 51-56.

Львов М. Сердце не забудет / М. Л. Львов.- Калининград : Кн. Изд-во, 1988. -С. 184-185, 198-199, 200-204, 208, 210, 213, 217-218, 228-232.

***

Клименко Н. Высокий взлет / Н. Клименко // Комс. знамя. - 1987. - 22 февр. (№ 37). - С. 4.

Клименко Н. И снова песня зазвучала / Н. Клименко // Индустр. Запорожье. - 1986. - 9 мая (№ 93). - С. 4.

Про присвоєнняімені Героя Радянського Союзу П. А. Бринька Запорізькомуавіаційному центру ДТСААФ : постанова Ради Міністрів УРСР від 31.07.1984 р. № 317 // Зібрання постанов уряду УРСР. - 1984. - № 8. - С. 24-25.

Лукаш І. Запорізький Чкалов / І. Лукаш // Запоріз. правда. - 1984. - 15 серп. (№ 156). - С. 4.

Лукаш І. Орлам — лише небо / І. Лукаш // Запоріз. правда. - 1979. - 23 лют. (№ 37). - С. 4.

Герой Советского Союза Бринько Петр Антонович [Электронный ресурс] // Герои страны. - Режим доступа : http://www.warherous.ru/hero/hero.asp?Hero_id=521

(Маркова Л. В.)

Юрій Федорович Рєзніков народився 21 вересня 1935 року в Караганді (Казахстан). У дитинстві Юрій ніяк не міг визначитися зі своїм спортивним вибором: грав у футбол, не менше любив і баскетбол, відвідував тренування секцій спортивної гімнастики та важкої атлетики. Навчаючись у Львівському інституті механізації сільського господарства, він із задоволенням займався лижним спортом.

А от з гандболом вперше познайомився під час армійської служби в Прикарпатському військовому окрузі. Виступав на позиції лівого півсереднього за львівські команди СКА та „Буревісник”, згодом за колектив Київського інституту фізкультури, а з 1961 по1973 роки - за запорізький клуб „Запоріжалюмінбуд”. Юрій Рєзніков - чемпіон СРСР (1959 р.) з ручного м’яча, неодноразовий призер всесоюзних першостей та чемпіонатів України, входив до числа 22 найкращих гандболістів СРСР, один із найсильніших бомбардирів країни 60-х років. У 1956 році він дебютував у складі збірної України, протягом 13 сезонів (1959-1972 рр.) був членом збірної СРСР, у складі якої провів 16 ігор, закинув 33 м’ячі.

У 1978-1987 роках Юрій Федорович був віце-президентом Федерації гандболу УРСР, після переїзду до Москви – заступником голови Федерації ручного м’яча СРСР, у 1992-2010 роках – віце-президентом Союзу гандболістів Росії, згодом до останніх днів життя – радником президента Федерації гандболу Росії.

У Запоріжжі Юрій Рєзніков пройшов трудовий шлях від інженера до керуючого трестом „Запоріжбудмеханізація”. У 1977 році він був переведений на керівну роботу до Києва, а ще через 10 років - до Москви, де показав себе ефективним кризовим менеджером. Поряд з плановим будівництвом йому доводилося брати участь у рятувальних роботах на Чорнобильській АЕС, ліквідації наслідків землетрусу у Вірменії, займатися організацією відновлювально-будівельних робіт у Чечні.

Юрій Федорович - почесний майстер спорту СРСР, почесний громадянин Запоріжжя. Крім спортивних регалій він удостоєний урядових нагород – Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, „Знак Пошани”, „За заслуги перед Вітчизною” IV ступеня.

Пішов з життя Юрій Федорович Рєзніков 18 квітня 2014 року. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві.

Література про життя та діяльність

Легенда запорізького гандболу // Запоріз. правда. – 2014. – 24 квіт. (№46-47). – С. 16.

Резников Юрий Федорович (1935-2014) [Электронный ресурс] // Спортивный некрополь. - Режим доступа : http://www.sport-nekropol

Лозовой Н. Бывший запорожский гандболист Юрий Резников: о работе замминистром и спасателем, рэкете в Чечне и шведской службе безопасности [Электронный ресурс] / Н. Лозовой ; Николай Лозовой // Гандбол: взгляд из Запорожья. - Режим доступа к статье: http://www.handball.zp.ua

Пологи – столиця запорізької кераміки : бібліогр. покажчик / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР ; [відп. за вип. : І. П. Степаненко (ред.), Шершньова І. (уклад.)]. – Запоріжжя : АА Тандем, 2012. – С. 149-151. – (Міста та села Запорізької області ; вип. 5).

(Руденкова І. Б.)

15 квітня 1991 р. було засноване комерційне підприємство "Кабельні інформаційні системи" ("КІТС"), на базі якого згодом (1995 р.) створена телерадіокомпанія " Алекс" . Телеканал отримав назву на честь міста Запоріжжя (Олександрівськ).Засновником телеканалу став Кузнєцов Олександр Борисович - відомий журналіст, громадський діяч, народний депутат України, який, на жаль, надто рано раптово відійшов у вічність. Алексовці прагнули зробити свій телеканал сімейним, цікавим для всіх.Дітям полюбилася " Почемучка ", татам -"Автокласс" і "Спорт - студия", мамам - " Вариации стиля ", "Будем здоровы" та ін. Однак, найцікавішою і найбільш гострою у перші роки існування телерадіокомпанії, була програма "Алекс-інформ", котра відстоювала інтереси запоріжців.

Аудиторія телеканалу "Алекс" - півтора мільйона людей, які проживають у Запорізькій і Дніпропетровській областях. Колектив ТРК "Алекс" нараховує понад сотню осіб. Серед них журналісти, телеоператори, інженери відеомонтажу, звукорежисери, редактори, ІТ-спеціалісти, водії, рекламні агенти, представники інших професій. Робота телерадіокомпанії - це постійна круговерть таких процесів, як оперативні зйомки, написання сценаріїв, озвучування, монтаж, і нарешті, трансляція передачі в ефірі. Жанрова структура мовлення телеканалу - інформаційні програми, багатосерійні телефільми та серіали, телепубліцистика, телевікторини, трансляції спортивних і суспільно-політичних подій. Візитівкою телеканалу завжди були новини, які є головною інформаційною програмою регіону. Особливою популярністю у телеглядачів користуються програми: "Сфера интересов"," Грани", "Любимый город", " С мира по факту", "Эко Cіty", " Варто пам'ятати", "Личное дело", "Смачного!", "Добрий настрій", "Караван", "7 питань pro Цікаве", "bood Dod", "Чарівниця", "Кіноспогади Запоріжжя", "Фитнес-журнал", "Скорость", "Культпросвет", "Мой сад", "Под покровом Богородицы" та ін.

ТРК "Алекс" сьогодні - лідер в інформаційному телемовленні регіону, виступає під патронатом підприємства ПАТ "Мотор Січ".

За свою творчість алексовці неодноразово удостоювались призів, грамот, дипломів. ТРК "Алекс" - переможець і лауреат професійних конкурсів та рейтингів. Серед почесних нагород - премія "Телетріумф" - за найкращі регіональні новини в Україні, "Чорноморська чайка" (м. Одеса) - за цикл програм про ПАТ "Мотор Січ". У 2013 р. колектив завоював перше місце на Міжнародному фестивалі "Бригантина ХVII"у номінації "Соціальна реклама", звання "Лідер галузі 2013" Національного бізнес-рейтінгу України.

Література

Дудек Л. 25 сентября 17 лет со дня основания отметил запорожский ТРК «Алекс» / Лариса Дудек // Мотор Січ. – 2012. – 29 верес. (№ 69). – С. 4-5.

«Алекс»: мы вам еще покажем! // МИГ. – 2010. – 23 сент. (№ 38). – С. 50.

Матюпатенко С. ТРК «Алекс» / С. Матюпатенко // ПравДа. – 2006. – 7 дек. (№ 5). – С. 13.

Концур Є. «Алексу» сім років / Є. Концур // Запороз. Січ. – 2002. – 1 жовт. – С. 7.

Чередниченко И. С «Алексом» по жизни / И. Чередниченко // Досье. - 2001. - № 39.- С. 11.

Боглевская О. А из нашего окна башня «Алекса» видна : [беседа с гл. ред. ТРК «Алекс» Г. Рекаловым ; записала О. Боглевская] // МИГ. - 2000. - 20 янв. (№ 3). - С. 6.

Рекалов Г. «Алекс»: 2 года без А. Кузнецова / Г. А. Рекалов // Наше время плюс. - 2000. - 9 нояб. - С. 14.

Егорова И. В эфире «Алекс» уже три года / Ирина Егорова // Индустр. Запорожье. – 1998. - 1 окт.

***

Кузнецов Олександр Борисович (1953-1998) [Електронний ресурс] // Вікіпедія. - Режим доступу до статті : http://uk.wikipedia.org

Мемориальная доска Кузнецову А. Б. В Запорожье [Электронный ресурс] // Шукач. - Режим доступа к статье : http://www.shukach.com

 (Назарова О. А.)

Валентин Якович Бруй народився 28 вересня 1935 року в селі Гайчул (нині - село Новоукраїнка) Куйбишевського району.

Закінчивши 7 класів загальноосвітньої школи у Запоріжжі, навчався у Дніпропетровській спеціальній школі Військово-повітряних сил (1950-1953 рр.), потім - у Ленінградській Червонопрапорній військово-повітряній інженерній академії імені О. Ф. Можайського. У 1959 році, отримавши диплом з відзнакою, почав працювати в ЦНДІ Міністерства оборони на посаді молодшого наукового співробітника, потім головного наукового співробітника (аж до 2011 року). У 1969 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук, а у 1984 році - доктора технічних наук. Тоді ж отримав вченезвання професора. 2005 року його обрано дійсним членом Російської інженерної академії.

Він також академік Міжнародної академії екології та природокористування, Академії військових наук.

Валентин Якович має більш 200 наукових праць, але значна їх частина знаходиться під грифом “ДСВ” і є секретними.

За наукові досягнення наш земляк удостоєний звання “Заслужений діяч науки Російської Федерації”.

Література про життя та діяльність

Абліцов В. Там, де Гайчур круто в`ється... : до 210-літньої хроніки степового запорізького поселення : [в т. ч. про уродженця с. Новоукраїнка Куйбишев. р-ну В. Я. Бруя] / Віталій Абліцов // Хортиця. - 2013. - № 4. - С. 40-48.