РОЗДІЛ V

Що являли собою за останніми даними розкопів трипільські житла (площадки)? На поселенні Коломийщина, добре вивченому Трипільською експедицією, і в ряді інших пунктів, трипільські жилі будівлі являли собою багатородинні доми єдиного родового колективу, в яких провадилось спільне господарство. Це — наземні глинобитні будівлі великих розмірів, що доходять площею до 120 — 140 кв. м (20 х 6 м, 21 х 7 м) (рис. 4). Вони складаються з кількох камер, розділених поперечними перегородками, в кожній з яких є по одній або дві печі. Конструкція камер будинку часто неоднакова. Крім того, в них удається спостерігати різні переробки. Великий трипільський будинок довжиною часто доходить до 20 м. (при. ширині 6,7 — 7 м) і складається з 4—5 камер.

Рис. 4. Загальний вигляд глинобитних решток житла № 11 на поселенні в уроч. Коломийщина І (1936 р.).

На цьому ж поселенні відомі житла менших розмірів, в одну камеру. Це, мабуть, невеликі домогосподарства, які провадили спільне з великим домом колективне господарство. В такій будівлі (20 — 30 кв. м) немає поперечних перегородок і є всього одна піч. В великих будівлях, крім окремих господарських камер з печами (одною-двома), виділяється іноді ще одна камера без печі — це "сіни" з входом, оберненим звичайно до центра поселення. Крім того, в деяких випадках в великих домогосподарствах, в протилежність камерам з печами, виділяється спеціальна камера (або особливе місце в одній з "пічних" камер), викладена багатошаровими глиняними плитами, також без печі. Це, мабуть, прибудова особливого господарського призначення, найскорше "комора" для переховування зерна. В будинку буває виділене також спеціальне місце, звичайно проти печі, для переховування запасів. Воно являє собою невелике (до 20—30 см) підвищення над долівкою, і саме тут в процесі розкопування знаходять найбільше число величезних (до 1 м) цілих і в фрагментах посудин, призначених для переховування припасів (зерна).

Коло печі і в самій печі знаходимо посуд іншого сорту — великі миски для готування їжі і горщики з дуже міцної маси (глина з домішкою товчених черепашок) для варіння страви. Коло великих грушовидної форми посудин знаходять покришки і зерно-терні камені: великі плоскі — нижні і кулясті невеликі — верхні. Місце коло печі помітно відрізняється від загальної конструкції долівки і стін в будинку. Воно вище долівки і являє собою колопічне підвищення, своєрідну лежанку, яка зливається з підвищенням основи печі і її черенем.

Багато цікавого для уявлення про трипільський будинок дають глиняні моделі жител, які знаходять в розкопах поруч з іншими предметами культу (наприклад, глиняними фігурками), призначеними для культово-обрядових дій.

Знайдені в поселеннях коло Сушківки, Попудні і Володимирівки на Уманщині моделі дають змогу поповнити наші відомості про трипільське житло і добре зрозуміти внутрішнє влаштування цього будинку (рис. 5). Разом з тим позначені на моделях деталі і зроблені при розкопах спостереження багато в чому збігаються.

Але коли відкритий при розкопах великий трипільський будинок має багато камер, то на моделях дане зображення не всього будинку, а одної лише камери. На моделі з Сушківки на передньому плані виділений вхід — "сіни" з великим порогом. Направо від входу міститься склеписта прямокутна піч з "лежанкою". Наліво проти печі — підвищення з посудом. Проти входу — місце жертовника, підвищення в формі грецького хреста. Стіни в житлі невисокі, у протилежній від входу стіні — округле вікно. Ряд деталей відтворює картину внутрішнього влаштування трипільського будинку. Так, коло печі на моделі з Попудні бачимо зображення сидячого "ідола" (жіноче зображення). Можливо, що в родовому трипільському будинку культові антропоморфні зображення (фігурки) містились коло печі, тобто коло того місця, де проходив основний час життя родини. Поблизу ж посудин для переховування припасів, проти печей, на тих же моделях зображена схилена постать жінки, що розтирає зерно на зернотерці. Цікава ще одна деталь: коло зернотерки зображене помітне заглиблення в долівці, куди, очевидно, зсипали зерно. Точно такі ями, вимазані глиною, відомі в долівці житла на поселеннях Коломийщина І і II. В розкопах у Володимирівці відкриті також жертовники, форма яких збігається з аналогічними зображеннями на моделях.

Рис. 5. Глиняна модель житла, знайдена на поселенні Сушківка (розкопи В. Є. Козловської 1916 р ).

Будівна техніка в епоху трипілля стояла на досить високому ступені розвитку. Дерево і глина були основними будівельними матеріалами. Дерев'яний (плетений) каркас невисоких стін обмазувався глиною, при чому в глиняну обмазку (в формі вальків) додавали рослинну домішку. В верхніх частинах стіна з таких вальків була, очевидно, не обпалена, а в місці прилягання до основи долівки вона злегка обпалена і утворює разом з укладеними на місці житла вальками фундамент, основу будівлі.

Місце, де будувалось житло, трохи вирівнювали і, коли було треба, згладжували, знімаючи невеликий верхній шар землі, а, може, в деяких випадках, особливо на схилах, трохи поглиблювали поверхню.

В усякому разі, трипільські площадки є житла наземні.

Добре вирівняну ділянку, особливо на місці колишнього будинку, викладали впоперек рядами вальків з глини з рослинною домішкою, близьких своїм типом до середньоазіатської саманної цегли. Вони доходили до 25—30 см довжини і 10—15 см ширини, при 10—15 см товщини. Часто вони обпалювались на багатті, а далі, вже в вигляді обпаленого міцного будівельного матеріалу, укладались на місці будівлі, утворюючи міцний фундамент.

Рис. 6. Глиняна плитчаста підлога в житлі № 8 на поселенні в уроч. Коломийщина І (1936 р.).

Часто низ таких вальків має відбитки дерев'яних широких плах — сліди дерев'яного помосту, на якому їх, мабуть, обпалювали з усіх боків або який клали на землю під вальки. В останньому випадку цей дерев'яно-глиняний настил обпалювали на місці, розкладаючи зверху багаття. Вогонь дуже обпалював верхню сторону вальків і не доходив до нижньої, яка лишалась сірувато-чорною, не досить обпаленою.

Над вальками укладалась глиняна долівка і різні підвищення (коло і проти печі і т. д.), які складалися часто з 4—5 плитчастих нашарувань. Плитки робилися з лесовидної глини без ніякої домішки. Обпалювали їх, як підтверджується тепер хімічно-технологічним аналізом, здебільшого заздалегідь, за межами житла. Прекрасна глиняна маса їх рівномірно обпалена. Поверхня плиток згладжена з обох боків, але вони не мають певної правильно геометричної форми, як, наприклад, цегла. Товщина плиток буває різна, від 0,03 см до 0,15 см при загальних розмірах 0,20 х 0,25 см. Краї нерівні, не дають різко окреслених граней (рис. 6).

Ці плитки на зразок своєрідних цеглин були прекрасним будівельним матеріалом. З них викладали долівку і різні частини в будинку — підвищення коло печі і місця для посуду, а також жертовне місце. З кількох рядів товщих плиток (до 0,20 м) будували черінь печі, який помітно підвищувався над долівкою.

Рис. 7. Підвищення у вигляді хреста — "жертовник" в житлі № 1 на поселенні Володимирівка (1936 р.).

Отже людина в епоху трипілля будувала своє житло надзвичайно різноманітно, використовуючи поруч з деревом вальки і плитки з обпаленої глини. З вальків, наприклад, крім основи стін і долівки, в будинку робили основу поперечних перегородок, валькова обмазка йшла й на будування склепіння печі — вона разом з глиною вкривала плетений каркас з лози. З плиток робили багатошарову долівку, обличковували ними підвищення; з товстіших плиток робили черінь печі.

Особливо цікаво, що іноді такі ж плитки і валькову обмазку давні будівники використовували в різних випадках для різного призначення. Глиняній плитчастій долівці в трипільському житлі, покладеній на вальковому фундаменті, надавалось особливого значення як місцю, де могла розміщатись родина під час їжі, сну і т. д. Багатошаровість її охороняла житло від вогкості і давала змогу тримати будівлю в чистоті. Плитки щільно прилягали одна до одної, їх часто ремонтували і перестилали наново. Давні трипільці, прекрасні ганчарі, уміло використовували глину як будівельний матеріал, добре вивчивши її властивості і досягаючи обпаленням великої міцності.

Плитами ж викладали й жертовне округле місце, пофарбоване в червоний колір, як відомо з розкопів на поселенні Коломийщина ІІ. В житлі № 1 у Володимирівці округлий жертовник був пізніше перероблений на хрестовидний і прикрашений заглибленим орнаментом (рис. 7).

В житлі постійно спостерігається фарбування окремих його частин, як от зовнішніх стін, печі або колопічного підвищення. Крім того, цікаве фарбування і розпис дають моделі давніх жител: на стінах їх ззовні і зсередини ми бачимо розпис; так само розписом прикрашені вхід і вікно, іноді поріг і долівка (рис. 8). Одна з найцікавіших частин трипільського житла — це піч. В житлі, що складається з кількох камер, звичайно є не одна, а кілька печей (за числом камер). В великому багатокамерному будинку буває 5 і 6 печей, в кожній камері по одній, а в деяких по дві. Прямокутні склеписті печі завжди вищі долівки і стоять на особливій основі, яка складається з спеціально покладеної валькової основи і часто багатошарового череня печі (рис. 9, 10). На місці розкопів печі виявляються завжди в вигляді великої купи дуже обпаленої (часто до ошлакованості) обмазки заваленого склепіння. Великі вальки пічного склепіння лежать звичайно в зруйнованому стані просто на плитах череня. З одного (зовнішнього) боку вони згладжені, з другого (внутрішнього) ясно помітні сліди відбитків дерева або лози, з яких були збудовані стіни і склепіння печі, а далі обмазані глиною і обпалені (рис. 11). Від сильного вогню (температура доходила понад 1000°) обмазка печей дуже скипала і доходила до оскління поверхні.

Удалось відтворити розміри і форми печей, чотирикутна основа яких звичайно дорівнює 2 X 2 м при висоті до 1,5 — 2 м. Форма їх аналогічна зображеним на давніх моделях. В одному з жител при розкопах була знайдена верхня округла частина такої печі, що являла собою закінчення — верхівку склепіння. Очевидно, піч здебільшого не мала димоходу і топилась по-чорному. Піч мала своєрідні карнизи, стінки її були частково пофарбовані в червоний колір. Особливо пильно влаштований завжди черінь печі. Щоб він краще зберігав тепло, його укладали найчастіше з 2—3, а в великих печах і з 4 рядів плиток. Плитки ці разом з вальковою обмазкою утворюють основу печі, що помітно підвищується над долівкою житла і переходить в колопічне підвищення, "лежанку".

1

2

Рис. 8 глиняна модель житла з розкопів на поселенні в с. Володимирівці (1936 р.). Вигляд спереду (1); вигляд збоку (2) (1/3 н. в.).

Рис. 9. Плитки череня печі на вальковій основі в житлі № 4 на поселенні в уроч. Коломийщина І (1935 р.).

Рис. 10. Рештки поперечної перегородки та основи печі з валькової глиняної обмазки в житлі № 10 на поселенні в уроч. Коломийщина І (1936 р.)

Під час розкопів найтрудніше було розв'язати питання про перекриття в трипільському будинку. Довго не було ніяких матеріалів, на основі яких можна було б говорити про форму його покрівлі. Хвойка, характеризуючи площадки як поховні спорудження, вказував на можливість існування кількох поверхів, причому форми перекриття він не уточнює. Штерн писав, що прямокутне і чотирибічне глиняне приміщення, якому, мабуть, часто надавали стійкості і опори, втикаючи стовпи і переплітаючи прути, мало зверху покрівлю з щільно прилягаючих одна до одної колод з товстою глиняною обмазкою.

Рис. 11. Валькова обмазка склепіння печі з відбитками дерева в житлі № 4 на поселенні в уроч. Коломийщина II (1939 р.).

Чи було це перекриття влаштоване в вигляді плоскої покрівлі, чи на зразок склепіння, — на основі матеріалу, що є в моєму розпорядженні, точно сказати не можна. На основі форми деяких з цих глиняних грудок з відбитком колод склеписте влаштування покрівлі здається мені в усякому разі ймовірним; його досягали, можливо, тільки тим, що глиняну обмазку посередині, над рядом колод, накладали товстіше, ніж на боках. Таким чином досягали можливості стікання дощової води і розталого снігу. Спіцин висловлює думку, що покрівля мала два схили і вкривалася соломою. Гамченко, реконструюючи форму площадки, вказував на вуликоподібний характер склепистого перекриття їх. Відомі трипільські моделі житла з Сушківки, Попудні і Володимирівни, які докладно зображують деталі внутрішнього будинку, всі не мають покрівлі. При виготовленні цих моделей, призначення яких було спеціально культове, мали на увазі необхідність легко бачити всі деталі всередині будинку, а покрівля заховувала б їх. Проте ряд моделей, відомих в Західній Європі, має двосхилу покрівлю. Наші розкопи на поселеннях Коломийщини І і II також дали деякі матеріали, з яких можна судити про покрівлю. Так, в житлах № 24 і 25 (1938 р.), № 1 і 2 (1939 р., Коломийщина II) (1939 р.) були виявлені всередині жител рештки стовпів, від яких збереглись лише дуже обвуглені всередині нижні частини.

Рис. 12. Реконструкція глиняної моделі житла з розкопів на поселенні в уроч. Коломийщина II Житло № 5.

Стовпи служили підпорою покрівлі у великому прямокутному будинку і були розташовані попарно всередині нього, в місцях поперечних перегородок, на деякій відстані від стін. На стовпи клали крокви покрівлі. При такій системі перекриття стіни мусили бути не дуже високі.

Звичайно, поки що трудно сказати, з чого робили таку покрівлю. За аналогією з житлами примітивних народів можна думати, що її вкривали соломою, очеретом, може, шкурами тварин, присипаючи землею і укріпляючи зверху кроквами.

Рис. 13. Реконструкція глиняної моделі житла з розкопів на поселенні в уроч. Коломийщина II (1939 р.). Житло № 5.

В 1939 році Трипільська експедиція на поселенні Коломийщина II знайшла в житлі № 5 нові моделі трипільського житла, при чому, відмінно від відомих раніш, коломийщинська модель зображає житло з чотирисхилою покрівлею, з трьома кроквами з кожного поздовжнього боку і з двома спереду. Нові матеріали розкопів і коломийщинська модель однаково розв'язують питання про чотирисхилий характер покриття (рис. 12, 13).

Аналіз решток обвугленого дерева стовпів показав, що підпору цю робили з найтвердішої породи дерева — з дуба. Діаметр стовпів коло основи досягає 20 см. Як високо вони підпирали покрівлю, — вирішити поки що трудно. На моделі в покрівлі з одного боку зроблений овальний отвір, який служив, мабуть, для виходу диму. Цікаво, що при загальній чотирисхилості передня і задня частина покрівлі трохи закруглені. Чотирисхила покрівля, перекриваючи овально-прямокутну будівлю, давала овальні закруглення. Це примушує бачити в коломийщинській знахідці цікавий приклад зображення житла, яке являло собою перехідну форму від округлої будівлі до прямокутної. Отже нові відкриття в галузі вивчення так званих трипільських площадок дали надзвичайно цінний матеріал для розуміння влаштування первісного житла в період родового суспільства.