РОЗДІЛ II.

Одночасно з характеристикою трипільської культури в цілому Хвойка пробує встановити хронологію трипільських пам'яток. Встановлені ним і покладені в основу періодизації дві групи трипільських площадок відрізняються різними комплексами знахідок (головним чином - кераміки) в кожній з них. "Одна група площадок", - писав Хвойка, - належить тільки до епохи кам'яного віку, а друга група, де помічена наявність виробів з міді, належить до періоду дальшого - епохи міді". Першу він назвав культурою "В", другою культурою "А". Послідовність букв дана ним відповідно до черговості відкриття обох груп у районі Трипілля.

На думку Хвойки, на площадках "культури А" звичайно зустрінеться посуд, який належить до сорту кераміки з заглибленим спіральним орнаментом, і значно менше посуду монохромного і біохромного, тобто з розписом в одну і дві фарби.

Найхарактернішими для цієї групи пам'яток є знахідки великих грушовидних урн з покришками шоломовидної форми. В цих посудинах Хвойка знаходив попіл і вважав їх урнами, в. яких зберігався попіл від спалення. Крім того, на площадках "культури А" звичайні знахідки подвійних порожнистих біноклевидних посудин загадкового призначення. Для характеристики комплексу "культури А" Хвойка відзначає також постійну наявність у площадках просвердлених кам'яних сокир, або, як ми тепер уважаємо, наконечників мотик з оленячого і лосячого рогу, а також речей з міді (сокири).

"При порівнянні з "культурою А", — пише Хвойка, — в "культурі В" спостерігалась значна примітивність у формах посудин, в характері орнаментації яка вкриває лише верхню половину посудини". І самі форми інші: немає характерних для "культури А" грушовидних урн і шоломовидних покришок, рідко зустрічаються біноклевидні посудини. Більшість кераміки має заглиблений орнамент, але виконаний не так пильно. Спіральна орнаментація зустрічається рідко. Формою посудини наближаються до кратероподібних з широкою шийкою і названі Штсрном умовно (за подібністю форми) грецьким терміном "кратер".

Поруч з цими найзвичайнішими для "культури В" речами знайдені різноманітних розмірів чаші, глечики, широкошиї горщики і посудини двоконусної форми. В комплексі "культури В" звичайно частіше, ніж у "культурі А", зустрічається посуд, в матеріалі якого є домішка товчених черепашок. На краях деяких з них є скульптурні зображення голів тварин (наприклад, бика). На поверхні посуд має різкі сліди зубчастого інструмента, який вживали при ліпці.

Нарешті, розписна кераміка "культури В" значно відмінна від розписної кераміки "культури А": посуд найчастіше розписаний лише одною чорною фарбою (монохромний розпис), нанесеною на поверхню червонуватого тону.

Крім різниці в керамічному інвентарі, Хвойка відзначає повну відсутність у "культурі В" виробів з міді і просвердлених сокир.

Отже відмінність у керамічному комплексі, наявність в одній з груп речей з міді і примітивніший характер "культури В" примусили Хвойка вважати останню давнішою, ніж "культура А".

Більшість радянських і західноєвропейських учених, досліджуючи різноманітні трипільські пам'ятки, відкриті за останнє десятиліття на широкій території від Дніпра до Дунаю, а також порівнюючи їх із знахідками давніших і пізніших епох, приходять до інших висновків і встановлюють іншу послідовність періодизації трипілля. На основі цих досліджень, тобто на основі залягання в тому самому місці тих чи інших культурних решток (зокрема й кераміки) в різних грунтово-геологічних умовах на неоднакових глибинах, найдавнішим є комплекс знахідок "культури А" Хвойки, а пізнішим — комплекс "культури В". На цьому питанні ми ще спинимося далі.

За Хвойкою, матеріали обох культур — "А" і "В" — належать тому самому осілому землеробському народові, в якому він бачив наших предків — праслав'ян (або протослав'ян). Вони жили до відомих досі пересувань і нашесть інших іноземних племен і пережили їх. Потомки деяких з них зберегли в своєму володінні "край предків до цього часу". Радянська історична наука, підходячи до цього питання, насамперед не вбачає в слав'янах єдиного народу, який в цілому і "чистому" вигляді існував на Наддніпров'ї з найдавнішої (неолітичної) епохи. Разом з тим, простежуючи розвиток племінних об'єднань у цьому районі в до-скіфський період і розв'язуючи проблему походження східних слав'ян, неправильно було б не зважати зовсім на матеріали трипільської культури. Лише на основі вивчення розвитку суспільства на Наддніпров'ї з найдавніших епох можна досить повно висвітлити історію народів, що населяли цей край. — Хвойка вказує, що серед трипільських матеріалів є також вироби, привезеш ззовні. Перше місце, на його думку, займає розписна кераміка: "Судячи з матеріалу, з якого вона зроблена, можна сказати, що посудини з жовтувато-білої і оранжевої глини, з розписними прикрасами, являли собою або привезені вироби, або вироби іноземних майстрів".

"Через те, що порівняльне вивчення знахідок, — пише Штерн, — ясно говорить за те, що в ті далекі домікенські епохи культурна течія рухалася в напрямку з півночі на південь, то ми можемо розглядати великий фракійський народ як носителя тої культури, яка головним чином лежить в основі розвитку раннього грецького життя... В своєму русі з півночі на південь племена пересуваються і заселяють береги Малої Азії, острови Егейського моря і Грецький материк".

Отже пам'ятки трипілля проливають яскраве світло на первісне життя племен Греції. До цієї думки Штерна приєднується й Спідин, який вважав, що "київські площадки" належать одному з фракійських племен. Виявлена на них багата й високорозвинута культура, на думку Спіцина, східна, а саме "малоазіатська". Він порівнює знахідки трипілля з зробленими в Закаспійській області, в Анау, коло Ашхабада, де були відкриті рештки культури з розписною керамікою, аналогічною передньоазіатським пам'яткам ПІ — II тисячоліть до нашої ери.