РОЗДІЛ X

Пам'ятки трипільської культури існували протягом довгого часу і в своєму поступовому розвитку не лишалися незмінними. Зміни їх відзначив уже В. В. Хвойка, який виділив дві групи площадок — "культури А" і "культури В". В роботах останніх років, наприклад, в дослідженнях Т. С. Пассек, дається нова класифікація трипілля, при чому на основі аналізу головним чином керамічного матеріалу виділені ступені в розвитку культури (див. табл. 1 і 2), а саме: ступені А — В (І, II) — С (І, її) в Наддніпров'ї і В/ІІ — γ/І і γ/ІІ в Наддністров'ї. В останній час тому ж питанню періодизації присвячені роботи Є. Ю. Кричевського.

Відмінності різночасних трипільських комплексів найлегше простежуються на кераміці (маса, техніка, форма, орнаментація). Дати ж характеристику їх в системі господарства для кожного етапу через недостатню ще вивченість матеріалу дуже трудно, але ряд моментів, як, наприклад, зростаюче значення скотарства і полювання, можна відзначити для пізніх етапів трипілля. Розвиток скотарства приводить до корінної зміни в системі господарства племен з матріархальним ладом, які займалися примітивним землеробством з зародками скотарства, характеризованого в попередніх розділах.

Матеріали з розкопів в Усатові висвітлюють етап пізнього трипілля, показуючи корінні зміни, які сталися в цей час в суспільному ладі, в господарстві і в Ідеологічних уявленнях. Очевидно, на пізньому етапі тут відбувається просування скотарських племен в південні степові простори, розширюється територія, зайнята культурою в давніші часи, а також зміняється вибір місця поселень. Так, пам'ятки пізнього трипілля відомі в районах ближче до узбережжя Чорного моря (наприклад, Усатове, кургани Красної Слобідки, Білозерки, Парканів), а також на лівому березі Дніпра (Бортничі, Євминки, Лукаші) і в Поліссі (Городськ на р. Тетереві). Одночасно треба відзначити зміни в формах жител і появу невеликих, порівнюючи з крупними колективними будинками, відкритими, наприклад, на Коломийщині, жител типу напівземлянок з вогнищами, як от у Києві (розкопи В. В. Хвойки). Своєрідні щодо свого характеру площадки в невеликих, трохи заглиблених житлах відомі в Городську; окремі невеличкі пічні спорудження відкриті в Райках (розкопи П. П. Курінного). На цьому ж пізньому етапі значно зростає в господарстві роль скотарства. Порівнюючи бідний культурний шар ранніх трипільських поселень, що характеризує головним чином господарство землеробське, на пізніх етапах (в Усатові, Городську та ін.) помітно зміняється і щодо свого вмісту, і щодо насиченості кістками домашніх і диких тварин. Все це вказує на ріст значення скотарства і полювання.

Зміняється характер стада: поруч з кістками великої рогатої худоби, наприклад, в Усатові, помітно збільшується число кісток вівці і коня.

На цьому ж пізньому етапі збільшується число виробів з міді і розвивається ткацька справа.

Нарешті, з'являється нова форма обряду поховань в скорченому положенні в курганах, оточених камінням коло основи (так звані кромлехи). Про цей етап пізнього трипілля або, вірніше, про переоформлення його в нові культури епохи бронзи найповніше відомо з розкопів останніх років в Усатові.

С. Усатове розташоване на високому березі великого Куяльницького лиману. Після перших розкопів (в 1921 р.) систематичні (з невеликими перервами) дослідження тут провадились аж до 1940 року. Надзвичайно важливо, що вивчати Усатове можна було одразу на основі двох джерел — поселення і курганних могильників.

Розкопи на Усатівському поселенні дали надзвичайно важливий археологічний матеріал, що висвітлює ранній період епохи бронзи в Причорномор'ї. Але повному вивченню ряду питань перешкоджала насамперед зруйнованість культурного шару в наслідок довгочасного ламання каменю (черепашковий вапняк) на місці поселення. Безпосередньо на вапняку, на глибині 0,5 м, в чорноземі був виявлений культурний шар поселення з основними пам'ятками. Серед зроблених на поселенні спостережень великий інтерес являють відкриті рештки прямокутних викладок з вапнякових плит, поставлених на ребро. Треба припускати, що тут, замість глини й дерева, з якого звичайно будували трипільські будинки, вживали вапняк. Велике зруйнування не дозволило дослідникам цілком певно встановити форму і розміри усатівських будівель, а також з'ясувати систему розташування будинків на поселенні. Спостережені також вапнякові викладки, які утворюють свого роду "коридори" (алеї з каміння), що з'єднували, очевидно, окремі будівлі. Крім наземних будівель з вапняку, в Усатові виявлені й висічені в скелі "коридори", заповнені культурним шаром давнього походження. Призначення їх загадкове, але припускають, що вони служили для переховування припасів або були приміщеннями для загону худоби. В вапняковій же скелі в Усатові виявлене висічене заглиблення (1 м довжиною), яке формою нагадує бичачу голову. В зв'язку з тим, що в Усатові, безперечно, існував культ бика, дослідники вважають, що й ця висічена голова мала культове призначення. Культове призначення, на думку вчених, що розкопали Усатове, мали і вапнякова огорожа і викладки плит, ці своєрідні усатівські "вівтарі", з великою кількістю знайдених коло них фігурок.

Культурний шар на поселенні був надзвичайно насичений кістками тварин і риб, скупченням черепашок, фрагментами посуду, керамічними знаряддями і відщепами, грузилами і глиняними фігурками. Всі ці знахідки дали підставу говорити про значну роль, яку починає грати в цю епоху скотарство і особливо вівчарство.

З домашніх тварин знайдені рештки різних порід бика — крупного, близького до сучасного українського і дрібної породи. В дуже великій кількості знайдені кістки вівці, близької розмірами до сучасної. Так, в культурному шарі на ділянці 25 кв. метрів було знайдено 4 тисячі кісток вівці, що говорить про виняткову перевагу їх і про розвиток скотарства в Усатові. З домашніх тварин відомі також кістки кози й собаки. Порода собак близька до сучасної лайки. З диких тварин відомі: тур, кулан, олень, сайга, дикий кабан, лисиця, вовк і бобер. Багато з них не водяться вже в причорноморських степах, починаючи з XVIII століття (наприклад, тур, олень, сайга та ін.). В епоху Усатова, поруч з рибальством і збиранням молюсків, значну роль в харчуванні людини грає полювання. Серед кісток тварин, відомих у більшій кількості, ніж у трипільських поселеннях Наддніпров'я і Наддністров'я, особливо виділяються кістки коня, при чому вчені спеціалісти не мають даних, за якими можна відрізнити кістки коня дикого і домашнього. Але серед усатівських матеріалів є знахідка кістяного псалія, яка, безперечно, говорить про приручення коня в ту епоху. В другому пізньому трипільському поселенні, коло Городська, також знайдені кістки коня в більшій кількості, ніж це звичайно буває в більш ранніх трипільських пам'ятках.

Поруч з полюванням і скотарством, в житті усатівського поселення, розташованого на морському узбережжі і на березі опріснених вод лиманів, що давали чимало риби, розвивалось рибальство. Значення рибальства в господарстві Усатова підтверджують знахідки риб'ячих кісток (сом, осетер), кам'яних грузил для рибальських сітей, кістяного рибальського гачка.

Кам'яні грузила являють собою звичайно пісковикову або вапнякову гальку, що зустрічається на морському березі. З двох боків у них штучно зроблені виїмки для підв'язування сітей. Рибальство, полювання і скотарство були зайняттям чоловіка, який тепер приручає тварин і стереже стада.

Племена, що займалися скотарством, мали не тільки молоко, Молочні продукти і м'ясо в великій кількості, а також шкіру і шерсть. Збільшення маси сировини в Усатові (скот, його продукти, сіль), мабуть, зробили можливим в цю епоху регулярний обмін. Виявлені в курганних похованнях в Усатові знаряддя з міді, наприклад, кинджали, і подібність їх форми (кинджал без черенка, з гранню посередині і дірочками для прикріплення ручки) до типів, що зустрічаються в ранньометалевих культурах Середземноморсько-Дунайського кола, дозволяють говорити, що ці кинджали були одержані порядком обміну, так само як янтарні і агатові буси і рідкий камінь — сурмик-антимоніт, малоазіатського походження.

В протилежність господарству описаних вище поселень більш ранніх етапів трипілля, в Усатові землеробство, очевидно, не мало великого значення. Знахідки землеробських знарядь (зернотерки, мотики, ступки) дуже нечисленні. Ткацтво в Усатові грало більшу роль, ніж це було відзначено для більш ранніх етапів трипілля. Насамперед про це говорить розвиток вівчарства і використання його продуктів, а також знаходження глиняних пряселець і кістяного веретена. Характер усатівської кераміки з відбитками різних штампів шворки вказує на ріст значення плетіння.

Крім того, глиняні жіночі фігурки в Усатові зображені одягнутими в широкі вбрання з тканин. На днищах усатівських посудин відомі відбитки різного плетіння, зробленого з стебел рослин; його, очевидно, підкладали під дно посудини під час сушіння і обпалювання.

Поруч з керамікою, орнаментованою відтисками шворки, на поселенні і в курганах в Усатові виявлено розписний посуд, близький до трипільської кераміки з монохромним і біохромним розписом. Найхарактернішими є чаші з круглими стінками, орнаментовані з зовнішнього і внутрішнього боків, а також невеличкі витягнутої форми посудини з ручками-вушками коло верхнього краю (рис. 33).

Останніми роками далеко від Усатова — на півночі, в районі Житомира на р. Тетереві, коло с. Городськ, відкрите поселення з пам'ятками пізнього трипілля, багато з яких аналогічні усатівським.

Все це говорить про те, що на пізньому етапі трипілля з загальної маси землеробсько - скотарських племен виділяються племена скотарські, які переходять від материнсько - родового ладу до патріархально-родових відносин.

Особливо багато матеріалів щодо цього дає вивчення усатівських курганів. Вони характеризують собою новий поховний обряд на цьому пізньому етапі розвитку трипілля. Курганні поховання зустрінуті не тільки в Усатові: цілий ряд таких поховань відомий по нижній і середній течіях Дністра (Шабалат коло Аккермана, Красна Слобідка під Одесою, кургани поблизу Тирасполя, коло Білозерки під Херсоном та ін.).