Р

РАДГОСПНА – к
РАДГОСПНИЙ ПРОВ. – к

1282. Про назву вулиць в місті: [Провулкові, який проходить від вул. Радгоспної паралельно Оріхівському шоссе, дати назву пров. Радгоспний]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

РАДИСТІВ – ш
РАДИЩЕВА – ш

Радищев Олександр Миколайович (1749-1802) - російський письменник, просвітитель, основоположник революційних традицій в російському визвольному русі, філософ-матеріаліст. Головний твір „Подорож з Петербурга в Москву” (1790).

* * *
1283. Лотман Ю. М. Радищев- поэт-переводчик //Лотман Ю. М. О поэтах и поэзии.-СПб, 1999.- С.279-285.
1284. Сюндюков И. Великий диссидент ХVІІІ столетия. Александр Радищев //День.- 2002.- 7сент.
1285. Самородов Б. ”Бунтовщик, хуже Пугачева...”// Полиграфия.- 1999.- №4.- С.93-94.
1286. Алексеев А. И. „Кто служит делу, а не лицам”// Человек и закон.- 1995.- №1.- С.105-110.

Див. також №41, С.1130; №1015, С.230-231; №1769, С.27.

РАДІАЛЬНА – з, ш
РАДІАТОРНА – з
РАДІО – ш

1287. Про назву вулиць в місті: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між Оріхівським шоссе на с-ще Мирне, дати назву вул. Радіо]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

РАДІСНА – ш
РАДЯНСЬКА – ж
РАДЯНСЬКИЙ ПРОСПЕКТ – х

1288. О наименовании улиц в Хортицком жилмассиве Ленинского района: [Улицу, проходящую вдоль квартала №6 перпендикулярно просп. Юбилейный, наименовать просп. Советский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 марта 1976 г. №105 (протокол №5) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.146, арк.22.

РАЄВСЬКОГО – ш

Раєвський Микола Миколайович (1771-1829) -російський військовий діяч, герой Вітчизняної війни 1812 р., генерал, командувач 7-м піхотним корпусом, що відзначився під час оборони Смоленська в Бородінській битві. Був близький до декабристів.

* * *
1289. Почко Н. А. Генерал Н. Н. Раевский.- М.: Моск. рабочий, 1971.- 56 с.
1290. Есипов В. „И вот как пишут историю!...”// Вопр. л-ры.- 2004.- июль-авг.-
С.254-267.
1291. Епагин Ю. Л. Николай Николаевич Раевский // Вопр. истории.- 1999.- №3.- С.59-81.
1292. Дидуров А. Рыцарь России // Комс. правда. - 1971.- 25 сент.
1293. Иванов И. Герой Отечественной войны 1812 года // Воен.-ист. журн.- 1971.- №9.- С.123-126.

Див. також №1015, С.271.

РАЗІНА – (див. Степана Разіна) – ш
РАЙДУЖНА – о
РАКЕТНА – к, ш

1294. Про найменування вулиць селища Мирне: [Вулицю, яка знаходиться біля колективного саду і має односторонню забудову, назвати вул. Ракетна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

РАСКОВОЇ – ш

Раскова Марина Михайлівна (1912-1943) – радянська льотчиця-штурман, майор, Герой Радянського Союзу (1938), учасниця безпосадочних перельотів Севастополь-Архангельськ (1938) і Москва – Далекий Схід разом з П. Осипенко і В. Гризодубовою; командир жіночого бомбардувального полку у роки Великої Вітчизняної війни.

* * *
1295. Маркова Г. Взлет: О Герое Сов. Союза М. М. Расковой. – М.: Политиздат, 1986. – 112 с.
1296. Малинина А. Жизненный путь Марины [Расковой]. – М., 1951. – 178 с.
1297. Денисов Е. Правда о героическом полете [сов. летчиц П. Осипенко,
В. Гризодубовой, М. Расковой] // Азов. вестн. – 1996. - 22 авг.
1298. Ботатко С. «Родина» и ее экипаж // Правда. – 1988. – 23 сент.

Див. також №448, С.206-220; №915, С.345-346; №1015, С.285; №1782; №1791.

РАХМАНІНОВА – ш

Рахманінов Сергій Васильович (1873-1943) –всесвітньо відомий російський композитор, піаніст і диригент. З 1918 р. жив у США, де виступав як піаніст, а кошти від концертів передавав у фонд допомоги Радянської Армії. Неодноразово гастролював на Україні. Найвідоміші твори: 4 концерти, 3 симфонії, опери „Алеко”, „Скупий лицар”, „Франческа да Ріміні”.

* * *
1299. Никитина Л. Д. С. В. Рахманинов // Никитина Л. Д. История русской музыки. – М., 2000. – С. 201-217.
1300. Паршина М. Его музыку знает и любит весь мир // Музыка и время. – 2004. - №3. – С. 32-36.
1301. Левая Т. Сергей Рахманинов в зеркале отечественной музыкальной публицистики // Муз. жизнь. – 2003. - №3. – С. 167-171.
1302. Емельянов Т. Зачем России нужен гений? // Журналист. – 2001. - №7. – С. 46-49.
1303. Мильштейн Н. Рахманинов, каким я его знал // Знамя. – 1998. - №11. – С. 150-160.

Див. також №41, С.1137-1138; №1015, С.291.

РЕАКТИВНА – з
РЕВОЛЮЦІЙНА – ж
РЕВУЦЬКОГО ПРОВ. – з

Ревуцький Лев Миколайович (1889-1977) – класик української музики ХХ ст. Професор Київської консерваторії (1935), доктор мистецтвознавства (1941), народний артист СРСР (1944), голова правління Спілки композиторів України (1944-1948), академік Академії наук України (1957). Герой Соціалістичної Праці (1969), Лауреат Державної премії СРСР (1941) і Державної премії України ім. Т. Шевченка (1966). Автор 2 симфоній, кантат.

* * *
1304. Білобровець О. Левко Ревуцький // Демократ. Україна. – 2004. – 19 лют.
1305. Молчанова Т. Щедрість душі і таланту // Дзвін. – 1999. - № 3-4. – С. 111-112.
1306. Грабовський Л. Добрий чалкун-фінн української музики // Сучасність. – 1996. - №718. – С. 188-194.
1307. Куровська Л. Родинне гніздо Ревуцьких // Музика. – 1990. - №6. – С. 21-23.
1308. Отмечая 100-летие Л. Н. Ревуцкого: [О жизни и творчестве]// Сов. музыка. – 1989. - №12. – С. 63-71.

РЕДАКЦІЙНА – з
РЕЙКОВА – з
РЕКОНСТРУКТИВНА – к
РЕКОРДНА – л, о
РЕЛЬЄФНА – л
РЕМІСНИЧА – з
РЕМОНТНА – з
РЕСПУБЛІКАНСЬКА – з
РЄПІНА – к

Рєпін Ілля Юхимович (1844-1930) – російський живописець, передвижник, чиє життя і творчість нероздільно пов’язані з Україною, її історією та народним побутом. Образотворчу україніану художника складають твори: „Українка” (1875), „На цвинтарі” (1879), „Козачок” (1880), „Вечорниці” (1881), „Чорноморська вольниця” (1988), „Запорожці пишуть листа турецькому султану” (1891), „Гайдамака” (1902), „Гопак” (1930).

* * *
1309. Городецкий С. М. Илья Репин // Городецкий С. М. Жизнь неукротимая. – М., 1984. – С. 67-71.
1310. Долгополов И. Илья Репин // Долгополов И. Певцы Родины. – М., 1981. – С. 53-72.
1311. Иванов В. Великое имя // Слова. – 2006. - №3. – С. 62-67.
1312. Іванців Л. Рєпін і Україна // Мистецтво та освіта. – 2004. - №2. – С. 56-57.

Див. також №41, С.1151; №80, С.78-85; №84, С.338; №1015, С.358.

РЖЕВСЬКИЙ ПРОВ. – л
Ржевський РИБАЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – л
РИЗЬКА – л
РИЛЄЄВА – ж

Рилєєв Кіндрат Федорович (1795-1826) – російський поет, декабрист, один з керівників Північного товариства декабристів. Страчений серед п’яти керівників декабристського повстання у Петербурзі.

* * *
1313. О’Мара П. К. Ф. Рылеев: Полит. биогр. поэта-декабриста. – М.: Прогресс, 1989. – 334 с.
1314. Афанасьев В. В. Рылеев: Жизнеописание. – М.: Мол. гвардия, 1982. –
319 с. – (Жизнь замечательных людей).
1315. Дальцева М. З. Так затихает Везувий: Повесть о Кондрате Рылееве. – М.: Полтиздат, 1982. – 318 с.
1316. Ігнатенко Г. Г. Кіндрат Рилєєв: Біогр. повість. – К.: Молодь, 1979. – 223 с.
1317. Куклин А. Я. К. Ф. Рылеев. – Л.: Лениздат, 1965. – 38 с. – (Узники Петропавловской крепости).
1318. Гиллельсон М. По следам воспоминаний о К. Ф. Рылееве // Звезда. – 1975. - №12. – С. 146-153.

Див. також №41, С.1153; №1015, С.369; №1769, С.27-28.

РИЛЬСЬКОГО – л

Рильський Максим Тадейович (1895-1964) – класик української літератури ХХ ст., поет, учений, перекладач, прекрасний знавець слов’янських літератур, мовознавець, фольклорист та етнограф, громадський діяч.

* * *
1319. Ребро П. М. Рильський і Запоріжжя: (До 105-річчя з дня народження поета): Літ.-критичний нарис. – Запоріжжя: Хортиця, 1998. – 15 с.
1320. Булаховська Ю. Декілька спогадів про Максима Рильського // Слово і час. – 2006. - №3. – С. 84-88.
1321. Корифей української культури ХХ століття // Нар. творчість та етнографія. – 2005. - №2. – С. 12-20.
1322. Наулков В. Незабутній Рильський // Пам’ять століть. – 2000. - №1. – С. 63-65.

Див. також №41, С.1153; №84, С.340; №1015, С.369-370;

РІВНЕНСЬКА – ш

1323. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Улицу на бывшем пос. Чкалова, проходящую от ул. Владимирской от дома №4 до конца застройки, наименовать ул. Ровенской]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 18 дек. 1990 г. №517 (протокол № 38) // ДАЗО, ф. Р-75, оп. 10, спр.188, арк.25-27.

РІЧНА – з
РОБІТНИЧА – л
РОЗВАГИ – л
РОЗИ ЛЮКСЕМБУРҐ – ш

Люксембурґ Роза (1871-1919) – діячка німецького, польського і міжнародного робітничого руху, одна із засновників соціал-демократії Королівства Польського і Литви і КП Німеччини (КПН).

* * *
1324. Млечин Л. Похвальное слово безродной космополитке, убитой 75 лет назад // Известия. – 1994. – 15 янв (№8). – С.5.
1325. Калашников Б. А. Идено-теоретическое творчество Розы Люксембург
// Вопр. истории КПСС. – 1991. - №3. – С. 28-39.

Див. також №25, С.255; №41, С.800; №302, С.447.

РОЗКІШНИЙ ПРОВ. – о
РОМАНІВСЬКИЙ ПРОВ. – л

1326. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає поряд з пров. Андріївським і перетинає вул. Трансформаторну, дати назву пров. Романівський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

РОСІЙСЬКА – к
РОСОШАНСЬКА – л

1327. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Вулиці, яка пролягає від вул. Трансформаторної поряд з вул. Енергомеханічною і перетинає
вул. Томаківську, дати назву вул. Росошанська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

РОСТОВСЬКА – к
РУБАНА – х

Рубан Петро Васильович (1950-1984) –Герой Радянського Союзу (1984, посмертно). З 1961 р. проживав у Запоріжжі. Випускник Запорізького металургійного технікуму (1969) після закінчення якого, працював на заводі „Запоріжсталь”. Командир штурманської авіаційної ескадрильї (з 1982), підполковник Радянської армії, загинув 16 січня 1984 р. в Афганістані. Похований у м. Запоріжжя на Капустяному кладовищі.

* * *
1328. О наименовании улицы в Ленинском районе: [Улицу в Хортицком жилмассиве, проходящую от ул. Н. Г. Курузова до Хортицкого шоссе вдоль кварталов 17 и 18, наименовать ул. им. Рубана П. В.]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 24 нояб. 1988 г. №383 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.28, арк.27.
1329. Льотчик : [Про П. Рубана]// Народжений Дніпрогесом. – Запоріжжя, 1996. – С. 21.
1330. Евтушенко Ю. М. Книга-мемориал памяти воинов-запорожцев, погибших в Афганистане и других локальных войнах. – Запорожье, 1994. – 80 с. – Из содерж.: [О Рубане П. В.]. – С. 56-57.
1331. Голуб Г. Именем Героя // Днепр. металлург. – 1990. – 9 мая.
1332. Михайлюта О. „Я – сто перший. Іду на ціль!”// Їх водила молодість. – Дніпропетровськ, 1988. – С. 194-207.

Див. також №915, С.375.

РУДНЄВА – (див. Миколи Руднєва) – л
РУДНИЙ ПРОВ. – о
РУСТАВЕЛІ – ш

Руставелі Шота (2-га пол. ХІІ ст. – початок ХІІІ ст.) – грузинський поет (ХІІ-ХІІІ ст.), автор національного епосу „Витязь у тигровій шкурі”.

* * *
1333. Абашидзе И. В. Шота Руставели // Абашидзе И. В. О поэзии. – М., 1985. – С. 3-18.
1334. Барамидзе А. Шота Руставели // Вестн. АН СССР. – 1966. - №9. – С. 135-139.
1335. Мамедов Ш. Ф. Великий поэт грузинского народа // Вестн. Моск. ун-та. Философия. – 1966. - №4. – С. 42-50.
1336. Меґрілідзе Й. Поет з легенди // Жовтень. – 1966. - №9. – С. 120-132.
1337. Шалаев А. «К горным высям устремленный…»// Вокруг света. – 1966. - №1. – С. 14-17.

Див. також №41, С.1186; №1015, С.523-524.

РУСТАВІ – л

Вулиця названа на честь м. Руставі, утвореного у 1948 р. і розташованого на р. Курі (Грузія).

Див. також №1813.

РЯДОВА – ш
РЯЗАНСЬКА –к

1338. Про найменування вулиць селища Мирне: [3-ю поперечну вулицю назвати вул. Рязанська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.

РЯСНА – к