К

КАБАРДИНСЬКА – ш

655. О наименовании и переименовании улиц в городе: [На бывшем пос. Чапаевка одностороннюю улицу, проходящую по юж. части поселка (со стороны поля), наименовать ул. Кабардинской]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

КАБЕЛЬНИЙ ПРОВ. – ш
КАВАЛЕРІЙСЬКИЙ ПРОВ. – ш

656. О наименовании и переименовании улиц в городе: [Ул. Солидарности, проходящую от ул. Украинской до ставка, переименовать на пер. Кавалерийский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 21 июля 1977 г. №275 (протокол №14) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.244, арк.36-39.

КАВКАЗЬКИЙ ПРОВ. – к
КАДРОВИЙ ПРОВ. – л
КАЗАНСЬКИЙ ПРОВ. – ш
КАЗЕННИЙ ПРОВ. – ж
КАЗКОВИЙ ПРОВ. – л

657. Про найменування вулиць у Ленінському районі: [Провулкові, який пролягає від вул. Войкова поряд з пров. Добрим, дати назву пров. Казковий]: Рішення виконкому Запоріз. міськради нар. деп. від 28 верес. 1995 р. №443.

КАЛИНІВСЬКА – ш

658. Про назву вулиць в місті: [Перейменувати вул. Зелену на вул. Калинівську]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

КАЛІБРОВА – з
КАЛІНІНА – к

Калінін Михайло Іванович (1875-1946) – відомий державний діяч, Всесоюзний староста, Герой Соціалістичної Праці (1944).

* * *
659. Медведев Р. «Всесоюзный староста» Михаил Калинин // Медведев Р. Политические портреты. – Ставрополь, 1990. – С. 106-114.
660. Константинов С. «Я человек очень мягкий, не могу ломать …» [О М. И. Калинине]// Независимая газ. – 2001. – 31 мая.
661. Верба И. А., Гусарова Л. О. М. И. Калинин. Этюды биографии // Вопр. КПСС.- 1989. - №10. – С. 100-110.
662. Новые документы М. И. Калинина: [1919-1942]// Коммунист. – 1985. - №16. – С. 114-119.

Див. також №41, С.594; №550, С.517.

КАЛІНІНГРАДСЬКА – о
КАЛНИШЕВСЬКОГО – х

Калнишевський Петро Іванович (бл. 1690-1803) – останній кошовий отаман Війська Запорозького Низового походив з української шляхти Рубенського полку. У 1752 – займав посаду „похідного полковника”, в 1754 – 1761 – військового осавула, з 1763 – військового судді, в 1762, 1765-1775 – кошового отамана. Дбав про поширення хліборобства й торгівлі, а також опікувався культурним піднесенням краю. Захищаючи територіальні права Січі від зазіхань російського уряду, тричі брав участь у депутаціях Коша до Петербурга. У ході російсько-турецької війни 1768-1774 успішно керував збройними силами Запорожжя, за що був нагороджений золотою медаллю на андріївській стрічці. Після зруйнування Січі засланий до Соловецького монастиря, де перебував ув’язненим до 1801 і доживав віку після звільнення. Там же і похований.

* * *
663. О переименовании и наименовании улиц в г. Запорожье:[Улицу в Хортицком жилмассиве, проходящую от ул. Хортицкое шоссе вдоль кварталов № 17,18 до ул. 14 Октября, наименовать ул. Калнышевского]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 20 окт. 1990 г. № 423 (протокол
№ 31) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.180, арк.15-16.
664. Кунцер В. Герой Придніпров’я // Січеславна: Краєзн. альманах. – Дніпропетровськ, 2000. – Вип. 3.- С. 69-73.
665. Авдеенко С. Последний атаман: Докум. повесть. – Мелитополь, 1995. – Из содерж.: [П. Калнышевский]. – С. 1-24.
666. Князьков Ю. П. Нові відомості про П. Калнишевського // Проблеми історії запорозького козацтва в сучасній історичній нації та музейній практиці: Матеріали перш. респ. наук.-практич. конф. 18-20 січ. 1990 р.- Запоріжжя. – Дніпропетровськ, 1990. – С. 8-121.
667. Ястребов О. Петр Калнышевский – последний кошевой Запорожской Сечи // Правда Украины. – 2005. – 21 июля. – С. 25.

Див. також №41, С.596; №532, С.254-272; №550, С.522.

КАЛУЗЬКА – ш
КАМСЬКА – з
КАМЧАТСЬКИЙ ПРОВ. – ш
КАМ’ЯНИЙ ПРОВ. – о
КАМ’ЯНОГІРСЬКА – о
КАМ’ЯНОДРОБИЛЬНА – ш
КАМ’ЯНСЬКА – з

668. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [вул. Кам’янська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

КАМ’ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКА – л
КАНАТНИЙ ПРОВ. – ж
КАНІВСЬКА – з

669. Про найменування вулиць новобудов на Зеленому Яру та на проїзді Широкому: [вул. Канівська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 21 груд. 1960 р. №642 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.909, арк.87.

КАПУСТЯНА – з
КАРБИШЕВА – ш

Карбишев Дмитро Михайлович (1880-1945) – радянський військовий діяч, генерал-лейтенант інженерних військ (1940), Герой Радянського Союзу (1946), професор (1938), доктор воєнних наук (1941). На початку Великої Вітчизняної війни, попав у полон. Вів антифашистку агітацію в таборах, замучений гітлерівцями у концтаборі Маутхаузен (Австрія).

* * *
670. Решин Л. Неизвестный Карбышев // Красная звезда. – 1993. – 29 окт.
671. Решин Л. Горьким августом 41-го: (Новые факты из биогр. Д. Карбышева) // Правда. – 1989. – 12 авг.
672. Баграмян И. Х. Слово о генерале Карбышеве // Знамя. – 1982. - №2. – С. 174-195.
673. Лемещук М. Професор, генерал ...// Наука і суспільство. 1981. - №5. – С. 30-31.
674. Лемещук М. На рубежах Вітчизни. Д. М. Карбишев на Україні // Наука і суспільство. – 1976. - №5. – С. 34-36.

Див. також №4, С.626; №68, С.27; №1791; №1818.

КАРЕЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – з
КАР’ЄРНА – л
КАРЛА ЛІБКНЕХТА – ш

Лібкнехт Карл (1871-1919) – діяч німецького і міжнародного робітничого руху, адвокат, один із засновників Соціалістичного Інтернаціоналізму Молоді (1907).

* * *
675. Большая Советская Энциклопедия. – В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1973. – 624 с.- Т. 14/ Куна-Ломани. – Из содерж.: [К. Либкнехт]. – С. 405-406.
676. Фельштинский Ю. Кому мешали Карл Либкнехт и Роза Люксембург: [Об убийстве герм. революционеров]// Зеркало недели. – 1997. – 16 авг. – С. 23.

Див. також №25, С.160; №41, С.771; №302, С.427.

КАРЛА МАРКСА – л

Маркс Карл (1818-1883) – німецький філософ, теоретик комуністичного руху, організатор Інтернаціоналу, автор „Капіталу”.

* * *
677. Стадільна Я. Одна квітка на могилу Маркса: [Невідомі сторінки життя К. Маркса]// Голос України. – 2003. – 14 берез. (№45-50).
678. Карл Маркс: Биогр. справка // Персонал. – 2002. - №5. – С. 27.
679. Колесов Д. Карл Маркс – пророк и люмпен // Развитие личности. – 2002. - №4. – С. 23-47.

Див. також №25, С.370-373; №41, С.831; №74, С.254-261; №172, С.151-155.

КАРМЕЛЮКА – к

Кармелюк (Кармалюк) Устим Якимович (1787-1835) – український народний герой, керівник боротьби селян Поділля проти кріпацтва в першій половині ХІХ ст.

* * *
680. Рожнятовська О. А. Український Робін Гуд: (До 220-річчя від дня народження У. Я. Кармалюка)// Календар знаменних і пам’ятних дат. – І кв. 2007. – К., 2006. – С. 95-98.
681. Гуржій І. О., Компан О. С. Устим Кармалюк: Іст.-біогр. нарис.- К.: Рад. шк., 1960. – 79 с.
682. Паламарчук В. Славний лирац // Робітнича газ. – 1987. – 10 берез.
683. Смолій В. А., Мазурик В. С. Устим Кармалюк – визнаний керівник антикріпосницької боротьби селян України // Укр. іст. журн. – 1987. - №3. –
С. 135-139.
684. Стахович В. Ім`я навіки овіяне славою // Людина і світ. – 1985. - №10. – С. 54-58.

Див. також №41, С.615; №68, С.39-40.

КАРПЕНКА-КАРОГО – ш

Карпенко-Карий (Тобілевич) Іван Карпович (1845-1907) – український драматург („Хазяїн”, „Сто тисяч”, „Сава Чалий”, „Безталанна” ), актор, режисер, громадський і культурний діяч, один із фундаторів професійного українського театру (театру корифеїв).

* * *
685. Рильський М. Ф. Гордість української драматургії // Рильський М. Ф. Слово про літературу. – К., 1974. – С. 170-176.
686. Погребенник В. Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) // Укр. мова та л-ра. – 2004. - №21-24.
687. Горик Н. І. Карпенко-Карий – батько новочасного українського театру. Огляд життя і творчості // Дивослово. – 1998. - №9. – С. 31-36.

Див. також №41, С.617; №68, С.46; №84, С.18; №427, С.397-421.

КАРПИНСЬКОГО – (див. Акад. Карпинського) – к
КАСПІЙСЬКА – з
КАХОВСЬКА – л
КАЧАЛОВА – ш

Качалов (Шверубович) Василь Іванович (1875-1948) – російський актор, народний артист СРСР (1936), майстер художнього читання. З трупою МХАТ гастролював на Україні (зокрема в Києві – 1940, 1912-1914,1926-1927,1928,1935 і 1939). Знімався в кінофільмах („Путівка в життя” та ін).

* * *
689. Прудкин М. Великий актер, великий человек // Москва. – 1975. - №2. – С. 185-188.
690. Мариенгоф А. Качалов // Театр. – 1965. - №6. – С. 83-90.

Див. також №68, С.73.

КАШИНА – (див. Марселя Кашина) – о
КАШИРСЬКИЙ ПРОВ. – ш

691. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між вул. Мокрянською та пров. Прибережним, надати назву пров. Каширський]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

КАШТАНОВА – к
КВІТКОВА – к, ш

692. О наименовании улиц в Шевченковском районе города: [Улицу на бывшем пос. Чкалова, проходящую от балки Зеленая между кварталами №122 к №128, наименовать ул. Цветочной: Решение горисполкома от 18 дек 1990 г. №517 (протокол №38)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.188, арк.25-27.

КВІТКОВИЙ ПРОВ. – з

693. О наименовании улиц в Заводском районе и переименовании улицы в Шевченковском районе: [2-ой переулок от балки, проходящий от ул. Узловой до р. Днепр в бывшем с. Подпорожнянское, наименовать пер. Цветочным]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 14 дек. 1984 г. №379 (протокол №16)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.820, арк.282.

КВІТНЕВИЙ ПРОВ. – л

694. О переименовании улиц в Ленинском районе: [Пер. Квитучий переименовать в пер. Апрельский]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящих ся от 14 нояб. 1974 г. №483 (протокол №24) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.961, арк.29.

КВІТУЧА – л
КВІТУЧИЙ ПРОВ. – л
КЕДРОВА – к
КЕДРОВИЙ ПРОВ. – з
КЕРЧЕНСЬКА – к
КИБАЛЬЧИЧА – ш

Кибальчич Микола Іванович (1853-1881) – український інженер-винахідник, публіцист, професійний революційний народник. Засуджений до страти за розробку вибухового пристрою від якого загинув цар Олександр ІІ; у тюрмі розробив оригінальний проект апарата для польоту в космос. Страчений за вироком суду.

* * *
695. Большая Советская Энциклопедия. – В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1973. – 642 с. – Т. 12/ Кварнер-Кончур. – Из содерж.: [Кибальчич Н. И.]. – С. 74.
696. Сапожников Л. Микола Кибальчич // Наука і суспільство. – 1973. - №10. – С. 58-59.
697. Трифонов Ю. Сильнее времени // Комс. правда. – 1973. – 1 нояб.
698. Переїденко О. Дисертація перед стратою // Знання та праця. – 1965. - №4. – С. 10-11.
699. Черняк А. Дважды революционер // Комс. правда. – 1961. – 15 апр.

Див. також №41, С.638; №42, С.303-307; №68, С.110; №84, С.28; №302, С.343; №1818.

КИЇВСЬКА – к
КИЛИМОВА – ш
КИШИНІВСЬКА – к
КИЯШКА – л

Кияшко Віктор Іванович (1920-1945) – Герой Радянського Союзу (1945). Мешканець Запоріжжя. У роки Великої Вітчизняної війни служив у 1248-му винищувально-протитанковому артилерійському полку (6-а армія, 1-й Український фронт). Сержант Кияшко 7 лютого 1945 р. в бою у районі населеного пункту Мальч (Польща) одним з перших вивів свою гармату на відкриту позицію і впритул розстріляв піхоту противника. Замінив пораненого командира. Коли закінчилися снаряди, зібрав групу з 17 стрілків та відкрив вогонь по ворогу. В цій битві знищив 2 ворожі гармати, 3 кулемета та багато живої сили противника.
Помер від ран 16 квітня 1945 року.

* * *
700. О переименовании улицы Учебной на ул. им. Героя Советского Союза В. И. Кияшко: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 12 янв. 1956 г. (протокол №1) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.700, арк.135.
701. Добровольская С. Виктор Иванович Кияшко // Компас. – 1999. – 11 марта. – С. 3.- (Их именами названы улицы).
702. Именем нашего земляка // Строитель. – 1991. – 12 апр.
703. Бездольний Б. Вулиця на Правому березі [носить ім’я нашого земляка В. Кияшка] // Комсомолець Запоріжжя. – 1970. – 19,24 берез.
704. Забіяка Г. Подвиг Віктора Кияшка // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 9 трав. – (Їхніми іменами названі вулиці).
705. Яворський А. Свято на вулиці Віктора Кияшка: [Вшанування пам`яті Героя на вулиці, де він жив] // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 10 верес.
706. Туманова Л. Гордимся твоим именем // Индустр. Запорожье. – 1965. – 16 мая.
707. Сосновый П. Славный сын Запорожья // Запорож. правда. – 1955. – 22 мая.

Див. також №4, С.660; №1766, С.70-74; №1768; №1769, С.22; №1788; №1814.

КІМу ПРОВ. – к
КІНЦЕВА – к
КІНЦЕВИЙ ПРОВ. – ж
КІРОВА – ж

Кіров (Костриков) Сергій Миронович (1886-1934) – радянський партійний і державний діяч, убитий при загадкових обставинах. Його вбивство стало приводом для масових репресій в СРСР.

* * *
708. Ефимов Н. А. Каким был подлинный С. М. Киров // Вопр. истории. – 2002. - №5. – С. 139-144.
709. Шелин С. Сергей Киров. Сталинист с человеческим лицом // Новое время. – 2000. – 20 авг. (№33). – С. 32-35.
710. Николаева Н. Чего мы не знали о Кирове // Чудеса и приключения. – 1998. - №7. – С. 45-47.
711. Кирилина А. Киров – известный и неизвестный // Аврора. – 1989. - №9. – С. 3-15; №10. – С. 3-35.
712. Вериго Э. Славные страницы жизни большевика-ленинца // Коммунист. – 1986. - №5. – С. 111-121.

Див. також №41, С.653; №68, С.202.

КІРОВОГРАДСЬКА – ш

713. О наименовании и переименовании улиц города Запорожье: [Наименовать 2-ю продольную улицу на пос. Запорожье Левое – ул. Кировоградская]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1963 г. (протокол №14)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.1058, арк.72.

КЛАРИ ЦЕТКІН – о Цеткін Клара (1857-1933) – діячка німецького і міжнародного робітничого руху. Член Комуністичної партії Німеччини (КПН) з часу її заснування (1919), член Президії виконкому Комінтерну. Очолювала Міжнародний жіночій секретаріат Комінтерну.

* * *
714. Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти т./Голов. ред. М. П. Бажан.- Т.12 /Фітогормони – ь.- К.: УРЕ, 1985,- 568 с.- Із змісту: [К. Цеткін].- С.212-213. 715. Большая Советская Энциклопедия. – В 30-ти т./ Гл. ред. А. М. Прохоров. – М., 1978. – 616 с. – Т. 28/ Франкфурт-Чага. – Из содерж.: [К. Цеткин]. – С. 543.
716. Рудомино М. Памятные встречи: [Из воспоминаний о К. Цеткиной] // Библиотекарь. – 1983. - №7. – С. 44-45.

Див. також №302, С.837.

КЛІНІЧНА – з
КЛУБНА – л
КЛЮЧОВА – з
КНИЖКОВА – о
КОБЗАРЯ – л
КОВАЛЬСЬКА – з
КОВАЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – ж
КОВПАКА – л

Ковпак Сидір Артемович (1887-1967) – радянський державний діяч, один з організаторів партизанського руху на Україні в роки Великої Вітчизняної війни, генерал-майор (1943), двічі Герой Радянського Союзу (1942, 1944). В 1921-1926 – військком у Великому Токмаку (нині м. Токмак), Генічеську, Кривому Розі, Павлограді.

* * *
717. Ильин С. Партизанский генерал // Позиция. – 2006. – 10 авг. (№32). – С. 14. – (Имена на карте города).
718. Коньков В. Народный генерал // Голос України. – 1997. – 24 трав. (№89).
719. Брайко П. Слово о Ковпаке // Правда. – 1987. – 22 мая.
720. Дрюбин Г. С. А. Ковпак // Серед. спец. образование. – 1987. - №3. –
С. 12-13.
721. Турчанко С. З Микільської гірки – в безсмертя: [Про С. А. Ковпака]
// Вітчизна. – 1987. - №5. – С. 153-159.

Див. також №4, С.679; №41, С.665; №68, С.252; №1761; №1791.

КОЖЕДУБА – л

Кожедуб Іван Микитович (1920-1991) –генерал-полковник авіації (1970), маршал авіації (1985), тричі Герой Радянського Союзу (лютий, серпень 1944,1945).
У роки Великої Вітчизняної війни здійснив 330 бойових вильотів, особисто збив 62 ворожі літаки.

* * *
722. Моисеєв В. Іван Кожедуб: наука перемагати // Уряд. кур’єр. – 2004. –
16 жовт. (№197).
723. Бодрихин Н. Ас номер один // Сов. Россия. – 2000. – 8 июня.
724. Лисиця Н., Тубілко А. Четверта Зірка Івана Кожедуба // Нар. армія. – 2000. – 8 черв.
725. Нестеренко П. Повітряний лицар // Уряд. кур’єр. – 2000. – 8 черв. (№103).
726. Порицкий Л. Лучший боевой летчик в Союзе // Зеркало недели. – 2000. –
3 июня.

Див. також №68, С.258-259.

КОЗАЧА – ж
КОКСОБУДІВНА – з
КОКСОВИЙ ПРОВ. – о
КОЛГОСПНИЙ ПРОВ. – л
КОЛЛОНТАЙ – л

Коллонтай (дівоче прізв. Домонтович) Олександра Михайлівна (1872-1952) – діячка міжнародного і російського революційного руху, радянський дипломат.

* * *
727. Олесин М. И. Первая в мире: Биогр. очерк об А. М. Коллонтай. – М.: Политиздат, 1990. – 383 с.
728. Митрофанов Н. Н. Трибун революционного дела. – М.: Знание, 1987. – 78 с.
729. Рымко Е. П. Мадам Коллонтай// Совр. Европа. – 2003. - №4. – С. 99-107.
730. Шейнис З. Новые страницы из жизни [А. М.] Коллонтай // Огонек. – 1987. - №8. – С. 4-5.
731. Петров В. П., Воробйова Т. В. Діяльність О. М. Коллонтай на Україні і в Криму //Укр. іст. журн. – 1982. - №4. – С. 144-145.

Див. також №68, С.283-284; №1780.

КОЛОСКОВИЙ ПРОВ. – ш
КОЛЬОРОВА – ш
КОЛЬЦОВА – ш
КОМАРОВА – к

Комаров Володимир Михайлович (1927-1967) – льотчик-космонавт СРСР, інженер-полковник, двічі Герой Радянського Союзу (1964, 1967).
В загоні космонавтів з 1960 р. Разом з К. П. Феоктистовим і Б.Б. Єгоровим здійснив уперше в світі політ 12 жовтня 1964 р. на багатомісному космічному кораблі „Восход”. 24 квітня 1967 р. при завершенні випробувального польоту нового космічного корабля „Союз -1” Комаров загинув.

* * *
732. О наименовании улиц в кварталах новой застройки Жовтневого района города: [Улицу в Жовт. р-не (Космос), проходящую от ул. Парамонова до балки Сухой, наименовать ул. Комарова]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 6 июня 1968 г. №282 (протокол №13) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.6, спр.314, арк.16-17.
733. Ребров М. Судьба: (Как погиб В. Комаров) // Деловой мир. – 1992. – 20 авг. – С. 11.
734. Борзенко С. Ради жизни // Правда. – 1967. – 25 апр.
735. Денисов Н., Орлов В. Бессмертие звездоплавателя // Правда. – 1967. – 27 апр.
736. Песков В. Он видел небо…// Комс. правда. – 1967. – 25 апр.
737. Савченко Т. У колыбели подвига // Семья и шк. – 1965. - №2. – С. 4-7.

Див. також №68, С.301.

КОМБІНАТСЬКА – з
КОМІНТЕРНУ – л
КОМПРЕСОРНА – з
КОМСОМОЛЬСЬКА – ж
КОМУНАЛЬНА – ш
КОМУНАРІВСЬКА – ж
КОМУНИ – (див. Паризької Комуни) – ш
КОНВАЛІЄВИЙ ПРОВ. – з
КОНДЕНСАТОРНИЙ ПРОВ. – л

738. Про назву вулиць в місті Запоріжжя: [Провулкові у Сталін. р-ні, який проходить між вул. Окружною, надати назву пров. Конденсаторний]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

КОНОТОПСЬКИЙ ПРОВ. – з
КООПЕРАТИВНА – ж
КОПЬОНКІНА – ш

Копьонкін Іван Йосипович (1917-1942) – Герой Радянського Союзу (1942). З 1941 р. проживав у Запоріжжі. На початку Великої Вітчизняної війни сформував партизанський загін, який в листопаді 1941 р. з боями здійснив рейд по Харківській та Полтавській областях. До 15 січня 1942 р. загін провів 10 бойових операцій. У червні 1942 р. в битві з карателями у смт Нова Водолага (Харківська обл.) Копьонкін був поранений, попав у полон до гітлерівців й загинув.

* * *
739. Дубровин И. Именем партизана названа улица // Время выбрало нас. – Запорожье, 2005. – С. 58-60.
740. Ильин С. За линией фронта // Позиция. – 2006. – 25 мая (№21). – С.14.
741. Кирбятьєв О. Вулиця імені героя-міліціонера // Закон і Право. – 2004. – 20 груд. – С. 2.
742. Дубовин И. Его именем названа улица // Днепр. металлург. – 1993. – 9 июля.
743. Гурко А. В честь героя-чекиста: (О празднике улицы, носящей имя бывшего чекиста И. И. Копенкина)// Индустр. Запорожье. – 1987. – 12 мая.
744. Кирбятьев А. Праздник улицы героя [И. Копенкина в Запорожье]// Сов. милиционер. – 1987. – 17 июня.
745. Кацевал О. Вулиця [Копьонкіна], що витікає з війни // Комсомолець Запоріжжя. – 1972. – 9 трав.

Див. також №4, С.722; №1766, С.74-79; №1769, С.23; №1788; №1815.

КОРАБЕЛЬНИЙ ПРОВ. – о
КОРЕЙСЬКИЙ ПРОВ. – ш
КОРОЛЬОВА – (див. Сергія Корольова) – л
КОРОТКИЙ ПРОВ. – л
КОРЧАГІНСЬКА – л
КОСА – к
КОСАРЄВА – з

Косарєв Олександр Васильович (1903-1939) – діяч комуністичного руху молоді.

* * *
746. Нанейшвили М. Ему было тридцать пять …// Семья и шк. – 1989. - №2. – С. 18-21.
747. Єфімова Н. Комсомольський генсек // Ранок. – 1988. - №5. – С. 6-9.
748. Сидоровский Л. Слово о [А. В.] Косареве // Аврора. – 1988. - №10. – С. 21-30.
749. Трущенко Н. Александр Косарев // Агитатор. – 1988. - №10. – С. 16-18.
750. Пикина В. Ф., Диментман А. М. Руководитель ленинского стиля // Мол. коммунист. – 1973. - №11. – С. 30-37.

Див. також №68, С.432.

КОСИГІНА О. М. – ш

Косигін Олексій Миколайович (1904-1980) – діяч Радянської держави і КПРС, двічі Герой Соціалістичної Праці (1964, 1974). З 1964 р. по 1980 р. – Голова Ради Міністерств СРСР.

* * *
751. О наименовании улиц в Шевченковском районе: [Улицу, проходящую от ул. Автострадной до ул Куйбышева, наименовать ул. А. Н. Косыгина]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 21 мая 1981 г. №179 (протокол №7) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.635, арк.213.
752. Вандышева О. Алексей Косыгин, реформатор и однолюб // Комс. правда. – 2004. – 21 февр.
753. Замостьянов А. Главный инженер Советского Союза // Нар. образование. – 2004. – №2. – С. 230-232.
754. Ким В. М. А. Н. Косыгин: «копейку надо беречь…»// Финансы. – 2004. - №2. – С. 64-66.
755. Самоделова С. Полудержавный властелин: [Беседа с внуком А. Н. Косыгина о деде]// Моск. комсомолец. – 2004. – 20 февр.
756. Константинов С. «Я ведь не политик, я – инженер…»// Независимая газ. – 2000. – 14 дек.

Див. також №41, С.706; №68, С.433-434.

КОСІОРА – л

Косіор Станіслав Вікентійович (1889-1939) – радянський партійний і державний діяч. 1928-1938 рр. – генеральний, а згодом перший секретар Компартії України. 1938 року заарештований і розстріляний.

* * *
757. Погребинский М. Б. Горькая правда, да иной нет // Коммунист Украины. – 1989. - №11. – С. 52-58.
758. Селецький А. Станіслав Вікентійович Косіор // Під прапором ленінізму. – 1989. - №13. – С. 56-62.
759. Погребінський М. Державна діяльність С. В. Косіора на Україні // Рад. право. – 1979. - №11. – С. 22-24.
760. Погребінський М. Б. Станілав Вікентійович Косіор // Укр. іст. журн. – 1979. - № 11. – С. 27-35.
761. Данильченко О. Полум’яний революціонер // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 15 листоп. – (Їхніми іменами названі вулиці).

Див. також №41, С.707; №68, С.435-436.

КОСМІЧНА – к

762. Про найменування вулиць селища Мирне: [Вулицю, яка проходе паралельно вул. Радіо назвати вул. Космічна]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 1 верес. 1960 р. №458 (протокол №18)// ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.903, арк.118.
763. „На Космос” пробок теперь не будет: [О завершении реконструкции ул. Космической]// Индустр. Запорожье.- 2006.- 28 сент.(№146).- С.3.
764. Исчезнувшая красота Южного сада, или вздохи запорожского старожила: [О Юж. саде, существовавшем на месте ул. Космической]// Запоріз. Січ.- 1991.-
24 квіт.

КОСОГІРНИЙ ПРОВ. – з
КОСТЮШКА ПРОВ. – л

Костюшко (Косцюшко) Тадеуш (1746-1817) – керівник польського національного повстання 1794 р.

* * *
765. Вербиг В. Його ім`я належить усій цивілізації // Уряд. кур’єр. – 2003. – 3 січ. (№1).
766. Усенко П. Волонтер свободи. Наш земляк – найславетніший поляк // Україна. – 2001. - №4. – С. 36-37.
767. Усенко П. Тадей Косцюшко і Україна // Сучасність. – 1998. - №3 – С. 91-106.
768. Тадеуш Костюшко // Исторический лексикон. – Т.8. – XVIII век. М., 1996. – С. 357-363.
769. Усенко П. Поляк усіх часів // Голос України. – 1996. – 3 лют. (№22).

Див. також №68, С.453; №302, С.376.

КОСТЯНТИНА ВЕЛИКОГО – ж

Великий Костянтин Трохимович (1923-1943) – Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Уродженець м. Запоріжжя. Розвідник 178-го гвардійського стрілецького полку (60-а гвардійська стрілецька дивізія, 12-а армія, 3-й Український фронт) гвардії рядовий Великий особливо відзначився в ніч на 26 жовтня 1943 р., разом з трьома іншими розвідниками першим переправившись через Дніпро на о. Хортиця, бійці закидали гранатами вогневу точку противника, а підійшовше підкріплення вибило ворога з першої траншеї. Продовжуючи просування уперед, розвідники увірвалися в другу траншею й зайняли її. Великий закидав гранатами кулеметну точку противника, він мужньо бився й загинув в цьому бою.
Похований у братській могилі в с. Розумівка Запорозького району Запорізької області.

* * *
770. О наименовании и переименовании улицы в городе в честь 40-летия Победы советского народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.: [Ул. Привокзальную в Жовт. р-не переименовать на ул. Константина Великого]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 29 марта 1985 №100.
771. Он родился в Запорожье // Компас. – 2004. – 19 февр. (№8). – С. 4.
772. Лукаш І. Наймужніші запорожці // Запоріз. правда. – 1984. – 15 квіт.
773. Сарана М. Пам’ять житиме у віках // Червоний промінь. – 1980. – 17 квіт.
774. Климова Э., Влаева Г. Улица имени Героя // Индустр. Запорожье. – 1973. – 13 окт.
775. Ніколаюк Г. На честь героя – земляка // Запоріз. правда. – 1971. – 13 жовт.

Див. також №4, С.255; №1758, С.368; №1769, С.22-23; №1788; №1791.

КОТЕЛЬНИЙ ПРОВ. – о
КОТЕЛЬНИКОВА – л

Котельников Гліб Євгенович (1872-1944) – радянський винахідник, творець авіаційного ранцевого парашута.

* * *
776. О переименовании и наименовании отдельных улиц города: [Ул. Котельникова в пос. Запорожье - Левое]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 4 авг. 1955 г. №382 (протокол №25) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.660, арк.138-139.
777. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т./Гл. ред. А. М. Прохоров.- М.: Сов. Энциклопедия, 1973.- 608с.- Т.13/Конда – Кун.- Из содерж.:[Котельников Г].- С.285.
778. История русского парашюта, рассказанная его конструктором Глебом Котельниковым [в 1938 г.]// Юный техник. – 1999. - №9. – С. 48-58.

Див. також №68, С.454.

КОТЛЯРЕВСЬКОГО – л

Котляревський Іван Петрович (1769-1838) –український письменник, театральний і громадський діяч, дослідник історії та фолкльору, перший класик нової української літератури, автор славетних творів – поеми „Енеїда”, п’єси „Наталка Полтавка” та водевілю „Москаль-чарівник”. Організатор і художній керівник професійного театру в Полтаві.
* * *
779. Стороха Є. Портрет невідомого всіма знаного [І. Котляревського]
// Чумацький шлях. – 1999. – №4-5. – С. 16-20.
780. Руднєв Є. Іван Котляревський: знане й незнане // Слово і час. – 1997. - №1. – С. 59-68.
781. Ужвій Н. та ін. Він переміг простір і час / Н. Ужвій, О. Дейг, Т. Тришко
// Укр. мова і л-ра в шк. – 1989. – №9. – С. 77-80.
782. Роєнко П. Корифей української літератури // Визвольний шлях. – 1969. - №11. – С. 1311-1316.

Див. також №41, С.711; №68, С.455-456; №84, С.76.

КОТОВСЬКОГО – ш

Котовський Григорій Іванович (1881-1925) – радянський військовий діяч, герой громадянської війни.

* * *
783. Кузьмін М. П. Григорій Котовський: Біогр. повість. – К.: Молодь, 1981. – 311 с.
784. Ильин С. Тайна убитого Котовского // Позиция. – 2006. – 9 марта (№10). – С. 20. – (Имена на карте города).
785. Фомин А. Если погибают комкоры, значит это кому-то нужно … 75 лет назад был убит легендарный Котовский // Зеркало недели. – 2000. - №31 (5 авг.).
786. Пиджаренко А. Разбойник Котовский: Малоизв. страницы жизни изв. героя гражд. войны // Киев. новости. – 1999. - №9,10,11,12.
787. Ильбитенко К. Бесстрашный комбриг // Сов. патриот. – 1981. – 24 июня.

Див. також №68, С.457.

КОЧУБЕЯ – л

Кочубей Василь Леонтійович (1640-1708) – представник української старшинської верхівки, генеральний писар (1687-1699), генеральний суддя (1699-1708) наказний гетьман козацького війська. Належав до тієї частини української козацької старшини, яка орієнтувалася на Російську державу.
В серпні 1707 р. Кочубей і полтавський полковник І. Іскра надіслали листа Петру І, в якому повідомляли про таємні переговори гетьмана Мазепи з польським королем С. Лещинським і шведським королем Карлом ХІІ про відрив України від Росії та перехід під владу польсько-шведських загарбників. Кочубей та Іскра були видані царським урядом Мазепі, якому вдалося виправдатися перед Петром І, і незабаром страчені як наклепники 14 (25) липня 1708 р. у с. Борщагівка (нині Погребищенський р-н Вінницька обл). Після переходу Мазепи на бік Карла ХІІ їх прах було поховано в Києво-Печерській лаврі.

* * *
788. Сушинський Б. І. Козацькі вожді України: Історія України в образах її вождів та полководців XV-XIX ст.: Іст. есе у 2-х т. – Т.2. – Одеса: „ВМВ”, 2004. – 584 с. – Із змісту: [В. Кочубей]. – С. 237-239.
789. Аладьин Е. В. Кочубей // Предания веков: Рус. ист. повесть ХIХ – нач ХХ ст.: В 2-х т. – К., 1990. – Т.1. – С. 282-308.

Див. також №41, С.712; №68, С.464.

КОШОВА – ж
КОШОВОГО – (див. Олега Кошового) – о
КРАЙНЯ – ш

790. О наименовании улиц в Шевченковском районе: [Улицу, проходящую от ул. Кирпичной между кварталами № 22б, 22в, наименовать ул. Крайняя]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 21 мая 1981 г. №178 (протокол №7)
// ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.635, арк.213.

КРАЙОВА – з
КРАМАТОРСЬКА – ш
КРАМСЬКОГО – к

Крамськой Іван Миколайович (1837-1887) – російський живописець і художній критик. Організатор першої в Росії Артілі художників, а пізніше – один із ініціаторів та ідейних керівників Товариства передвижників. Крамськой – автор картин, навіяних творчістю М. Гоголя та власними спогадами про перебування на Україні: „Русалки” (1871), „Місячна ніч” (1880).

* * *
791. Максимова И. Вперед без оглядки! // Студ. меридиан. – 2005. - №8. – С. 70-74.
792. Юденкова Т. В. Иван Николаевич Крамской // Преподавание истории в шк. – 2005. - №1. – С. 2-7.
793. Байрамова Л. Иван Крамской // Смена. – 2000. - №8. – С. 98-115.
794. Точеный О. Иван Николаевич Крамской // Специалист. – 1997. - №3. – С. 36-38.
795. Голованов Я. Крамской // Рос газ. – 1996. – 30 нояб.

Див. також №41, С.715; №68, С.474-475.

КРАСІНА – к

Красін Леонід Борисович (1870-1926) – радянський державний і партійний діяч.

* * *
796. Дашков Ю. Коралловое ожерелье: [К биогр. Л. Б. Красина]// Вокруг света. 1985. - №12. – С. 29-32.
797. Дятлова Н. И. Документы Госархива Владимирской области о
Л. Б. Красине // Сов. арх. – 1984. - №2. – С. 67-69.
798. Тарасенко К. Л. Б. Красин // Агитатор. – 1980. - №13. – С. 33-35.

Див. також №68, С.474-475.

КРАСНОВА – (див. Миколи Краснова) – ш
КРАСНОДОНСЬКА – о
КРАСНОСІЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – з

799. О наименовании улиц в Заводском районе и переименовании улицы в Шевченковском районе: [Переулок, проходящий от ул. Водозаборной до ул. Узловой в бывшем с. Подпорожнянское, наименовать пер. Красносносельским]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 14 дек. 1984 г. №379.

КРАСНОЯРСЬКА – з
КРЕЙСЕРНА – к

800. Вакало О. Є така вулиця Крейсерна // ”МИГ” по выходным.- 2007.- 16 марта (№10).- С.14.

КРЕМЛІВСЬКА – л
КРЕМНІЄВИЙ ПРОВ. – з
КРЖИЖАНІВСЬКОГО – л

Кржижановський Гліб Максиміліанович (1872-1959) – діяч революційного руху в Росії; радянський державний і партійний діяч; вчений-енергетик, академік АН СРСР і АН УРСР (1929); Герой Соціалістичної Праці (1957).

* * *
801. Дейч Г. М. Глеб Максимельянович Кржижановский // Дейч Г. М. Ленинские экскизы к портретам друзей и противников. – Л., 1990. – С. 53-68.
802. Кохтев Н. Н. Г. М. Кржижановский – автор плана ГОЭЛРО и «Варшавянки»// Рус. речь. – 1987. - №1. – С. 39-44.
803. Ершков Н. Остаются, как скалы: [О Г. М. Кржижановском]// Соц. индустрия. – 1986. – 6 нояб.

Див. також №68, С.498-499.

КРИВА БУХТА – ш
КРИВОНОСОВА – ш Кривоносов
КРИВОРІЗЬКА – ш
КРИЛОВА – ж

Крилов Іван Андрійович (1768/1769-1844) – російський письменник, байкар, журналіст. 1798-1800 жив у с. Козацьке на Черкащині. Перший твір – комічна опера „Кофейниця” (1782).

* * *
804. Серман И. Загадка Крылова // Рус. л-ра. – 2006. - №4. – С. 165-173.
805. Александрова И. Б. И. А. Крылов – баснописец // Рус. речь. – 2004. - №6. – С. 3-5.
806. Афанасьев В. Мирный старец // Лит. учеба. – 2001. - №2. – С. 162-170.
807. Машевский А. Парадоксы Крылова // Л-ра. – 2001. - №19. (16-22 мая)
808. Крылов В. Притчи мудреца // Сов. Россия. – 1999. – 11 февр.

Див. також №41, С.720; №68, С.507.

КРИМСЬКИЙ ПРОВ. – о
КРИЦЕВИЙ ПРОВ. – ж
КРИШТАЛЕВИЙ ПРОВ. – з
КРОНШТАДСЬКА – о
КРОПИВНИЦЬКОГО – к

Кропивницький Марко Лукич (1840-1910) – український драматург, актор, режисер, композитор. фундатор українського професійного театру, автор п’єс „Доки сонце зійде, роса очі виїсть”, „Дві сім’ї”, „Олеся” та ін.

* * *
809. Дем’янівська Л. Корифей українського театру // Під прапором ленінізму. – 1990. - №8. – С. 60-62.
810. Киричок П. „І сяде правда на покуті...:”// Вітчизна. – 1990. - №5. – С. 166-170.
811. Панченко В. Подвижник // Літ. Україна. – 1990. – 14 черв.
812. Смоленчук М. Марко Кропивницький // Дніпро. – 1965. - №6. – С. 119-124.

Див. також №41, С.726; №68, С.538; №84, С.100.

КРУГОВА – ш
КРУПСЬКОЇ – к

Крупська (Ульянова) Надія Костянтинівна (1869-1939) – професіональна революціонерка, радянський державний і партійний діяч, теоретик марксистської педагогіки, почесний член АН СРСР (1931), діяч міжнародного жіночого руху. Дружина і найближчий помічник В. І. Леніна.

* * *
813. Наследница: Страницы из жизни Н. К. Крупской: Сб./ Сост. С. А. Рубанов. – Л.: Лениздат, 1990. – 334 с.
814. Надежда Константиновна Крупская: Биогр./ Г. Обичкин, С. Манбекова, В. Степанов и др. М.: Политиздат, 1988. – 302 с.
815. Кудинов В. Последние пятнадцать лет // Смена. – 1990. - №4. – С. 54-61.
816. Куманев В. Страницы, вырванные из биографии…// Нар. образование. – 1989. - №10. – С. 132-135.
817. Кунецкая Л. Друг, жена, соратник // Агитатор. – 1989. - №2. – С. 43-46.
818. Маркітан Л. П. Н. К. Крупська в Харкові // Укр. іст. журн. – 1989. - №8. – С. 125-128.

Див. також №68, С.543.

КРУТИЙ ПРОВ. – ж
КРУТОЯРСЬКА – ш

819. Про назву вулиць міста Запоріжжя: [Вулиці у Сталін. р-ні, яка проходить між р. Московка та вул. Ставковою, надати назву вул. Крутоярська]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 15 серп. 1958 р. №367 (протокол №16) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.811, арк.125-126.

КУБИНСЬКИЙ ПРОВ. – л
КУБОВА – о
КУЗБАСЬКИЙ ПРОВ. – з
КУЗНЕЦОВА – ш

Кузнецов [Кузнєцов] (псевдонім Грачов) Микола Іванович (1911-1944) – радянський розвідник під час Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1944, посмертно) учасник партизанського руху на Рівненщині, Львівщині . Загинув від рук українських буржуазних націоналістів.

* * *
820. О переименовании улиц в городе: [Ул. Акмолинскую в Шевчен. р-не на бывшем пос. Димитрова переименовать на ул. Н. И. Кузнецова]: Решение исполкома Запорож. горсовета деп. трудящихся от 16 сент. 1976 г. №415 (протокол №19) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.9, спр.160, арк.25.
821. Плейбой Советского Союза // Загадки и тайны истории.- М., 1999.- С.379-397.
822. Сюндюков І. По той бік легенди. Микола Кузнєцов: Нове прочитання біогр. // День.- 2005.- 13 січ.- С.8.
823. Гениальный разведчик: (Подлинная биогр. Н. Кузнецова стала изв. лишь недавно) // Труд.- 2004.- 4 июня.
824. Лыков В. Разведчик Николай Кузнецоа // Человек и закон.- 2003.- №6.- С.66-78.
825. Останин С. Тайны биографии Н. Кузнецова // Сов. Россия.- 1991.- 26 окт.

Див. також №4, С.803; №41, С.732; №68, С.559; №1791.

КУЗНЕЦЬКИЙ ПРОВ. – з
КУЗЬМІНА – о

Кузьмін Анатолій Миколайович (1903-1954) – директор заводу „Запоріжсталь” (1937-1948), міністр металургійної промисловості СРСР (1949).
Під його керівництвом у 1941 р. було здійснено демонтаж та евакуацію заводу. З жовтня 1941 р. Кузьмін з останнім ешелоном виїхав за межі Запоріжжя.
У роки війни Анатолій Миколайович очолив Новосибірський металургійний завод. Та на початку 1946 р. знов повернувся на „Запоріжсталь”.
В 1948 р. він призначений заступником міністра, а згодом став міністром металургійної промисловості СРСР.

* * *
826. Козыч В. Анатолий Николаевич Кузьмин // Козыч В. Как молоды мы были… - Запорожье; 2006. – С. 482.
827. Директор-министр: Кузьмин Анатолий Николаевич // ”Запорожсталь”. Симфония металла / Н. Кузьменко, Н. Михайлов и др. – Запорожье, 2003. – С. 52.

КУЙБИШЕВА – ж, ш

Куйбишев Валер’ян Володимирович (1888-1935) – радянський державний і партійний діяч.

* * *
828. Боруля В. Л. Радость жизни – битва: Повесть о В. В. Куйбышеве.- М.: Политиздат, 1988.- 236 с.
829. Валериан Владимирович Куйбишев: Биогр. /С. Хромов, М. Владимиров, С. Иконников и др.- М.: Политиздат, 1988.- 381 с.
830. Воротилов А. Улица Куйбышева станет как новенькая через две недели // Запоріз. Січ (Перекур).- 2000.- 27 июля.- С.2.
831. Бачинский И. Учиться опыту // Вестн. статистики.- 1988.- №12.- С.41-43.
832. Герасимов И. А. Революционер по призванию, большевик по убеждению // Вопр. истории КПСС.- 1988.- №6.- С.142-147.
833. Кохтев Н. Н. Валериан Владимирович Куйбышев // Рус. речь.- 1984.- №4.- С.35-41.

Див. також №68, С.560-561.

КУЛИКОВСЬКА – ш
КУЛЬТУРНА – к
КУП’ЯНСЬКИЙ ПРОВ. – ш
КУРГАННА – л
КУРИЛЬСЬКИЙ ПРОВ. – ш
КУРОРТНА – ш
КУРСЬКА – ш
КУРУЗОВА – х

Курузов Микола Гордійович (р. н. невід. - 1984) – молодший лейтенант, розвідник 3-го Українського фронту.
У роки Великої Вітчизняної війни в листопадову ніч 1943 р. М. Г. Курузов проявив мужність та героїзм, рятуючи греблю Дніпрогесу ім. Леніна. Проклав іншим розвідникам дорогу на правий берег Дніпра. За виконання складних розвідницьких операцій Курузов був нагороджений орденами Богдана Хмельницького, Вітчизняної війни та Червоної Зірки. Пішовши у запас, колишній розвідник оселився у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, працював на місцевому металургійному заводі, де був нагороджений орденом Жовтневої Революції. 15 грудня 1984 р. його не стало.

* * *
834. О наименовании улицы в Ленинском районе: [Улицу, проходящую от ул. Хортицкое шоссе, параллельно ул. Маршала Судца, между кварталами 16 и 21 до ул. 14 октября, наименовать ул. им. Н. Г. Курузова]: Решение исполкома Запорож. горсовета нар. деп. от 28 июля 1988 г. № 248 // ДАЗО, ф. Р-75, оп.10, спр.21, арк.136.
835. Ильин С. Они спасали Днепрогэс: [Сегодня об этом подвиге напоминает ул. Курузова]// Позиция. – 2006. – 21 сент. (№38). – С. 8.
836. Буде вулиця Курузова // Запоріз. правда. – 1989. – 3 лют.
837. Еременко В. Памяти разведчика: [Новой улице города присвоено имя Н. Г. Курузова, принимавшего участие в разминировании Днепрогэса в 1943 г.]
// Прада Украины. – 1989. – 11 мая.
838. Дубровин И. Улица имени Н. Г. Курузова // Сов. милиционер. – 1988. – 11 мая. – (Тех дней не смолкнет слава).
839. Пальм А. Укрощение взрыва: Именем разведчика гвардии мл. лейт. Н. Г. Курузова названа улица в г. Запорожье // Индустр. Запорожье. – 1988. – 9 янв.
840. Улица имени Курузова: [В Запорожье состоялось переименование ул. Турбинной в ул. им. Курузова]// Индустр. Запорожье. – 1988. – 24 февр.
841. Каневський Г. Увічнене ім`я [Курузова]// Запоріз. правда. – 1987. – 18 груд.
Див. також №739, С.239-241.

КУРЧАТОВА – (див. Акад. Курчатова) – ш
КУСТАНАЙСЬКА – з

842. Про назву вулиць в місті: [Колишня вул. Білоруська стане вул. Кустанайською]: Рішення виконкому Запоріз. міськради деп. трудящих від 31 жовт. 1958 р. №470 (протокол №21) // ДАЗО, ф. Р-75, оп.5, спр.814, арк.357-359.

КУТУЗОВА – ш

Кутузов Михайло Іларіонович (Голенищев-Кутузов) (1745-1813) – російський полководець, генерал-фельдмаршал (1812). Учасник російсько-турецьких воєн (1768-1774, 1787-1791, 1806-1812). В 1790 р. відзначився при штурмі Ізмаїла. В 1792-1794 – надзвичайний посол у Туреччині; литовський (1799-1801); петербурзький (1801-1802); київський (1806-1807) військовий губернатор. На початку Вітчизняної війни (1812) головнокомандувач російської армії. Під час походу Наполеона І на Москву застосована полководцем тактика заманювання французької армії вглиб Росії змусила загарбників відступити – це був видатний зразок полководницького мистецтва Кутузова.

* * *
843. Туркевич В. Українська сторінка біографії Кутузова // Чумацький шлях. – 2002. - №5. – С. 25.
844. Генерал-фельдмаршал М. И. Кутузов // Воен. знания. – 1999. - №8. – С. 12.
845. Михайлов О. Михаил Кутузов // Лит. Россия. – 1986. – 1 авг. – С. 18-19.
846. Абаліхін Б. С. М. І. Кутузов і Україна // Укр. іст. журн. – 1970. – №9. – С. 122-127.

Див. також №25, С.35; №80, С.293-301.

КУЩОВА – ш

847. Про найменування вулиці кварталу 26, розташованої у селищі Карантинка в Шевченківському районі: [Ділянку вулиці від житлового б. №2а до житлового
б. №17 перейменувати у вул. Кущову (Кустовую)]: Рішення Запоріз. міськради 13-а сесія, 5-го скликання від 13 червня 2007 р. №12.

 
назад