Бібліотечне краєзнавство

Г. Нагорна,
завідуюча в'ідділом краєзнавчої літератури

ЗОУНБ МАТЕРІАЛИ Я.П.НОВИЦЬКОГО У ФОНДАХ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ УНІВЕРСАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ IMEHI О.М. ГОРЬКОГО

Яків Павлович Новицький належить до плеяди видатних краєзнавців, які вивчали історичну спадщину 3aпopiзького краю. Він є автором i упорядником близько 40 праць та збірок документів з icтopiї, археології, фольклористики, природознавства та статистики.
Деякі праці вченого та їx копії є у фондах бібліотеки. Під час Великої Вітчизняної війни книжковий фонд ОУНБ загинув, та колишній директор АЛ.Бальцер зробив усе для того, щоб читачі мали змогу знайомитися з працями Новицького. Це був своерідний подвиг iз його боку. Потрібно було мати сміливість, щоб пропагувати твори, за які автор свого часу попав до списку неблагодійних "за розповсюдження в народі українофільських тенденцій".
У дитинстві, слухаючи poзповіді старих людей, Я.Новицький всією душею поринав у світ народної фантазії. Дитячі враження були такі сильні, що визначили увесь подальший життевий шлях. Легенди, перекази, піснi, що його схвилювали, — він записував. Згодом зібраний ним багатий історичний та фольклорно-етнографічний матеріал був частково опублікований у збірці М.Драгоманова „Малорусские народные предания и рассказы» (К.., 1876). Після виходу збірки, працею Новицького зацікавився науковий світ. Із ним знайомляться Д.Яворницький, О.Потебня, І.Мачжура. Його діяльності присвячує цілий розділ праці „Сучасна малоруська етнографія" професор М.Сумиов.

Окрилений ycnixoм, Яків Павлович складає i видае кілька збірок. Друкуються вони в Катеринославі та Олександрівську.
В 1905 р. вийшла в світ його праця „С берегов Днепра: Очерки Запорожья", в якій увазі читачів пропонуються спогади старожилів з примаками хто, коли i де розповідав тi чи iнші icтopiї. У зв'язку з тим, що українська мова була на той час заборонена, а герої сюжетів розмовляли саме на ній, Новицький знайшов вихід у двомовній формі діалогу. Запитання дослідник задавав російською мовою, а відповідь співрозмовника озвучував україською.

Пізніше виходить його книга «Запорожские и гайдамацкие клады: Малорусские народные предания, поверия и рассказы, собранные в Екатеринославщине. У передмові до цього видання Яків Павлович зауважуе, що збірник носить характер чисто етнографічний. У ньому є чимало історичних спогадів, розповідей, які стосуються річок, могил, скель i їx легендарного походження.

Оригінальним виданням спадщини Я.П.Новицького є публікація в 1911 р. збірки „Народная память о Запорожье: Предания и рассказы, собранные в Екатеринославщине в 1875-1905 гг.» Назва видання точно передав його зміст. У першій частині збірки читач зустрічається з самобутньою українською міфологією. Реальними є тi перекази, в яких розповідається про народних героїв Запорозької Cічі С.Палія, I.Cipкa, П.Калнишевського. В 1990 р. ризьке видавництво „Спридатис" перевидало цю книгу i тепер вона стала доступною для широкого кола читачів.

Проте коло iнтepeciв Я.П.НОВИЦЬКОГО не обмежувалося етнографією та фольклористикою. Його перу належать історичні, археологічні, топографічні та статистичні розвідки.

Багато i ретельно працював Яків Павлович з архівними матеріалами у м. Олександрівськ. Це, зокрема, apxiви міської управи, повітової скарбниці повітової шкільної ради, Покровського міського собору. Apxiвні пошуки вилилися у цілий ряд праць, побудованих на
унікальних документах. До сьогоднішнього дня не втратило cвoєi цінності дореволюційне видання книги „История города Александровска (Екатеринславской губернии) в связи с историей возникновения крепостей Днепровской линии 1770-1806 гг." (Екатеринославль, 1905 г.). Поки що ніхто краще нього цю тему не розкрив i саме за цією книгою. Bci донинні вивчають icтopiю нашого міста. Однією з найзначніших його праць є «Материалы для истории запорожских казаков: Из Запорожского сечевого архива за 1770-1771 гг.» ( Екатеринослав, 1909.-107 с). У передмові автор пише, що apxiвні матеріали йому надсилав відомий історик А.О.Скальковський i на ix OCHOBI написана ця книга.

Apxiвнi документи також стали базою i для книги „Описание границ и городов бывшей Азовской губернии (1770-1783): Архивные источники. - Александровск» (1910.-38 с). У ній подаються відомості про Лівобережну територію Катеринославської губернії. Названі, або описані села, укріплення Дніпровської лінії, хутори, вітряки. Із книги ми дізнаємося, які звipi тут водилися. Це: ведмеді, шакали, дикі кабани, олені, лосі. 3 птахів — фазани, тетері, лебеді, гагари. А назви трав такі, що ми їx i не чули. Наприклад, тирса, катрань та інші. Предметом особливої уваги Я.П.Новицького була Хортиця. Досліджувати ocтpiв, писати про нього він почав давно. А в 1917 р. підготував до друку книгу „Ocтpiв Хортиця на Дніпрі, його природа, icтopiя, старожитності". Та у зв'язку з несприятливими історичними обставинами праця не була опублікована. Лише в 1997 р. вона побачила світ завдяки науковим пошукам колишньої співробітниці археологічної експедиції Запорізького краєзнавчого музею, а зараз кандидата історичних наук, старшому науковому співробітникові Інституту біографічних досліджень НБУ iм. Вернадського С.М.Ляшко. Книга була видана культурним центром „Хортиця". Праця супроводжується коментарем, стислою біографічною довідкою, описом археологічної діяльності вченого, малою картою Хортиці.
Виходом цiєї книги центр започаткував cepiю „Старожитності Південної України", що знайомить читачів з видатними представниками нашого краю, їхньою творчою спадщиною.

На особливу увагу заслуговуе епістолярна спадщина вченого. Саме з листів можна почерпнута чимало такого, чого нi в яких інших джерелах неможливо виявити. Щира дружба пов'язувала Я.П.Новицького з ДЛ.Яворницьким. Яків Павлович не раз супроводжував славетного icторика в подорожах по землях колишнього Запорожжя, допомагав йому матеріально, особливо тоді коли Дмитро Іванович, переслідуваний реакціонерами, жив у злиднях i нестатках. В 1998 р. у журналі „Наука i суспільство" (у номерах 6,7,8) М.M.Oлiйник-Шyбpaвcькa, опублікувала „50 листів ДЛ.Яворницького до Я.П.Новицького", які викликали великий інтерес не лише у науковців, а й у вcix, хто цікавиться icтopiєro України. Надзвичайно образні, ліричні листи Яворницького свідчать, що icтopики були не лише колегами, а й друзями.

У першому випуску Україського археографічного щорічника за 1992 рік були опубліковані листи Я.П.Новицького до Д.Г.Яворницького. Їх підготували до друку кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Дніпропетровського історичного музею ім..Д.Яворницького С.В.Абросимова i кандидат історичних наук, викладач Київського університету ім. Т.Г.Шевченка В.Ульяновський.
Праці Новицького не втратили свого значения як для сучасної науки, так i для сьогоднішнього читача, тому для істориків, дослідників, етнографів, біблютекарів популяризація спадщини Якова Павловича Новицького вкрай важлива i потрібна справа.
3 метою популяризації твopis Я.П.Новицького працівники бібліотеки підготували рекомендаційний покажчик „Яків Павлович Новицький". До покажчика включно окремо видані праці, статті iз періодичних видань та збірників, опубліковані в 1876-1995рр.; та література про життя i діяльність ученого. Праправнук Новицького Б.Бровко надав нам інформацію про apxiвнi матеріали. Науковим консультантом виступив директор обласного краєзнавчого музею, доктор історичних наук Г.І.Шаповалов. Цим виданням бібліотека започаткувала серію видань ,Дослідники рідного краю".

У „Календарі знаменних та пам'ятних дат Запоріжжя на 2002 рік", який видає наша бібліотека, також відображена 155 річниця від дня народження Якова Павловича. Багато років замовчувалося його життя, його праць Сьогодні повертається до другого життя ім'я Я.П.Новицького, нащадка старовинного козацького роду, вченого, педагога, громадянина, просто людини, яка своею самовідданою діяльністю примножила славу Запоріжжя.