Зірка Ярослава Яроша зійшла на літературному олімпі 2008 року, коли його роман вперше відзначили дипломом "Коронації слова" -- 2009; 2010 рік ознамеовано Гран-прі "Коронації слова" за написаний у співавторстві роман "Із сьомого дна" і міжнародною премією імені Олеся Гончара за "Кровну мсту".

    Здається, ми читали з автором у дитинстві ті самі історичні романи. Пам'ятаю, як їх передавали з рук в руки, аж врешті, зачитані до дірок, вони щезали в якогось не надто порядного читача. Семен Скляренко, Михайло Старицький, Павло Загребельний -- не так уже й багато імен авторів, що відкривали нам барви минулого і несли в собі якусь привабливу ідею.

    Роман "Кровна мста" написаний трохи архаїчною мовою, яка, проте, зовсім не ускладнює читання, радше допомагає засоїти реалії давньої доби -- пропонує нам самим розібратися з політичною та суспільною ситуацією, яка склалася на теренах Київської Русі на початку XI століття і дещо нагадує сучасну Україну. Сам Ярослав, прозваний Мудрим, отчив себе варягами і в кожному князі бачить потенційного ворога чи суперника. Криза довіри переходить у шпигуноманію. Всюди ввижаються зрада і підступ, і за найменшої підозри вихоплюється меч. Зібрати землі легше, ніж їх втримати, і братовбивчи війни спалахують на кожному кроці...